Російська агресія допомогла українцям ментально відокремитися від імперії (ІНФОГРАФІКА)

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 3929 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 19/06/2017Дата публікації

Російська агресія спричинила до остаточного закріплення української самоідентичності - так імперія допомогла, не бажаючи того, остаточному ментальному відокремленню від неї. Про це свідчить репрезентативна соціологія.

Інфографіка ТЕКСТів, текст на основі статті Дзеркала тижня

Якщо у вас є цікаві дані або статистика - надсилайте їх нам
і ми перетворимо їх на інфографіку! Це можна зробити через нашу вайбер-групу - просто додайтеся до Texty.org.ua ІНФОГРАФІКА, надіславши запит за номером +38 095 524 52 81

"У більшості країн світу шок війни, приниження поразки і відкрита рана від втрачених територій служили потужними інструментами для побудови національної солідарності та формування сильної національної ідентичності. Поділи Польщі у другій половині XVIII ст. стерли Польську державу з мапи Європи, але послужили відправною точкою для формування модерного польського націоналізму, тоді як наполеонівське вторгнення до Німеччини на початку ХІХ ст. дало поштовх розвиткові пангерманських ідей і сприяло розвиткові модерного німецького націоналізму.

Спогади про поразку і втрачені території підживлювали національні почуття французів і поляків, сербів та чехів. Україна, яка зазнала вторгнення, приниження і поділу війною, здається, йде за цим загальним зразком" — це одна з ключових тез книжки "Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності", автор якої — Сергій Плохій, відомий український історик, професор Гарвардського університету. У 2015 р. він написав синтез історії України, щоб пояснити західним читачам минуле країни, в якій відбулася Революція Гідності і на яку згодом Росія пішла війною.

Три з половиною роки збройного протистояння імперській Москві підтвердили правильність висновку вченого: національна солідарність і національна ідентичність українців збудували фундамент для успішного зупинення російської агресії та перших вагомих досягнень на шляху України до інтеграції з ЄС. У горнилі війни справді народжується нова українська нація.

Однак для Путіна та його пропаганди росіяни й українці — все ще "один народ", і доки ця настанова не зміниться, доти не буде шансу на мир. У Кремлі й надалі вважатимуть, що знищення Української держави та української нації — досяжні цілі. Варто лише дочекатися соціального вибуху над Дніпром, і "русские Украины" (або ж "Новороссии" і "Малоросии") масово вийдуть на вулиці з гаслами "Путин прийди". І тоді в нього з'явиться шанс реалізувати план, який провалився у 2014 р.

Однак соціологічні дослідження свідчать, що розрахунки кремлівських стратегів ґрунтуються на ними ж створеній реальності.

У березні 2017 р. чотири провідних українських соціологічних центри (КМІС, Рейтинг, СОЦІС і Центр ім. Разумкова) провели широке опитування громадської думки, в якому взяло участь 14 тис. респондентів, по 500 у кожній області, а в Києві, Харківській та Одеській областях — по 1 тисячі.

Області, крім названих, об'єднано у більші регіони, щоб таким чином знизити похибку опитування. Отже: Івано-Франківська, Львівська і Тернопільська області — це умовний "Захід"; Волинська, Рівненська, Житомирська області — "Північний Захід"; Закарпатська і Чернівецька області —"Південний Захід"; Вінницька, Хмельницька області — "Поділля", Київська, Сумська і Чернігівська області — "Північ"; Кіровоградська, Полтавська і Черкаська області — "Центр"; Миколаївська і Херсонська області —"Південь"; Запорізька і Дніпропетровська області — "Схід"; не окуповані території Донецької та Луганської областей — "Донбас".

Результати опитування дозволили створити карту суспільних настроїв української спільноти на початку четвертого року війни й напередодні отримання безвізового режиму з ЄС.

Перша констатація з результатів дослідження — це радикальне збільшення кількості людей, які задекларували українську національну ідентичність.

(Для порівняння варто навести дані про національний склад населення України згідно з переписами населення 1989-го і 2001 рр.: українці —72,7% і 77,8%, відповідно, росіяни —22,1 і 17,3%, інші —5,2% і 4,9%. )Станом на весну 2017 року українцями себе називають уже понад 90%, а росіянами тільки 6:

Розподіл за віком показує, що чим молодший респондент, тим менше шансів, що він вважатиме себе росіянином (тільки цифри без графіки)

На сьогоднішню національну структуру населення України, безперечно, вплинули анексія Криму та окупація значної частини Донбасу, регіонів із традиційно високим відсотком етнічних росіян та представників інших національних груп. Згідно з переписом населення 2001 р., в АРК проживало 58,3% етнічних росіян, українців — 24,3%, кримських татар — 12,3%, інших —5,1%. У Донецькій області проживало 56,9% українців, 38,2% росіян, 4,9% представників інших національних груп. У Луганській області: українців — 58%, росіян —39%, інших — 3%. Отже, різке зменшення кількості людей, які в поточному році задекларували російську або іншу національну ідентичність, відбулося не лише за рахунок окупації етнічно "не-українських" територій, оскільки на окупованих територіях залишилися не тільки росіяни, а й багато українців.

