Вкрадене дитинство

Насамперед важливо зрозуміти, скільки дітей зараз в Україні та як повномасштабна війна впливає на демографію. На початку 2022 року в Україні проживав 41 мільйон людей, з них 7,3 мільйона дітей.

За оцінками UNFPA, через масове переміщення в підконтрольних уряду районах країни проживає на 27% менше дітей, ніж на початку 2022 року.

Населення України поступово зменшується з 1990-х років. Війна, що почалася у 2014-му й загострилася у 2022-му, змусила мільйони людей покинути свої домівки. Станом на липень 2023 року в країні залишалося близько 5 мільйонів дітей. Оскільки багато офіційних статистичних даних не збирається або не публікується через воєнний стан, у пригоді стають альтернативні джерела, такі як різні адміністративні дані або дані з мобільних телефонів.

Близько 14 мільйонів людей, або понад третина населення України, були змушені покинути свої домівки щонайменше на певний час. Станом на середину 2024 року за кордоном перебувало близько 6,5 мільйона українських біженців, а 3,7 мільйона були внутрішньо переміщеними особами, з них приблизно третина — діти.

Охорона здоров’я матерів і новонароджених є ключовою для забезпечення виживання та добробуту дітей. У 2023 році народилося на 31% менше дітей, ніж у 2021-му. Хоча кількість дітей, які народжувалися, щороку зменшувалася, потреби та виклики зросли.

Дитяча смертність є одним із ключових показників здоров’я новонароджених і дітей, а також ефективності роботи системи охорони здоров’я. Незважаючи на складну гуманітарну ситуацію, рівень неонатальної смертності становив 5 на 1000 живонароджених (2021 рік), що свідчить про некритичний, але дещо вищий рівень порівняно з рештою європейського регіону.

Материнська смертність, попри війну, демонструє певну тенденцію до зниження (14 на 100 000 живонароджених у 2022 році) після сплеску у 2020–2021 роках, який, імовірно, був пов’язаний із пандемією COVID-19.

Частка ранніх вагітностей (матері віком 17 років і молодші) залишалася відносно стабільною протягом років і становила менш як 2% загальної кількості народжень (згідно з медичною статистикою). У 2022-му матері-підлітки (віком 15–17 років) народили 2256 дітей, а матері віком до 14 років — 94 дитини.

Україна має один із найнижчих рівнів охоплення вакцинацією в європейському регіоні. У 2016 році охоплення вакцинацією впало до одного з найнижчих показників у світі (наприклад, АКДП — адсорбована коклюшно-дифтерійно-правцева вакцина — 21,5%, КПК2 — від кору, паротиту і краснухи — 31%). Хоча частка дітей, які отримали другу дозу вакцини від кору, у 2022–2023 роках зросла з 69% до 87%, у 2023-му цей показник залишався нижчим за бажаний рівень 95%. Клікніть на іконку нижче, щоб переглянути деталі:

Ескалація війни значно вплинула на психологічне благополуччя дітей. Якщо у 2018 році в опитуванні HBSC (Health Behaviour of School Children), проведеному за методологією ВООЗ, 83% школярів віком 11–17 років зазначили, що почуваються щасливими або дуже щасливими, то у 2023-му цей показник знизився майже вдвічі — до 47%.

Дитячі садки і школи відіграють ключову роль у реалізації освітніх прав дитини. Вони надають основну освіту, необхідну для розвитку дитини та її майбутніх можливостей. Без достатньої кількості шкіл і якісної освіти діти можуть упустити критично важливий ранній навчальний досвід, що призведе до прогалин у знаннях і навичках. Кількість шкіл і дитячих садків зменшувалася протягом десятиліть і зменшилася ще більше після 2022 року. За даними уряду, більше ніж 3,5 тисячі навчальних закладів були пошкоджені й сотні знищені через війну.

