Рік махрового лобізму. Бізнес навчився вирішувати свої проблеми коштом держави

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 74738 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 30/12/2009Дата публікації

Рік, що минає, бізнес-тренери мають записувати червоним абзацом у підручники з управління як приклад найбільш вдалого використання кризи і виборчої кампанії на користь конкретного бізнесу. Коли озираєшся назад, здається, що за 2009-ий налобіювали більше, ніж за всі попередні роки, разом узяті.

Чому навчила криза український бізнес з'ясовував: Тимофій Крамарів

Вирішувати власні клопоти руками державних чиновників не гребувала мабуть жодна більш-менш вагома галузь вітчизняної економіки. Найбільше прямих вливань перепало будівельникам: майже півтора мільярди гривень на викуп недобудованих квартир.

Також поруч за масштабами стоять банкіри - викуп трьох і рефінансування десятків банків, шахтарі - близько 6 мільярдів допомоги. Пільгу на півроку у вигляді 13% надбавки на імпорт отримали виробники автомобілів і холодильників. Подовження меморандуму про співробітництво і заборону на порушення справ про банкрутство до 2013 року мають компанії гірничо-металургійного комплексу.

І це не говорячи про золоті гори, які виписано в формі державного замовлення на авіабудування, машини для інвалідів та пожежних (що виготовляються на Запорізькому і Кременчуцькому автозаводах, які належать членам БЮТ Васадзе і Жеваго відповідно) на гроші із міфічного Стабфонду (неймовірний винахід українського уряду не для підтримки економіки, а для «раціонального» розподілу грошей між потрібними компаніями).

І не слід забувати про безпрецедентно великі обсяги державних гарантійна майже 40 млрд. грн. – найрізноманітнішим приватним по суті фірмам на кредити під закупівлю сумнівної потрібності обладнання – від молоковозів до елементів космічних супутників.

У рейтингу «антилобі» - безумовні фаворити – представники російського грального бізнесу , які домоглися повної заборони в Україні грального бізнесу. В замін вони принесли відпрацьовані схеми тіньових гральних закладів – реальні казино просто стали віртуальними. Так само, як і надхлодженення до бюджету від грального бізнесу.

Також у цій номінації відзначилися лобісти постачальників лікарських засобів та вітчизняних фармкомпаній, які хотіли скрутити руки іноземним виробникам.

Не пощастило і претендентам на Одеський припортовий завод. Їх просто «кидонули», коли заставні внески просто лишилися на урядових рахунках навіть після скасування конкурсу.

Слід зазначити, що деякі з «елітних пільговиків» так захопилися державною підтримкою, що всерйоз сподіваються на уряд як єдиного гаранта своєї стабільності, а може навіть і майбутнього зростання.

Хоча слід розуміти: 2009 рік був таким щедрим на дарунки лише через майбутні вибори. Та не всі це розуміють. Мова передусім про житлових будівельників, які не змогли за рік кризи перелаштуватися на оптимальніші умови роботи, на оновлення обладнання чи здешевлення технологій будівництва. Звісно, для цього потрібні були кредити, а кредитування було офіційно згорнуте (за великим рахунком стабільно не припиняв видавати позики за вже відкритими лініями лише ЄБРР).

Продавці авто і власники комерційної нерухомості навчилися працювати краще

Однак якимось же чином вдалося «без позик» відродитися рітейлу (хоча ще на початку року йому пророкували падіння в прірву), автодилерам (ті вміло гралися із різними курсами валют, партнерськими програмами з банками або й взагалі вигадали собі новий головний заробіток – ремонти і сервісне обслуговування, і живуть уже з нього, а не з продажів). Зрештою навіть металурги і хіміки демонстрували трохи пожвавлення.

А Ахметов і Ярославський навіть позводили у Донецьку і Харкові по величезному стадіонові, що не може свідчити про такі вже й збитки їхніх основних бізнесів. Фактично усі підприємства навчилися поступатися власними прибутками – від медійників, які продають величезні площі і цілі рекламні пакети за півціни до постачальників, імпортерів, супермаркетів усіх видів і типів, які скоротили свої надбавки аби лиш не втратити вал покупців і клієнтів.

Житловики ж лиш ниють: ми звели будинки на найдорожчій землі, найдорожчими руками і з найдорожчих будівельних матеріалів, тому не можемо знизити ціну ані на копійку, тому держава має сприяти, держава має дати грошей, щоб ми і далі продовжували працювати в такому ж темпі.

На 2010-11 роки в урядових програмах закладена підтримка тим, у кого недобудовано 50% і 30% відповідно. Але чи буде така «акційна пропозиція» тривати й надалі – ніхто не скаже. А може варто було б чесно подумати про ліквідацію, укрупнення чи перепрофілювання бізнесу, скажімо, на оздоблення, ремонти чи підготовку інженерної інфраструктури для промислових підприємств?

Хто сповна скористався кризою для власного зростання, так це аграрії, які буквально сприйняли тезу початку року: криза кризою, а їсти хочеться завжди.

Сільгоспвиробники давали «жару» увесь рік, демонструючи свої стабільні 1-3% щомісячного зростання, а деякі навіть встигли вийти на ІРО (Агротон і Sintal Agriculture). І це при тому, що лиш під кінець року більш-менш поновилась державна підтримка і почали виділятися кошти на пільгове кредитування села, відшкодувань на голову худоби і на гектар посівів. Аграрне лобі також в черговий раз домоглося продовження мораторію на продаж землі і на заборону торгувати домашніми продуктами.

Ще одне значне досягнення бізнесу за рік кризи – низка кроків котрі послабили тиск податківців

. Зокрема, зусиллями підприємців запроваджено – хоч і половинчастий з точки зору його невиконання на місцях – мораторій на перевірки малого та середнього бізнесу.

А міжнародні бізнес-асоціації, влаштувавши інформаційного публічного і непублічного прочухана урядові влітку, кілька разів дотиснули до скасування постанов про нові форми адміністрування ПДВ. Восени історія повторилася із подачею у ДПА електронної звітності, яку планували завести на приватну компанію відомих своїм тендерним минулим бютівців. І фіскали знову відступили від ідеї створення корумпованого посередника не в останню чергу під тиском підприємницької громадськості.

Проте чи не найголовніший глобальний урок, який вивчив наш бізнес за кризовий рік – це робота в умовах курсових коливань. Політична нестабільність і без того була нашою супутницею довгі роки. А от курс «плюс мінус гривня» - це була новинка сезону, на яку спочатку хотіли повісити всіх собак, а зрештою просто позакладали максимум у собівартість продукції і змогли збалансувати продажі, поставки і не нервувати надмірними сплесками споживачів.

Провідна ж контроверсія 2009 року полягає в тому, що бізнес – який, як вже згадувалося в самому початку – витиснув із державного бюджету максимум, нині зовсім ніяким чином не дотичний до того, як буде поповнюватися утворений завдяки такій щедрості бюджетний дефіцит.

Ані податками, ані благодійною допомогою підприємці урядові не допоможуть. Головний, хто постраждає від розданих навмання пільг і преференцій – це бюджетний сектор. З цієї точки зору, оцінюючи рік для топ менеджерів країни, керівникам реального сектора ставимо тверду п’ятірку, а стерновим держави – трієчку. Судячи з маєтків і вбрань, у бізнес-сумісництві вони певно таки мали якісь успіхи.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!