20 висновків з виборів. Опозиція програла, але з’явилися паростки майбутніх перемог

Оцінка статті на цей момент: +4/-1
Читати Не читати Коментувати
  • 73052 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 30/10/2012Дата публікації

«Нас ї..ть, а ми кріпчаєм», - це можуть сказати про себе мешканці Сходу. Ні відміна поїздів, ні зменшення зарплати, ні ріст цін, ні безмежна корупція не змогли переконати східні області відмовитися від традиційної підтримки Партії Регіонів. Незадоволені владою голосували за КПУ. Тріумф тупості. УДАР - перша за історію України опозиційна партія, яка користується рівномірною підтримкою по всій Україні. Українці не хочуть свободи. Близько 55% проголосували за тоталітарні партії.

Підсумовував: Орест Зог

1. Усі говорять про успіх Свободи, і мало хто звертає увагу, що опозиція програла з тріском. Про завоювання опозицією більшості навіть не йдеться. «Регіони» заведуть у Раду 196 штиків, Комуністи – 35, разом 230. Об’єднана опозиція разом зі «Свободою» та УДАРом має десь 170. У ВР потрапляє близько 50 самовисуванців – вгадайте, як вони голосуватимуть? Відстань до конституційної більшості у 300 голосів відділяє лише 20 тушок. А попереду півтора місці роботи старого парламенту. Цей час влада відвела на «тушкування». Залишається надія на те, що невдовзі президентські вибори, а перед ними депутати стають менш зговірливими.

2. Радують дрібні перемоги. В деяких мажоритарних округах опозиціонери вирвали перемогу у провладних багатіїв. У це мало хто вірив. Так само не вірили у те, що УДАР і Батьківщина знімуть своїх кандидатів. Вони це зробили хоча і не повною мірою. А самозняття з виборів «Собору» - взагалі унікальний крок.

Правда, не зрозуміло, навіщо було висуватися і витрачати 2 млн. грн на заставу? Гарних новин з політичного фронту не було давно. Вони, як «досвітні огні», про які писала Леся Українка. Партія Регіонів вступила у фазу «старого ян», - сказали б мудрі китайці. Нарешті почався процес, коли «молоде і слабке перемагає міцне і тверде» (Лао Цзи). Процес почався, а от коли закінчиться і скільки буде жертв, - невідомо.

Інсталяція з агіток київських кандидатів

3. Змішані почуття викликав тріумф Свободи. Неочікувано приємно, що українськість стала важливою цінністю для 20% киян. Очікувано неприємно, що спікерами українськості будуть люди злі, агресивні та без широкого світогляду. Та це нормально. Націоналізм зразка ОУН(б) і її наступниці-Свободи - ефективний засіб для захисту від асиміляції. Українці обґрунтовано вкинули у політичну систему антитіла. Це свідчить про загрозу життю нації. (Привіт Януковичу).

Хотілося б не боротися із смертельною небезпекою, а розвиватися, рости інтелектуально і матеріально. Захисний націоналізм (який себе називає наступальним) слабко асоціюється з проривами і масштабними досягненнями. Радикальні націоналісти при владі, як правило, створювали авторитарні режими, що тонули в корупції та бідності. Подивіться на націоналістичних лідерів арабського світу, Африки й Азії. Втіха у тому, що в Україні Свобода ніколи не стане владою. Під час таких роздумів починаєш цінувати урбаністичний Схід і Південь.

4. «Нас ї..ть, а ми кріпчаєм», - це можуть сказати про себе мешканці Сходу. Ні скасування поїздів, ні зменшення зарплати, ні ріст цін, ні безмежна корупція не змогли переконати східні області відмовитися від традиційної підтримки Партії Регіонів. Незадоволені владою голосували за КПУ. Тріумф тупості. На наступних виборах нічого не зміниться. Страшилка у вигляді Свободи, мат начальника і рабська лояльність знову візьмуть своє. Максимально радикальна форма протесту для східняка - не піти на вибори. І то це не свідомий вибір, а несвідома злість на всіх. На цих виборах явка на Сході була унікально низькою. «Баба з возу – кобилі легше», - ти не прийшов, за тебе вкинуть.

5. УДАР - перша за історію України опозиційна партія, яка користується рівномірною підтримкою по всій Україні. В цьому сила Кличка як кандидата в президенти – він зможе об’єднати країну, і одночасно великий мінус. На Сході ПР його малювала націоналістом, а на Заході Свобода - українофобом.