Зі зменшенням кількості населення і втратою контролю над територіями зменшилася й кількість дітей, які відвідують дитячі садки та школи. Кількість дітей у дошкільних навчальних закладах зменшилася на 25%, кількість учнів у школах — на 8% у 2023 році порівняно з 2021-м. Із 3,9 мільйона школярів 10% (390 000) проживають за кордоном і навчаються дистанційно.

Попри зменшення кількості вчителів, загальний показник співвідношення кількості учнів і вчителів залишався відносно низьким, що відображає демографічну структуру дітей шкільного віку.

На кінець 2023 року в навчальних закладах перебувало лише 5,1 мільйона дітей (0–17 років). З них 836 тисяч — у дошкільних закладах, 3,9 мільйона — у середніх школах, 133 тисячі — у професійно-технічних навчальних закладах, 181 тисяча — у закладах передвищої освіти, 107 тисяч — у вищих навчальних закладах.

Українська дошкільна та шкільна освіта значно відстає від європейських стандартів щодо інклюзивності. Близько 7% дітей у дошкільних навчальних закладах (55 000) мають особливі освітні потреби, з них лише 24% перебувають в інклюзивних групах. Діти з інвалідністю становлять менш як 1% загальної кількості дітей, які відвідують дошкільні заклади. Школи також прагнуть створити інклюзивне середовище для дітей, але цей процес відбувається повільніше, ніж бажано: менш як половина дітей, які потребують спеціальних умов навчання, навчаються в інклюзивних класах.

Більше ніж 56% дітей “відвідували” дитячі садки онлайн у жовтні 2022 року, але ця цифра зменшилася до 16% в листопаді 2023-го. Заклади освіти в регіонах поблизу лінії фронту працюють переважно онлайн або в гібридному форматі. Проблеми безпеки впливають на способи навчання, що часто робить традиційну очну освіту недоступною через обстріли та інші обмеження. У 2023/24 навчальному році близько половини всіх школярів навчалося онлайн або в змішаному форматі. Міністерство освіти розробляє комплексну політику для досягнення 100% офлайн-освіти. Онлайн-навчання негативно впливає на дітей, позбавляючи їх соціальної взаємодії з однолітками та належної якості освіти. Клікніть на іконку нижче, щоб переглянути деталі:

На початку війни 2022 року понад 38 000 із 48 000 дітей, які перебували в закладах інституційного догляду, були повернуті до своїх родин без оцінки їхньої здатності забезпечити належний догляд і виховання. За даними Національної соціальної служби України (НССУ), кількість дітей, які перебувають у формальному резидентному догляді (проживають в інституціях цілодобово), становила 27 500 на кінець 2023 року. Приблизно 11% цих дітей мають інвалідність. Клікніть на іконку нижче, щоб переглянути деталі:

Кількість дітей, звинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, зменшилася з 2649 до 1369 у 2021–2022 роках, але в 2023-му зросла на 28% — до 1752.

Приблизно 28% дітей, які були обвинувачені в злочинах у 2023 році, врешті-решт отримали вироки.

В абсолютних цифрах загальна кількість дітей, які або були ув’язнені, або отримали альтернативні вироки, збільшилася на 160 осіб у 2022–2023 роках.

При цьому 86 дітей перебували під вартою наприкінці 2023 року, за даними Офісу Генерального прокурора України та Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України.

У 2023 році порівняно з 2021-м кількість дітей, які стали жертвами зареєстрованих злочинів, майже подвоїлася, сягнувши 11 495. Це був рекордний показник із 2015 року на тлі стабільного зменшення кількості зареєстрованих злочинів проти дітей (із 7050 у 2015-му до 5236 у 2020-му).

Відповідно до статистичних даних, опублікованих Офісом Генерального прокурора, майже 7000 дітей постраждало від злочинів, класифікованих як «Порушення законів та звичаїв війни» (ст. 438 Кримінального кодексу України), у 2022–2023 роках.

