Медицина в Грузії: чого досягла радикальна реформа

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 7312 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 22/06/2017Дата публікації

Багатоповерхова будівля Республіканської лікарні в Тбілісі нагадує модний бізнес-центр: сірий фасад у поєднанні із блакитним склом та фонтаном-кульбабкою перед входом мало асоціюється з медичним закладом. У просторому холі багато світла — значна частина стелі зроблена зі скла, крізь яке проглядається чисте небо. Але я хочу побачити реформовану грузинську медицину у всій красі, не кажучи вже про палати і кабінети лікарів. Про екскурсію та інтерв’ю я заздалегідь не домовлялася, тож стукаю у перший-ліпший кабінет, випробовуючи талан. Грузія здійснила медичні реформи по схожому із запланованим в Україні сценарієм. Ми перевірили, як це працює.

Автор: Любов Величко

Хол Республіканської лікарні. Найбідніші грузини отримують стаціонарне лікування безкоштовно, хабарів ніхто не просить

— Доброго дня. Я журналіст із України. Хочу написати статтю про страхову медицину. Хто мені може розповісти про тутешні правила? — запитую я у лікарки, демонструючи своє посвідчення.

Жінка у білому халаті щиро посміхається:

— Нічого собі! Оце так сюрприз! Ласкаво просимо до Грузії! Зараз я вам допоможу. Сідайте, я зараз прийду.

Чекаю. А між тим роздивляюся кабінет. Видно, що ремонт робили кілька років тому. Та й меблі не старі. На поличках — сила-силенна якихось ліків. На стінах висять яскраві плакати зі схемами і назвами сайтів. Грузинської я не знаю, але ілюстрації нагадують схему систему оплати за медичні послуги для різних категорій населення. Методичка.

Чекати довелося недовго. Вже за три хвилини до кімнати зайшла молода світловолоса дівчина. Нато Схурсідзе — спеціаліст по роботі з пресою та громадськістю. Іншими словами, піар-менеджер лікарні, яка допомагає журналістам для громадським активістам отримувати потрібну для них інформацію про заклад та організовує спільні заходи - як от екскурсії та круглі столи.

Аби лікарі були ще ближчими до народу, Нато адмініструє сторінку лікарні у Фейсбуці.

Стрічка новин постійно оновлюється: то нове обладнання завезли, то наукова конференція відбулася, то колектив акцію озеленення провів, то з ветеранською організацією меморандум підписали. Що не день — то подія. А в фотоальбомі — портрети співробітників на робочому місці із посиланням на їхні персональні сторінки у соцмережах. Мовляв, знайомтеся, спілкуйтеся, додавайтеся в «друзі».

Це в той час як на наших сайтах держадміністрацій максимум інформації, яку можна знайти про лікарню — це її адреса, ім’я головного лікаря та телефон приймальні, який відповідає через раз.

Повагу за гроші не купиш?

У просторому холі лікарні сидять відвідувачі. На першому поверсі приймає терапевт. Зазираю всередину. У світлому кабінеті сидить молода лікарка і усміхнено розмовляє із пацієнтом.

Усміхнено. Розмовляє. Із пацієнтом.

Також читайте «У нас свої закони»: побори, черги, хамство. Вагітність в українській поліклініці. Як стати на облік (ЧАСТИНА 1)

За виразом обличчя лікар нагадує менеджера з продажу під час презентації дорогого товару. Бо зарплата менеджера залежить від кількості проданого.

Виявляється, принцип роботи у тутешніх лікарів такий самий, як у продавців. Фіксованої ставки у них немає. Приміром, терапевти отримують 50% від вартості консультації (одна консультація коштує 20 ларі (216 гривень). За консультацію сплачує страхова компанія, страховку пацієнту купує або держава, або він сам залежно від рівня доходів і рівня медичної допомоги, якої потребу пацієнт.

— Лікарі тут такі добрі до нас, пацієнтів. У пострадянських країнах як зазвичай? Ти приходиш до лікаря, і сидиш перед ним, як двієчник на уроці. Тебе насварять, налякають — і виходиш ти з кабінету з жахливим настроєм. У нас же люди дуже виховані, сердечні, лагідні. Я їх дуже люблю, — каже молода мама Тамара, ніжно притискаючи до себе чотирирічного сина. Той схвально киває головою, ніби підтверджуючи мамині слова, хоча російської не знає.

