Відхід 100-літнього Мирослава Симчича замикає епоху великих підпільників. Улітку 2022 померла зв’язкова командира УПА Романа Шухевича Дарка Гусяк, а в листопаді – його син Юрій. Символічно, що їх поховали разом. Гусяк відбула в тюрмах і таборах 25 років, а Шухевич, враховуючи різні форми заслання, – близько 35-ти.

1 січня, в день народження Степана Бандери, Верховна Рада поширила в твіттері фото генерала Валерія Залужного з портретом Провідника ОУН. На це відреагував прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький: він пообіцяв обговорити недопустимість героїзації Бандери зі своїм колегою – Денисом Шмигалем. На думку Моравецького, Бандера є ідеологом злочинів, здійснених у час німецького окупації.

В українських школах учителів російської мови та літератури вважали привілейованою кастою. Навіть вищою за викладачів історії. Історія, нагадаємо, була головною ідеологічною дисципліною в школі. "Історики" також читали курс "Основ держави і права". І вони до того ж традиційно були парторгами шкіл.Read this article in English

– Ця виставка вщент руйнує одну з головних тез, якою Росія виправдовує свою агресію: байки про нацизм, який нібито переміг в Україні, – каже Неоніла Андрійчук, голова Городоцької ОТГ. – Чи може хтось уявити нацистів, які переймаються популяризацією єврейської культури та мистецтва?На експозиції, що працює від 21 вересня у G-museum у місті Городок (одному з найсучасніших музеїв України), представлено майже 40 робіт краєзнавця, історика, мандрівника і фотографа, а також постійного автора ТЕКСТІВ Дмитра Полюховича.

Днями в російській соцмережі було оприлюднено доволі розлогі спогади рядового російського окупанта, десантника Павла Філантьєва про його участь у російсько-українській війні. Ці критичні щодо російської армії спогади привернули увагу західних експертів і медіа, яка ще більше зросла, коли стало відомо, що сам Філантьєв утік з Росії за кордон

24 лютого Сумщина однією з перших прийняла удар російської армії, яка планувала захопити Київ за три дні. Згодом у соціальних мережах гуляв мем про те, що “друга армія світу” могла б захопити Європу, але на її шляху трапилося село в Сумській області. Однак коли вже після обіду першого дня великої війни обласним центром пройшли колони ворожої техніки, усім було не до жартів.

Історик Сергій Громенко пише про те, що доки в Україні не буде розроблена та втілена стратегія розвитку гуманітарної сфери, ми залишатимемося у небезпеці. Далі пряма мова.

Натан Щаранський – правозахисник і радянський дисидент, а нині голова Інституту з вивчення глобального антисемітизму та політики – написав для The Washington Post колонку, в якій пояснює, як відсутність глобального судового процесу над злочинами Радянського Союзу позначилася на нинішній війні Росії в Україні. Наводимо переклад тексту.

9 травня завжди мало два виміри. Перший — тихий, справді зі сльозами на очах. Хто пам'ятає покоління, яке воювало, той знає, як дідусі й бабусі збиралися, щоб пом'янути загиблих. Вони були небагатослівними, а на піонерські запитання, які ми, навчені пропагандою, намагалися їм озвучувати, тільки відповідали: “Та було всякого”. Другий — галасливий, з гучними ветеранами-комуністами, які полюбляли публічні виступи. Здебільшого це були колишні НКВДисти, як з'ясувалося згодом. У Союзі ставлення до 9-го травня теж було різним.