Щоденники мотоцикліста. День 19. Донбас: матюкливі, але добродушні люди, "пи*арасы наверху" і місто Щастя

20:23 Ааааа - сфоткав наркомат! Поки 10 хвилин стояв, підійшло купити "не-наркотики" три групи: з десяток гопів, потім парочка, а потім ще одні - з дитиною років семи. Зілля вочевидь популярне.

Хлопець і дівчина думають, що це таки хімія, і треба б її прикрити, поки яке дитя не потрапило в реанімацію. Але самі купили )))

Тут же зайшла по каву негритянка, яка, втім, без акценту говорить донбаською (як Яник): "Молодой человек, вы фотограф? А, так, любитель?"

19:09 Приїхав у Луганськ до батьків подруги. перше, що вражає - це кількість негрів у районі :)

Знову якийсь хлопець показав дорогу - "Едь за мной". І знову мені самому виділяють окрему кімнату, аж якось невдобно.

17:31 Щастя виглядає якось казарменно - рівненькі ряди однакових триповерхівок, навпроти небо кіптять три труби.

Ага, а одразу за Щастям - гольф-клуб і джипи. Села з релігійними назвами - Христове, Раївка.

Автомати з продажу синтетичної коноплі в Луганську

16:25 Слов'яносербськ - милий і тихий малесенький райцентр. Далі Трьохізбенка - село з типово російською назвою, біля церкви оце о 17-ій годині близько сотні всяких жигулів.

Індустріальним Донбасом тут - 25 км від Луганська - і не пахне.

Поволі тече Сіверський Донець, православ'я і благость, сіно і тирса, пташки і все повільне, вузенька дорога під аркою дерев (акації, здається) - це радше асоціюється з російською глибинкою ще за царя. Навіть хати - ізби.

15:48 До Щастя - всього 45 км :) Ух, яка тут глибинка, і яка в ній краса! Я навіть не уявляв. Тихі річки, молоді ліски, неспішні люди.

Дорога в Райгородці розмита, часом переводив Мамайоту руками по узбіччі або через баюри.

15:25 Знову наплутав у знаках і замість міста слави федералізму поїхав ще меншою (але гарною) дорогою на Слов'яносербськ. А тут поля і простір!

Є навіть фантомні села - хатки, правда, дуже вже убогі. На щастя, погода - якраз щоб "колєсіть", як каже дальнобійник Валєра.

14:22 Лисичанськ. Знаку "Луганська область" не було взагалі. Пішли класичні терикони, з канатною дорогою для вагонеток.

Зате між містами аболютно порожньо - ані сіл, ані інфраструктури.

13:05 Далекобійник Валєра з Артемівська. Добряга, говорить матюками і зі смішком. "Украинцы, они, бл*дь, и в Африке украинцы. А эти пид*расы наверху начинают: запад, восток... У*бки, бл*дь".

"Це Валєра" (с) :)))

Він і його "шеф" кажуть, що на заході "так уже гарно співають" і що теж люди хороші, і раптом переходять зі мною на чисту українську.

Тут же в кафе інші шофери матюкають мента, якому "только бы габариты померять и доколупаться, чтобы денег снять". Валєра радить: "Я бы на*уй послал: зови инспекцию!"

А взагалі мені дуже подобаються тут люди: натрапляю на тих, хто з гумором і добродушні.

12:12 Досі все вологе - одяг, речі, довколишні споруди... Моцик заводив годину: мабуть, вода чи бруд потрапили в механізм - я так і не зрозумів, у чім причина.

Прапор Артемівська. Що ці кольори і знаки символізують, поки що не знаю

Вранці наслухався життєвих історій. Ура, істерія з "синіми" і "помаранчевими" минула - всі до мене дружні, хоч і впізнають франківські номери.

Дядько вивів на трасу слідом за собою.

Пейзаж! Гора як у якійсь Юті. Вчора під дощем її не побачив. Їду на Артемівськ і Соледар.

10:36 За словами батька Івана, Слов'янськ живе за рахунок експорту керамічної глини, ешелонами. Також самі роблять кераміку.

Ще тут є солоні озера, грязевий курорт, і випарюють сіль. Робота таки є.

Фотик просох і, тьху-тьху, якось ізнову працює.

Читайте також:

Опис проекту "Щоденники мотоцикліста: у пошуках України"

День 21. Гуляйполе. Порвався ланцюг і подорож була близька до кінця - але добрі пацанчіки зробили чудо!

День 20. Донбас - край контрастів. Луганськ-Хацапетівка-Єнакієве-Донeцьк, під дощем до Гуляйполя

Дні 17-19. Київ-Слобожанщина-Донбас (ФОТО)

День 19. Донбас: матюкливі, але добродушні люди, дальнобійник Валєра і місто Щастя

День 18. Слобощанщина - неймовірні простори, похмурі люди і дядько, який мріє про "кругосвєтку"

День 17. Спілкування з Марченко-Вітренко, Київ-Полтава і мама відомої української письменниці

День 16. Стоїть у селі Суботові на горі високій показуха України (ФОТО)

День 16. Суботів і Холодний Яр. "А ти скільки заробляєш тим фотоапаратом?!"

День 15. Полтавщина: дружні люди, євромістечко і дороги, ще гірші за ті, що в рідній Коломиї

День 14. Перше падіння, дороги біля Хоружівки, вело-німець

День 13. Обирок-Короп-Шостка-Глухів-Путивль (ФОТО)

День 13. Cумщина: красива мова, втрачена цнотливість і найчистіше місто в Україні

День 12. Чернігів-Сосниця-Десна-Батурин-Сейм-Обирок (ФОТО)

День 12. Сіверщина: Сосниця, через Десну на човнику і мистецьке еко-поселення

День 11. Кілька фото з Чернігова: Благість і "непошлий дух провінції"

День 10. Пауза на Т.О. та загальний маршрут поки що (+ МАПА і ПІДСУМКИ мандрівки Правим Берегом)

День 9. Рівненщина: "У нас є люди, які не знають, чим пісний борщик заправляти"

День 8. Мертвий райцентр, Зона і понти для приїзжих у мотелі

Дні 6-7. Шевченківський край: алкоголізм, безробіття, чорний гумор і ввічливі трактористи

День 5. "Вас вітає Черкащина": На дорозі - менти і проститутки

День 5. Про крижопільську гостинність і хутір-пасіку дядька Василя (нарешті з ФОТО!)

День 4. Йде дощ і дуже холод-д-дно!!!! Нарешті знайшов село, де хвалять владу

День 3. Вінничина: яри і жодної заправки. Нас сприймають за "дітей депутатів"

День 2. Кам'янець не туристичний та інша буржуазна Європа

День 1. Підсумки з ФОТО

День 1. Коломия-Кам'янець. Багаті хати, румуни, фрі-райд :) уздовж кордону і пробита шина

День 0. Тестовий заїзд довкола Коломиї. Всесвітня асоціація випускників Коломийської гімназії та інші цікаві речі

Вступ. Тестовий заїзд довкола Калуша. Школи "для руських, і німців, і решти"

Про що я питаю людей, яких зустрічаю по дорозі

Блог: Артем Чапай донеччина україна щоденники мотоцикліста

Знак гривні
Знак гривні