Про нинішню українську поліклініку читайте у статті Жесть у поліклініці: "Я занята! Через две минуты зайдешь!"

Діти в грузинських лікарнях плачуть дуже рідко: добрі лікарі навіть казки розповідають, щоб відволікти малечу від неприємних процедур

Малому треба зробити аналіз крові, але він зовсім не боїться. Під час болісної процедури лаборант спокійним ніжним голосом щось щебече грузинською. Хлопчик уважно слідкує за маніпуляціями жінки зі своєю рукою.

— Автанділ недавно заявив, що хоче стати лікарем, — сміється Тамара.— Каже, що буде всім робити аналізи! А що, гарна професія. Престижна.

Реальні зарплати

Після реформи лікарні, як і бізнес, почали боротися за гарні кадри. А гарні кадри почали боротися за пацієнтів. Бо чим більше хворих побувало у кабінеті — тим вища зарплатня у лікаря:

— Раніше терапевти отримували гроші в кишеню, а зараз — в касу. Самими лише поліцейськими методами змусити людей добре працювати не вийде. Зараз у працівників є реальний стимул для роботи. Зараз у Республіканській лікарні працює близько 800 чоловік. Якщо рахувати середню зарплатню всього персоналу (від прибиральниці до хірурга), то виходить близько 1000 ларі ($414), — пояснює генеральний директор клініки Автанділ Імедадзе.

Зарплатня лікаря безпосередньо залежить від того, який обсяг роботи за місяць він виконав, скільки хворих прийняв, скільки операцій провів. За словами Автанділа, мінімальна зарплатня медсестри, яка працює раз на чотири доби (одна зміна — це 24 години) — 600 ларі ($249). Щоб заробляти більше, медсестри працюють як мінімум у двох лікарнях.

І все ж, у різних закладах оплата різна, навіть в рамках одного міста.

Наприклад, в Тбілісі лікар-терапевт з однаковим стажем роботи та науковим званням може отримувати і 2500 ларі ($1037), і 1500 ларі ($622). Лаборант отримує 800—1200 ларі ($332—497), сімейний лікар — 900—1100 ларі ($373—456), акушер-гінеколог — 1200—1500 ларі ($497—622). Провідні кардіохірурги отримують 15—18 тисяч ларі ($6224—7468) на місяць, а середня зарплатня хірурга — 4—5 тисяч ларі ($1659—2074).

— Кожна клініка по-своєму формує систему нарахування зарплат.

— У нас пріоритет — лікарі і медичний персонал, — каже Автанділ Імедадзе. — Якщо лікар буде недостатньо заробляти, то він буде погано працювати. Я хочу, щоб наш лікар був забезпечений. Раніше була система така: 35% — на лікарню, решта — на зарплати. Але ця система не виправдала себе. Зараз 35% від вартості операції ми даємо лікарям і медперсоналу, і вони самі розподіляють між собою — яку частку від цієї суми отримує анестезіолог, хірург, асистенти.

Гендиректор каже, що анестезіологи та хірурги сперечаються між собою — чия роль під час операції важливіша. Бо ж це допомагає розподілити бюджет на свою користь.

Так чи інакше, і хірурги, і анестезіологи їздять на однаково хороших автівках, і бонус до зарплатні у вигляді хабарів у пацієнтів не просять.

Комерційна страховка

У Грузії діє два види страхування: державне та комерційне. Застрахована людина може отримувати знижки на лікування та медикаменти, а в деяких випадках — безкоштовне лікування.

Комерційні страховки продають тільки 12 компаній. Вартість страховки та перелік послуг у них приблизно однакові. Відрізняються лише щорічні ліміти на види лікування і перелік клінік, де клієнт може отримувати послуги. Грузини знають, які лікарні мають кращу репутацію, і тому звертаються до тієї страхової компанії, яка підписала контракт із закладом, якому можна довіряти своє життя та здоров’я.

Зазвичай грузини платять за страховку близько 20 доларів щомісяця. Втім, можна вибрати страховий поліс по кишені: ціни коливаються від 11 до 46 доларів. Зате пацієнт може протягом року лікуватися на суму до $60 тисяч.

