Texty.org.ua відвідали десять реабілітаційних центрів, медичних установ та волонтерських проєктів, дізналися про їхній досвід реабілітації та відновлення військових, найкращі практики реабілітації та проблеми, з якими ці заклади стикаються.На основі цього досвіду ми підготували рекомендації для покращення системи реабілітації військовослужбовців в Україні.

У чернігівському госпіталі лежить 44-річний боєць Олександр Трофименко, що повернувся з фронту з серйозними травмами обох ніг. Тепер його виклик – вижити без рідних, без житла і без доходів.Чернігівські волонтери та влада взялися допомогти йому з житлом.

Данія побудує в Україні містечка для психологічного відновлення дітей, які позбавлені батьківського піклування, повідомляє Міністерство економіки.

У Києві відкрили освітньо-реабілітаційний центр “Трініті ХАБ” для людей із порушеннями зору. Під час війни робота центру буде зосереджена на реабілітації ветеранів, які мають порушення зору або втратили його.

Боєць ЗСУ Євген Шибалов описав на своїй Фейсбук-сторінці історію про армійські будні. Історія — хоч і дотепно написана, насправді актуальна, сумна і показова, бо ілюструє чимало проблем, з якими стикаються сьогодні бійці та офіцери ЗСУ. Поширюємо її з дозволу автора. Далі — його пряма мова.

Національна комісія з реабілітації за поданням Українського інституту національної пам'яті (УІНП) реабілітувала українського кінорежисера вірменського походження Сергія Параджанова.

“Не очікуйте, що людина повернеться з фронту такою, як була, — радить психолог Сергій Тітаренко. — Не розпитуйте про досвід. Усі розповіді про війну має ініціювати той, хто повернувся. Не будьте байдужими, але й не будьте нав’язливими”.У розмові з Texty.org.ua колишній військовий розповів про свій шлях до професії психолога, про те, чим різняться системи психологічної реабілітації військових у США і в Україні та як допомогти ветеранам адаптуватися до життя за межами армії.

36-річний водій Євген Смага з Чернігова пішов воювати в перші дні повномасштабного вторгнення. У березні 2022-го був важко поранений, але вижив. Втратив ногу, опанував протез. Після реабілітації пішов працювати в таксі й отримав 250 тис. грн мікрогранту за державною програмою “єРобота” на відкриття автомийки.

У військового з явними ознаками ПТСР (посттравматичний синдром) стався вибух емоцій, коли продавці не змогли підібрати навушники до його телефона. Наш репортер проходив поруч і спостерігав за цією болючою сценою. Усім ніби було зрозуміло, що справжня причина такої реакції не відсутність товару. Перед продавцями стояла людина, яка довгий час перебувала на передовій і дістала поранення. Але підібрати потрібні слова, щоб розрядити ситуацію, ні продавці, ні охоронці, які підійшли на крик, не змогли.

"Стоять у кімнаті дорослі мужики, починають перебирати пальцями, показувати дулі, водночас треба ще стежити за диханням. Голос із колонки каже: "А зараз я торкатимуся до вашого чола", — Валентин Плітчук весело копіює монотонний голос із терапевтичних сеансів. — Ходить якийсь чувак і всіх мужиків торкає за спину. Тоді я думав, що не вистачає тільки халата й м’яких стін".