6. УДАР зростав протягом усієї кампанії і радикально обвалився за останній тиждень–два. Зірки стали погано, а Кличко вів себе наче йому йде карта в руку: розслабився і зменшив інтенсивність агітації – зняв агітнамети, занадто нахабно поводився з партнерами. У день голосування зіграло декілька факторів: молодь, яка давала в опитуваннях результат УДАРу, на вибори не прийшла, люди втомилися від штучних партій, а у нештучності Кличка до кінця впевненості не було. Цю невпевненість підігріло невиразне бурмотання щодо ініціативи імпічменту Януковичу.

Зрозуміло, Об’єднана опозиція і Свобода оголосили її, аби поставити у невигідне становище УДАР. Важко іти на вибори із гаслом про імпічмент, коли в тебе немає своїх членів комісій. Смішно оголошувати таку мету, коли влада може взяти конституційну більшість у Раді. Та обпікшись на Ющенку, виборці хотіли залізобетонних гарантій неспівпраці з Януковичем.

І ще один фактор: маємо політтехнологічний приклад, коли інформація про високий рейтинг розхолоджує виборців і перекидає їх до іншої сили. Чимало потенційних прихильників Кличка проголосували за Свободу, «бо у Кличка і так високий рейтинг, а потрібно щоб у парламенті була і Свобода». Різкий обвал партійного рейтингу УДАРу автоматично обвалив і шанси його мажоритарників.

7. Радикали від Свободи і прихильники "русского міра" поляризуватимуть настрої на Сході і Заході. В російській кампанії до традиційних комуністів і Колєсніченка приєднається ще й Марков, котрий виграв округ в Одесі. Так не далеко і до розколу України.

8. Мажоритарка дозволили ПР зберегти ситуацію і навіть покращити свої позиції в парламенті, але «розморозила» політичний процес. За чисто пропорційної системи великі партії напалмом випалювали простір, не залишаючи шансів позмагатися суспільно активним персонажам.

Висунення від популярної партії автоматично давало кандидату 50% голосів від прихильників цієї партії на окрузі. Для перемоги цього мало - інше потрібно добувати самому. 10 років штучні партії заводили в парламент кого попало. Партійні функціонери обросли жирком, харизматичних особистостей до партійної роботи ніхто не залучав. Коли прийшов час висувати кандидатури, з’ясувалося – бійців украй мало.

Але в парламенті таки буде декілька колоритних і самодостатніх опозиціонерів. Із громадських активістів ніхто не пройшов, але вони створювали позитивний фон. Робота в штабах звела разом багато креативних людей, життя кипіло. На політичний ландшафт це не вплинуло, але різке збільшення контактів один з одним і вибух креативу просто так минути не можуть.

9. Фальсифікації були, але без вогника. Мабуть, серія публікацій про «Сім’ю Януковича» у західних ЗМІ напередодні виборів, дещо стримала запал регіоналів. Принаймні в одномандатному окрузі. Фальсифікації на мажоритарці інша справа, цар скаже: «Не я це, це все бояри!»

10. Кияни не продалися. Ніхто не вірив, що вибори програють такі потужні гречкосії, як Лисов, Пилипишин і Довгий. Натхненні прикладом Черновецького, вони довго, ґрунтовно і професійно засівали обрані округи грішми. Навіть їх конкуренти були впевнені у своєму програші. «Самовисуванці» старалися і вели професійні кампанії. Наприклад, Олесь Довгий крім масової роздачі усім і вся, починаючи з літа не вилазив з округу: спілкувався, спілкувався і спілкувався.

Пилипишин протягом років вітав виборців навіть із датами «срібних» і «золотих» весіль. Та люди обрали професійних політиків, котрі не так явно пов’язані з бізнесом. «Гречкосії» забули, що Черновецький був опозиційним політиком і членом фракції «Наша Україна» та зумів зробити так, щоб його пакети сприймали, як допомогу гарної людини, а не банальний хабар. Послідовники Космоса банально купували людей. У їхньому світі усе продається і купується, але реальність інша. Зіткнення з нею травмує.

І спробуйте доведіть, що це не наслідок активної участі і організації киянами Помарачевої революції. Джин Шарп із вами не погодиться. («Ненасильницький спротив дає навички населенню»). Свою роль у політичному дорослішанні киян зіграла і обрання Черновецького. У боротьбі з гречкосіями залишається проблема, захисту голосів. Спостерігаємо за боротьбою, складається враження, що народ таки перемагає.

11. Бутафорський проект «Україна-вперед» отримав рекордно низький відсоток навіть у порівнянні з попередніми бутафорськими проектами. І чому мільярдери викидають купу грошей на такі перформанси? Якщо вже Ахметову немає куди дівати гроші, то можна було б відкрити не одне виробництво у депресивних регіонах, провести масштабні культурні події, видати стипендії різним митцям, відправити бідних і талановитих студентів учитися в Гарвард.