У мінімальний пакет входять прийом у лікаря, швидка допомога, 50—60% знижка на амбулаторне обслуговування, знижки на послуги стоматолога і операції. За додаткові послуги — окрему палату, прийом у відомого лікаря, який працює в іншій клініці, доводиться доплачувати.

Також існує таке явище, як корпоративна страховка — та, яку надає роботодавець. Працівник не може обирати страхову компанію (бо роботодавець підписує контракт лише з однією фірмою), а лише підбирає той пакет послуг, який підходить для нього і його родини. Плюс корпоративної страховки — в наявності знижок.

Державна страховка

Громадяни самі вибирають — звертатися за страховкою в приватну кампанію, або ж оформляти державну страховку. Але на практиці більшість грузинів надають перевагу саме державі.

Грузини користуються державною медичною страховкою в залежності від рівня доходів: чим вони менші, тим більше видатків покриває держава.

Пільговики (діти до п’яти років, пенсіонери, військові, педагоги, студенти та люди з інвалідністю) взагалі ні за що не платять. А люди з доходами більше 40 тисяч ларі ($16,5 тис.) на рік не отримують державну медстраховку і можуть користуватися лише деякими державними програмами.

Люди з середнім доходом — від 900 до 3700 ларі на місяць ($373—1535) не платять за невідкладну допомогу, послуги сімейного лікаря і кардіограму, а на решту послуг отримують 50—90% знижки.

Уряд Грузії вважає своїм найбільшим досягненням у рамках медреформи те, що найбідніші верстви населення тепер можуть собі дозволити операції, не замислюючись над тим, скільки це буде коштувати.

67-річна Наргіза Джологуа згадує, як з нею стався інфаркт. За весь курс лікування включно з реабілітацією заплатила держава:

— Був вечір. Сиділа з сином і внуком на дивані, дивилася телевізор. Раптом заболіло серце, біль був сильний, син викликав швидку. Пам’ятаю, як наді мною метушилися білі халати. У лікарні мені зробили операцію. Лікарі чаклували наді мною 7 годин. Пізніше я дізналася, що така операція коштувала 12 тисяч ларі ($4979), але я не заплатила жодної копійчини.

За рахунок держави грузини користуються послугами «швидкої», отримують медичну допомогу в екстрених невідкладних випадках, ходять до дільничного лікаря, роблять планові щеплення, мають право на безкоштовні пологи та ведення вагітності, аналізи та дослідження за направленням лікаря (УЗД, рентген, ЕКГ тощо). Також у громадян є знижки на амбулаторне обслуговування.

Крім того, держава фінансує лікування ВІЛ-інфекції, діабету, гепатиту С, туберкульозу, онкохворих з останньою стадією та лікування рідкісних захворювань.

Щоб стати на облік загального безкоштовного страхування, достатньо прийти в амбулаторію з паспортом і заповнити спеціальну форму. Після цього дані потрапляють в єдину базу — так звану електронну анкету, яку може бачити лікар будь-якого медичного закладу.

Вигідний бізнес

80% клінік в Грузії — власність приватних компаній. Зараз вони виглядають, як у голлівудських фільмах: ідеальний ремонт, сучасне обладнання, накрохмалені халати. А ще кілька років тому це були сірі коробки із трухлявими ліжками. Держава продавала такі заклади за символічні гроші, щоб реалізувати національний проект «100 нових лікарень».

Наприклад, нині одна із найкращих лікарень країни — Нью Хоспітал — була продана за сміхотворну тисячу доларів. Але новий власник зобов’язався вкласти у розвалюху 16 мільйонів доларів. І таки зробив це. Правда, інвестору довелося взяти кредит в одному з європейських банків. Грузинський уряд активно сприяв тому, щоб іноземна інституція не відмовила у значній позиці.

Після того, як ремонт було завершено, держава забезпечила закладу постійний потік клієнтів і тепер оплачує послуги медзакладу у рамках державної страховки.

Реанімація в клініці «Нью Хоспітал»

Ціни на послуги в приватних клініках майже однакові. Хоча лікарня сама визначає тарифи на свої послуги, але є державне регулювання — планка, вище якої не можна піднімати ціни.

