Статті

Минулого тижня російські медіа присвятили увагу двом, можна сказати, містично-екзистенційним подіям у житті Росії: інавгурації Володимира Путіна 7 травня та святкуванню Дня перемоги. І подали їх як визначні та доленосні.Промови п’ятикратного президента пропаганда розібрала на цитати й активно розкручувала. На параді під час святкування Путін говорив про самостійну боротьбу СРСР проти Гітлера, на якого працювала вся європейська міць. Згадав, що Союз деякий час відступав, а потім була перемога. Ці тези підштовхнули російські медіа провести аналогії та дійти висновку, що “перемогли нацистську Німеччину — переможемо і нацистів у Києві”.Також пропаганда писала про Євробачення. Тут без змін. Це сатанинський, русофобський шабаш. А ще росмедіа намагалися довести, що рядові європейці розуміють Росію і виступають проти конфронтації, але національні уряди все псують.Читайте про це та інше в новому випуску нашого моніторингу російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, які прицільно поширюють російську дезу.

Після того як наступальна операція Сил оборони України влітку 2023 року, попри максимальну самовідданість українських армійців, не дала бажаного результату, спостерігається брак якісної публічної дискусії щодо подальшої оптимальної стратегії України у війні з РФ.Автор: Микола Бєлєсков, головний консультант відділу воєнної політики Національного інституту стратегічних досліджень, старший аналітик БФ «Повернись живим». Усі думки, висловлені в тексті, є особистою позицією і жодним чином не мають трактуватися як офіційна позиція НІСД і БФ «Повернись живим».

Новий російський міністр оборони — розумний технократ, імперець і не краде. Також він розуміє, як працює російська екосистема інновацій. Його завдання — зробити закостеніле російське МО відкритим до нових технологій. Тим часом Україна не має відповідальних за аналіз нових викликів війни, пошук і впровадження рішень, які допомагатимуть бійцям.

Нові російські політемігранти добре пристосувалися до життя у вигнанні. Такий висновок можна зробити після відвідування презентації нової книжки найкасовішого російського письменника Бориса Акуніна (псевдонім Григорія Чхартішвілі) 9 травня в Лондоні.Read in English

Останнім часом розпочався справжній дискурс, чи були побудовані укріплення там, де зараз наступає ворог. Але, здається, питання не лише в цьому.

Texty.org.ua продовжують публікацію фрагментів майбутньої книжки “Усе на три літери” бійця ЗСУ і журналіста Дмитра Крапивенка.Перший розділ “Бог” про ставлення до віри та релігії на фронті можна прочитати за посиланням. У другому уривку “РАО” Дмитро пише про військове майно. Третя розповідь “А.У.Є.!” про строкатий склад людей на фронті, зокрема тих, які мали колись проблеми із законом. У четвертому фрагменті “Дід” йдеться про “олдскульних” солдатів. П’ята історія присвячена командно-спостережному пункту. Шоста — навчальному артилерійському полку.У сьогоднішньому розділі йдеться про те, на чому ґрунтуються влада й авторитет у підрозділі.

Війну виграє та армія, яка налагодить успішний збір бойового досвіду, його поширення та масове навчання новобранців і вже діючих військових. Про навчання ми писали багато разів, сьогодні поговоримо про бойовий досвід. Украй важливо, щоб його накопичувала армія як організація, а не окремі бійці чи офіцери. Під це в ЗСУ навіть створені окремі посади і є відповідна Доктрина з вивчення та впровадження досвіду в ЗСУ. Але правильна доктрина є, а вивчення і впровадження немає.

Військовослужбовиця Леся Ганжа розповідає про свій вихідний, проведений у Харкові, неподалік місця проходження служби. Це була п’ятниця 10 травня, саме той день, коли російська армія почала атакувати Харківщину. Далі її пряма мова.

З розвитком можливостей штучного інтелекту соціальні мережі все більше схожі на ШІ-смітник — місце, де ліниві контентмейкери випробовують сили алгоритмів і намагаються завіруситися з чужим і синтетично обробленим контентом. Ми виявили одну таку тікток-ферму з 300 каналів, які після автоматизованої обробки видавали ютуб-контент за власний. А водночас “випадково” поширювали тези російської пропаганди.Read in English

Минулого тижня російські медіа згадували роковини трагедії в Одесі 2 травня. Це стандартна риторика починаючи з 2014 року, коли Росія гібридними методами хотіла захопити Одесу, так само як перед цим Донецьк. Пропагандисти порівнюють одеську трагедію з терактом у “Крокусі”. В обох випадках винні, звісно ж, Україна й США. Також дезінформатори бісяться, що у Швейцарії пройде Глобальний саміт миру за ініціативою України. Кремль реалізує стратегію дискредитації саміту. Головні аргументи: без Росії не вийде домовитися, Захід намагається нав’язати свою волю російському народу, РФ хоче миру, а Київ і союзники навпаки, Китай не зрадить Росію, тому саміт безперспективний.Read in EnglishЧитайте про це та інше в новому випуску нашого моніторингу російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, які прицільно поширюють російську дезу.