1939-1945: НЕПИСАНА ІСТОРІЯ. Звернення до колег-журналістів: розкажіть, як ваша родина пережила Другу Світову

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 79484 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 15/04/2010Дата публікації

Друга світова війна залишила слід у кожній українській родині - і як правило, розповіді людей, котрі пережили цю війну, разюче відрізняються від офіційної версії, яку нам спускають "згори".

Уже зараз зрозуміло, що 65–ту річницю війни наша країна відзначатиме так само, як і за радянських часів: пишними парадами та іншим офіціозом. Модель святкування ми запозичили з Росії.

Чиновницькі пафос і показуха віддають більше шани радянській владі, а не людям. В цій ритуальній моделі немає місця конкретним людям, які воювали та вижили у тих трагічних подіях. Але у цій версії є фактичне возвеличення тогочасних тоталітарних вождів.

Можна зрозуміти нинішнє російське керівництво. Воно зацікавлене саме у такому помпезному відзначенні Перемоги й ігноруванні доль простих людей. Адже міф про «перемогу радянського народу над німецько-фашистськими загарбниками» - це основа ідеології нинішньої Росії.

Більше російській владі пишатися немає чим, і вона сподівається, що міф про "Велику Вітчизняну" зробить її більш легітимною.

Ми звертаємося до наших колег-журналістів — давайте почнемо писати власну історію Другої світової. У кожного з нас предки були втягнені в ті події, в кожній українській родині є сімейні перекази про 1939-1945 роки.

Як правило, учасники війни (хоч би з якого боку вони воювали) й досі не хочуть розповідати подробиці подій. Правду про війну іноді довіряли лише найближчим родичам.

Iз кожним роком безпосередніх учасників війни стає все менше. Ми закликаємо журналістів усіх українських ЗМІ напередодні відзначення ювілею Перемоги публікувати сімейні розповіді і перекази про те, як батьки, діди і прадіди кожного з нас пережили цю війну, як вони воювали і перемагали.

Якщо до цього приєднаються і читачі, теж буде непогано.

Учасники проекту:

TEXTY.org.ua

"Українська Правда"

"Україна Молода"

"Майдан"

"Інфопорн"

"Главком"

"Інша Література"

Zaxid.net

Проект відкритий для приєднання.

Про те, як святкувати 9 травня, читайте тут

Якщо Ваше видання бажає приєднатися до акції, пишіть у коментах до цієї статті або на пошту ist.1945@gmail.com.

Вебмайстерам! Тут можна зкачати файл з кодом флеш-банера ініціативи . Ставте свій лінк - і використовуйте на своїх сайтах.

ТЕКСТИ В РАМКАХ ПРОЕКТУ:

Війна моєї родини почалася у 1939-ому році

"Найстрашніший спогад - як літаки бомбардували свою ж артилерію"

"Побігла піхота, а ми вже вийшли на позицію, тож відступати не стали"

Як мій прадід розбудовував у Харкові Третій Райх

Три історії моєї родини: офіцер, партизан і розстріляний учитель

"Пока татарские мужчины воевали, их жен и детей вывезли в Узбекистан"

Моя мама згадує: "У фашистській неволі я вижила завдяки німецькій родині"

Велика вітчизняна мовчанка: про справжню війну мало хто хотів розповідати

"Одним із перших поліцаїв став кавалер ордена Леніна"

Життя, викуплене "млеком" і сиром

Маразм сталінського покрою

"Всі намагалися попити крові — хоч комуністи, хоч фашисти..."

Дякую німцеві Вайсману

Червоний — про УПА: як партизанили українські радянські підпільники

Дивлячись новини, бабуся казала: “Я дурна, що не взяла після війни нагана!"

"Офіцер показав мамі, як Третій Рейх розширюватиме собі життєвий простір"

“Я вижив завдяки чирякам. Німці їх дуже боялися”

Ostarbeiter: як моя прабабуся зустріла в Німеччині мого прадіда

"И где вы берете этих хохлов чорнорубашечных? Посмотрите — девать некуда!"

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!