В свою чергу, клініки борються за клієнтів, покращують інфраструктуру, переманюють кращих спеціалістів (зарплатня тамтешніх хірургів — $25 тисяч.), адже хворий сам може вирішувати, у якому закладі відновлювати здоров’я.

Інвестори не пожалкували про те, що долучилися до державного проекту. Вкладені гроші швидко повертаються. Нині чистий місячний дохід лікарні Нью Хоспітал складає в середньому 1,4 млн ларі ($581 тис.). Тобто, вкладені 16 мільйонів клініка заробила менш ніж за 2,5 роки. Так медобслуговування перетворилося на вигідний бізнес.

І приватні, і державні медзаклади — повністю на самофінансуванні. Генеральний директор Республіканської лікарні Автанділ Імедадзе — доктор медичних наук, але в лікарні він виконує здебільшого функцію менеджера, який відповідає за розвиток закладу та його добробут.

Гендиректор має право на власний розсуд вирішувати, як витрачати зароблені лікарнею гроші: підвищити зарплати, купити краще обладнання чи зробити ремонт.

— Прибуток ми отримуємо від лікування пацієнтів. Амбулаторних хворих у нас близько трьох тисяч на місяць, стаціонарних — тисяча-півтори. Таким чином, за місяць лікарня заробляє 1,3—1,4 млн ларі ($539—580 тис.). Але ця сума може збільшитися і до трьох мільйонів ($1 млн 244 тис.) — зараз один корпус лікарні знаходиться на реконструкції, тому заклад не повністю завантажений.

Лікар пояснює: левова частка фінансування надходить за рахунок державної страховки. А є ще гроші, які платять хворі готівкою — близько 600 тисяч ларі ($248 тис.) на місяць.

— Грошей не вистачає тільки на розвиток, а дефіциту бюджету немає. Тому боремося за нових пацієнтів, — підсумовує гендиректор.

Недоліки є

Попри будівництво нових та реконструкцію старих лікарень протягом останніх тринадцяти років, сотні віддалених сіл все ще залишаються без лікарів. Тому пацієнтів доводиться возити в райцентри. А в тих селах, де фельдшерський пункт таки є, бракує потрібного оснащення.

Марія вже рік працює у селі Сагурало, до цього вона сорок років працювала у Тбілісі. Сільському лікарю виділили кабінет і приймальню для пацієнтів. Ремонт у приміщенні гарний, а от медичної апаратури тут немає.

Сучасна апаратура є у Тбілісі. А в провінції про такі технічні дива тільки мріють

— У мене дуже багато роботи. Є неходячі пацієнти, і ми до кожного з них повинні прийти вчасно. Кожен пацієнт під наглядом. Якщо потрібно, переводимо їх у стаціонар. В гірські села швидка може їхати 2—3 години. Термінових пацієнтів забрати можна тільки гвинтокрилом.

Грузини із віддалених сіл бідкаються, що безкоштовна швидка теж вряди-годи просто не доїжджає до хворого:

— Ми нещодавно викликали карету моєму батькові. У нього нерв защемило у спині, він не міг ходити. Чекали лікарів три години, а вони так і не приїхали. Сіли на таксі і поїхали в лікарню самі. І зі знайомими такі ж випадки траплялися. Не хочеться вірити, що це закономірність, — бідкається Ніно.

Щоб отримати кваліфіковану допомогу, грузини все частіше вдаються до медичного туризму: їздять до лікарів в Тбілісі або в Туреччину в Трабзон (це за двісті кілометрів від Батумі).

В той час як українці беруть приклад із Грузії, самі грузини заздрять білорусам за те, що спеціалістів там більше, а обслуговування дешевше.

— Тест на алергію в Батумі нема де зробити. Раз на місяць із Тбілісі приїзджає лікар-алерголог і дає маркери на алергію. І коштують ці маркери 150 доларів! Я за ці гроші в Білорусь поїду, безкоштовно зроблю тест і назад повернуся! — каже місцева жителька Аліко.

Грузинська влада заспокоює — медична реформа в Грузії триває. Наступний крок — запозичити все краще, що є у білорусів.

Про те, яка реформа медицини планується в Україні, читайте у статті: Українці помирають рано. Чому так відбувається і хто гальмує реформу медицини

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!