12. При підрахунку голосів за мажоритарників найбільш проблемними виявилися Київ і Київська область. Тут найповільніше рахують результат. Більшість кандидатів, які балотувалися в столиці, вважали, що у них проблем із підрахунком не буде. Київ - зручне місце для висування: не потрібно кудись їхати, округи компактні. Змагалися сильні кандидати від влади і опозиції.

13. З кандидатів, за яких уболівали, ТЕКСТИ виграли або відомі політики, або люди з грішми. Громадські активісти програли. Причина не у поганому народі, а у слабкій і не технологічній кампанії активістів. Щоб виграти потрібно: а) уявляти, як вести кампанію і що говорити людям; б) мати ресурс для донесення своїх повідомлень до виборців. Ресурсом можуть бути гроші і волонтери.

Активісти не знали азів виборчих кампаній і не мали ресурсів. Яскраві опозиціонери, котрі мали або навички, або гроші, долали провладних кандидатів, навіть у жорсткому протистоянні. Приклад власник агрофірми Аркадій Корнацький, котрий виграв вибори у вотчині регіоналів – Миколаївській області.

14. Досвід цих виборів показав: у громадських активістів, котрі планують іти у політику, один вихід – опиратися на волонтерів. Як розповідали функціонери Консервативної партії Великобританії на одному із семінарів для Народного Руху часів В'ячеслава Чорновола: «Якщо у вас на окрузі живе 300 волонтерів – він ваш». «Волонтер» означає людину, котра безкоштовно віддає на кампанію декілька годин в день. Вони мають саме жити на окрузі, бо це збільшує довіру до їхніх слів. Хто може похвалитися таким ресурсом?

15. Декілька кандидатів пробували залучати до агітації волонтерів. Виявилося, що це не так просто. Люди записуються у добровольці, але 70% з них готові тільки лайкати і шейрити, тобто поширювати інформацію у соцмережах. 20 – 25% розкидати агітпродукцію по ящиках. І лише 2- 5% готові робити те від чого дійсно залежить виграш виборів – ходити по квартирах, роздавати агітматеріали на вулицях. Ще більша проблема - менеджмент волонтерів. За відсутності живих партій таким людям просто нізвідки взятися.

16. Бідні, але ідейні і чесні кандидати спробували збирати пожертви на свої кампанії, і їм це вдалося. Досвід безцінний. Із пожертв громадян на спільну справу народжується суспільство, яке може за себе постояти.

17. Голова партії Демократичний Альянс Василь Гацько провів активну кампанію, але набрав трохи більше 2%. Причина - неправильний меседж і «несерйозність» в очах виборців кандидата, який сам розклеював свої плакати. Але ДемАльянс на правильному шляху, - вони творять живу партію.

Чого не скажеш по інших громадських активістів, котрі задумуються над походом у політику. В їх середовищі часто лунають думки: «Нам потрібна партія». Але вони не знають, що з нею робити, і мислять, як нинішні політики, для яких «партія» - це синонім слова «проект». У справжній партії, щоб стати головою осередку, потрібно переконати більшість рядових партійців, а засновник ризикує бути не обраним головою на наступний термін. Хто на таке наважиться?

18. Регіоналів можна перемагати навіть на крайньому Сході. Струк виграв округ на Луганщині. Його мочили на всю катушку. УДАР також зумів відібрати на Донбасі частину виборців у ПР. Висновок: опозиції потрібно виставляти на Сході сильних кандидатів, і вони прориватимуться. Таких людей у опозиції немає. Батьківщині і Фронту Змін потрібно реформувати свої структури.

19. Українці не хочуть свободи. Близько 55% проголосували за тоталітарні партії: Регіони, КПУ, Свободу. За умовних демократів -Батьківщину і УДАР - лише близько 40%. До цього часу демократичний дискурс був панівним, усі хотіли називатися демократами, навіть, якщо такими не були.

Зараз в моду входить авторитаризм, який ставить під сумнів базові європейські цінності: свободу вибору, свободу слова, захист прав і толерантне ставлення до меншин. Така ідеологія йде з Росії.

20. «Проукраїнські» настої переважають ностальгію за совком. За даними Національного екзит-полу, «проукраїнські» Батьківщина, УДАР, Свобода, Наша Україна, Вперед Україна разом взяли приблизно 55%. «Прорадянські» ПР, КПУ - 40%. Офіційні результати трохи інші: «проукраїнські» голоси – приблизно 50%, «прорадянські» - 45%. Розрив менший, але все одно лишається. Перевага «проукраїнського» вектору пов’язана з низькою явкою на Сході. Проте тенденція обнадійлива.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Щоб зробити пожертву щомісячною перейдіть сюди. Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +4/-1
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!