Соціологи відзначають, що люди трохи по-різному відповідають на запитання про свою національність під час перепису населення (декларування "по-крові") і в процесі соціологічних опитувань (визначення політичної національної ідентичності/державна приналежність). Однак, на нашу думку, масштаб цього явища не впливає на загальну картину, що ілюструє порівняння результатів перепису населення в 1989-му і 2001-му роках: упродовж перших десяти років незалежності зменшилася кількість росіян (на 22%) і кількох інших етнічних груп, натомість зросла кількість українців (7%).

Відсоток тих, хто декларує українську національність, зріс у різних регіонах на 12—19%, при цьому найвищий показник — у Харківській області, де кількість тих, хто декларує російську національність, зменшилася на 46%.

Мова - без особливих змін, крім Києва

Респондентів запитано також про те, якою мовою вони переважно спілкуються вдома.

Результати опитування свідчать, що, вслід за значним збільшенням декларацій про українську національну ідентичність, не відбулося аналогічних змін у мовній практиці. Люди, з цієї точки зору, консервативні й не схильні до зміни узвичаєної практики. Зате симптоматична ситуація у Києві, де вперше людей, які вдома розмовляють виключно українською мовою, стало більше, ніж тих, хто користується виключно російською мовою. Найчисленнішу групу становлять ті, хто використовує обидві мови.

Перед опитуваними поставлено також завдання відповісти на запитання про "найкращий спосіб вирішення мовної проблеми в Україні".

Якщо об'єднати тих, хто за українську мову як єдину державну, і тих, хто хоче, аби на місцевому рівні було дозволено використовувати російську та інші мови як офіційні, — то можна констатувати, що переважна більшість (80%) українського суспільства не підтримує спекулювання на мовному питанні.

УПЦ (МП) - меншість

Як уже писали ТЕКСТи, серед православних УПЦ (МП) зараз становлять меншість.


Православних Київського патріархату вже вдвічі більше, ніж Московського (ІНФОГРАФІКА)

Нове опитування підтвердило результати попередніх соціологічних досліджень: найбільше православних декларують приналежність до УПЦ КП (27% усіх мешканців України), друга категорія — це "просто православні" (21%) і лише третя за кількістю група — вірні УПЦ МП(17%).

У суспільному вимірі православні України готові до автокефалії, отже визнання помісності УПЦ, визнання автокефалії окремої Церкви є елементом визнання державної незалежності, й тому немає жодних аргументів, щоб цей принцип не поширювався на самостійну Україну. Крім, звичайно, аргументу про "триєдину Святу Русь" і "русский мир", але це ідеологія військової агресії проти України.

Більшість за ЄС; менша, але теж більшість - за НАТО

Нагадаємо, аналізоване опитування проводилося в березні, коли не було впевненості в тому, що Україна отримає безвіз, а парламент Нідерландів — ратифікує Угоду про асоціацію Україна—ЄС. Зараз результати, можна припустити, були б іще більш "проєвропейськими".

У інфографіці подано відповіді респондентів, які задекларували, що готові взяти участь у референдумі про приєднання до ЄС і НАТО.

В обох випадках також очевидна кореляція: чим молодші люди, тим більш вони "проєвропейські" та "пронатовські".

Молодь більш проєвропейська - але старі більше говорять українською

Вік респондентів найбільш істотно впливає на підтримку зовнішньополітичної орієнтації держави: підтримка ЄС і НАТО серед наймолодших українців на порядок вища, ніж підтримка серед найстарших. І, що дуже характерно, для виділених 5 вікових груп прогрес цієї підтримки лінійний.

Аналогічний прогрес можна помітити також у національній ідентичності: чим людина молодша, тим частіше вона ідентифікує себе українцем.

А ось у питаннях мови і конфесії між окремими віковими групами немає таких істотних відмінностей.

Варто наголосити, що - на противагу національному самовизначенню та проєвропейськості - наймолодша генерація менше вживає українську мову, ніж найстарше покоління.

Українська нація міцніє, а прихильники "п'ятої графи" - друзі Путіна

Висновки авторів статті такі.

Українці стають одним із найбільш однорідних суспільств у Європі, коли брати до уваги національну ідентичність громадян.

Водночас сучасна українська національна ідентифікація відкрита, а не закрита, притягальна й динамічна, бо спроможна включати/асимілювати людей, які ідентифікували себе з іншими етносами або ж мали б "по крові" належати до "інших".

Отже, відповідно до класичних політологічних дефініцій, український національний процес (у політології названий націоналізмом) етнічно інклюзивний, а не ексклюзивний.

Говорячи прямою мовою, українська нація росте й міцніє, бо ніхто нікому в метрику до п'ятого покоління не заглядає, а хто схоче заглядати — той друг Путіна.

Детальніша аналітика - на Дзеркалі тижня

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!