Кількість випадків сексуального насильства над дітьми зросла на 67% — з 526 до 880 між 2022 і 2023 роками. Дівчата і жінки, які зазнали зґвалтування, становили більшість випадків зґвалтування у 2023 році (76%). Діти, які зазнали зґвалтування, становили 86% усіх випадків зґвалтування у 2023 році. Жінки, які зазнали домашнього насильства, також становили найбільшу частку таких випадків у 2023 році (80%). Серед тих, хто зазнав домашнього насильства, 8% дітей. З усіх дітей, які стали жертвами злочинів, майже 40% були віком до 14 років.

Одним із ключових факторів, які обмежують майбутні можливості та потенціал дітей, є бідність, що призводить до значних проблем у галузі охорони здоров’я, освіти та розвитку. Після ескалації війни у 2022 році дитяча бідність (відсоток домогосподарств із дітьми, середній місячний дохід яких нижчий за фактичний мінімум для проживання) зросла майже вдвічі — до 38% у 2023-му. Середній фактичний місячний прожитковий мінімум у 2023 році становив 6166 гривень, або 169 доларів США.

Чим більше дітей у домогосподарстві, тим вищий ризик матеріальної бідності. Понад 70% домогосподарств із трьома і більше дітьми перебували за межею бідності у 2023 році.

Понад третина сімей із трьома і більше дітьми не може дозволити собі їсти м’ясо або рибу хоча б двічі на тиждень. Понад 70% сімей із трьома і більше дітьми не має каналізації, а близько 45% — водопостачання. Загалом більше ніж половина сімей із трьома дітьми отримує хоча б один вид соціальної допомоги.

Незважаючи на ескалацію війни та значне навантаження на державний бюджет, у 2021–2023 роках видатки на соціальний захист зросли навіть у доларах США (у той час як видатки на освіту та охорону здоров’я значно зменшилися). Це свідчить про рішучу підтримку українським урядом уразливих верств населення в складні часи.

Доступ до чистої води, санітарії та гігієни (так званий сектор WASH) важливий для дітей, бо дає змогу запобігти хворобам, забезпечити здоров’я, безпеку і гідність. Наприкінці 2023 року близько 1,7 мільйона дітей не мало доступу до безпечної води, а 3,4 мільйона — до належних санітарних умов. Понад 75% сільських районів в Україні не мало доступу до централізованих систем водопостачання та водовідведення у 2020–2021 роках. Лише 23% сільських населених пунктів в Україні мало доступ до централізованого водопостачання. Клікніть на іконку нижче, щоб переглянути деталі:

Проблеми з якістю води залежать від різних типів водопостачання. Ключова проблема якості води централізованого водопостачання — каламутність, а води з колодязів — забруднення нітратами (здебільшого в результаті інтенсивного сільського господарства). Для води, що подається зі свердловин, поширеною проблемою в деяких регіонах є підвищена мінералізація (солоність). Клікніть на іконку нижче, щоб переглянути деталі:

У 2022 році колодязі для водопостачання домогосподарств відігравали важливу роль у сільських районах і становили 51,5% загальної кількості джерел водопостачання, тоді як у міських районах цей показник не перевищував 8,2%. Інші джерела водопостачання: громадські водоколонки, криниці, джерела, річки, озера, ставки, водовози, бутильована вода тощо.

У різних регіонах різні джерела водопостачання є більш поширеними за інші.

Основним джерелом питної води в домогосподарствах із дітьми залишаються приватні колодязі та артезіанські свердловини (33%), тоді як централізоване водопостачання використовують 27% сімей із дітьми. Через війну було зруйновано або пошкоджено понад 1000 км водопровідних мереж, 82 насосні станції, 12 очисних споруд і понад 300 км каналізаційних мереж. Найбільші пошкодження сталися внаслідок знищення Каховської греблі в червні 2023 року, що залишило понад 1 000 000 людей без доступу до питної води та вплинуло на 80 населених пунктів у чотирьох регіонах.