«Як не треба воювати»: Кротевич про причини провалу контрнаступу-2023 і помилки генералів
Ексначальник штабу бригади «Азов» Богдан Кротевич («Тавр») опублікував розгорнутий аналіз наступальної операції 2023 року, назвавши її прикладом того, «як не треба воювати, маючи достатній ресурс, але недостатньо підготовлений особовий склад, погане планування та невдало обраний напрямок основного удару». На його думку, ключовою проблемою стала система управління, а не дефіцит озброєння.
Про відповідальність і фортифікації
Кротевич наголошує, що будь-яке посилання на «обставини» чи «сильного противника» викликає в нього спротив, оскільки цим намагаються виправдати слабкі рішення та відсутність досвіду. Він зазначає, що навіть у питаннях будівництва оборонних споруд, на відсутність яких нарікали у 2024 році, лежить відповідальність ЗСУ, а не лише політичного керівництва.
«Якщо кошти та ресурс виділялись, то будівництво рубежів, планування розташування, ешелонування, інженерне обладнання, утримання і підрив при відході — це зона відповідальності ЗСУ. Це військова функція».
За словами Кротевича, він особисто бачив, як на зламі 2024–2025 років інженерні начальники будували відкриті «яйцеподібні» РОПи у чистому полі, що свідчить про системні проблеми управління та контролю.
Про планування наступу
Коментуючи заяви ексголовнокомандувача Валерія Залужного щодо нестачі ресурсів під час контрнаступу, Кротевич стверджує, що проблема полягала саме в їх розподілі. Він пише, що знав про план операції заздалегідь, оскільки його підрозділ мали залучити на одному з напрямків, проте він наполіг на обороні через велику частку непідготовленого особового складу. Обраний напрямок основного удару ексначальник штабу «Азову» від самого початку вважав недоцільним через підготовленість ворога:
«Близько шести повноцінних ліній оборони плюс підготовлена кругова оборона Токмака — це пряма ознака того, що противник чекає удар саме там. Військове мистецтво не каже «бий там, де тебе чекають» — воно каже навпаки. Втім всі мої думки з цього приводу центри прийняття рішень до уваги не взяли, хоча я зазначав це неодноразово», — стверджує він.
Хаос на полі бою та роль генералітету
Перебуваючи на командних пунктах у перші дні операції, «Тавр» спостерігав, як новосформовані бригади, укомплектовані на 98% мобілізованими, попри наявність техніки Leopard та YPR, втрачали управління. Він описує випадки, коли техніку заганяли у власні окопи або кидали після перших вибухів мін, залишаючи зброю, зв'язок та карти командирів рот. Рівень взаємодії він називає критичним, згадуючи випадок, коли на картах однієї з бригад позиції «Азову» були позначені як ворожі.
Кротевич прямо критикує генералів старшого покоління та особисто Олександра Тарнавського:
«У мене в думках лише ненависть до генералів старшого покоління, які люблять розповідати, які вони геніальні, а в бойових ситуаціях просто кидають управління і шукають цапа-відбувайла. Особисте “вітання” пану Тарнавському за “геніальне” командування».
За даними Кротевича, одна з бригад за три доби навіть не змогла дійти до лінії бойового зіткнення, тоді як 47-му бригаду він відзначає як таку, що «порівняно із сусідом, який усе просрав, вони показали себе як боги війни».
Про втрату техніки
Автор допису заперечує твердження про критичну нестачу снарядів чи техніки. Він описує тижневу артпідготовку, яка не мала ефекту, оскільки снаряди клали по полях навколо посадок. Окремо він зупиняється на забороні евакуювати техніку із «сірої зони»:
«Ту техніку, яку нам вдалося витягнути, потім із конфліктом вилучала ВКР. Я просив дозволити нам витягти іншу за умови, що вона хоча б тимчасово лишиться в нашому підрозділі на час перебування на цьому напрямку — відмовили. Через кілька днів противник спокійно знищив її мінометим вогнем».
Основні помилки контрнаступу
Основними помилками наступу Кротевич вважає невдалий напрямок, нераціональний розподіл сил та відсутність гнучкості після втрати темпу. Він зауважує, що затьмарена впертість генералів веде до «лобового продавлювання» ворога, що вартує життів без результату.
«Війна — це адаптація. Це маневр. Це здатність визнати, що початковий план не працює. Але впертість тих самих генералів затьмарює розум — як тоді, так і в ситуації з наступальною операцією на Курському напрямку — “дожмьом”.
Але лобове продавлювання противника, який має кратну перевагу в людському ресурсі, — це не мистецтво війни. Це дурість, яка, на жаль, вартує нам життя найкращих синів та доньок України і не приносить жодного результату», — наголошує він.
Кротевич підсумовує, що кожен має відповідати за свої прорахунки, погони не мають давати імунітет, а поразки не можна списувати на «обставини».
