Що сталося з військовими 125 бригади, які масово зникли безвісти на Запорізькому напрямку
Із середини вересня рідні військових 125 окремої важкої механізованої бригади пишуть про десятки зниклих безвісти, вимагаючи пояснень. Бійці на той моент воювали на Запорізькому напрямку, район Полтавки та Ольгівського (за даними DeepState, уже окуповані).
Лише наприкінці жовтня командування бригади підтвердило втрати. Проте заявило, що їхні військові підпорядковувалися іншим підрозділам.
Про це йдеться у матеріалі hromadske.
Ідеться про 125 окрему бригаду ТрО, яка з липня цього року стала 125 окремою важкою механізованою бригадою. Її реформування спричинило зміну штатної структури й скорочення батальйонів, які взагалі були в підпорядкуванні інших бригад.
«Із самого початку [з 2022 року — ред.] ми всі були “роздані”. Це, можливо, одна з небагатьох бригад, яка пороздавала свої батальйони. Тобто ми завжди були прикомандировані до якоїсь іншої бригади», — розповів виданню один із військовослужбовців 125 ОВМБр на умовах анонімності.
Деякі з батальйонів за три з половиною роки пройшли 15 оперативних підпорядкувань різних бригад. Нині для рідних це вилилось у нерозуміння, яка бригада зрештою відповідальна за планування й управління на конкретній ділянці фронту.
«Нам от досі ніхто не відповів, під яким командуванням тато був того дня: чи під 102 [бригадою ТрО — ред.], чи під 110 [бригадою ТрО — ред.]. Настільки все заплутано, такий безлад, конкретних відповідей немає…» — каже Іванна Рибак, батько якої зник безвісти 14 вересня під Полтавкою.
Як вдалося з’ясувати, на підкріплення іншим бригадам на тому напрямку кинули три батальйони 125-ї.
«Чого не було евакуації? Чого не давали дозволу відступити? У ЦВС бригади кажуть, що вся інформація буде в службовому розслідуванні й так далі. То де нам шукати відповідь? Ми знали багатьох татових побратимів, але вже й спитати нема в кого — у різні дати вони всі зникли безвісти», — додає Іванна.
Після шквалу запитів від родичів командування 125 бригади провело із близько сотнею родин онлайн-зустріч. Їм пояснили, що впливати на накази не мали права. За словами представників командування, через неукомплектованість і втрати вони просили відвести батальйони ледь не в кожному бойовому зведенні. Та їхні пропозиції, мовляв, ігнорували.
«На зустрічі комбат 218 батальйону [де служив чоловік — ред.] стверджував, що були відхідні позиції. А я після спілкування з військовими, які залишились живі, знаю: жодних там відступних позицій не було. Це був хаос», — нарікає Анастасія Шаповалова, наречений якої зник безвісти на Запорізькому напрямку.
«Я знаю, що тим, хто був поранений на позиціях, не дозволяли евакуюватися. Є чіткі вказівки людей, які казали не забирати трьохсотих. Вони стікали кров'ю. Через відсутність дронів хлопці йшли — і їх тупо розстрілювали. Позиції зрівнювали із землею», — додає вона.
За даними Анастасії, з батальйону, де служив її чоловік, загиблих або зниклих безвісти на тій ділянці — 41 людина. Загалом з бригади — близько сотні.
Один із командирів батальйону, що до останнього тримав позиції, розповів hromadske, що з середини вересня на Запорізькому напрямку перебували три батальйони 125 ОВМБр: колишні 217-й, 218-й і 219-й. Останній розформували й об’єднали з 217-м — тож, по суті, їх було два.
«Після останнього відновлення нас залишили з критично низькою укомплектованістю — і 10 вересня прийшла БРка прибути на Запоріжжя.
Уже з 16 вересня ми прийняли лінію оборони. Відбувалось усе в стислі терміни, знайомство з командирами бойових підрозділів здійснювалося вже в процесі виконання завдань. Ми були в підпорядкуванні 102 бригади. На цей момент уже відбувалися штурмові дії», — розповідає комбат 2 механізованого батальйону 125 ОВМБр Остап Пюлик.
Ліворуч від них стояв 1 стрілецький батальйон (колишній 218-й), який був у підпорядкуванні іншої, 110 бригади. За словами Пюлика, позиції були облаштовані добре. Штурми противника спочатку успішно відбивали. Доки сусідній батальйон, зазнавши втрат, не почав відхід.
На заміну батальйону, який відступив, нікого не дали. Вони мусили перегрупуватись і так протримались іще майже місяць.
«Ми надавали донесення старшому начальнику щодо ризиків оперативного оточення, складності евакуації поранених і загиблих, виснаження особового складу. Але ми не могли не прийняти наказ чи відмовитися від нього, тому що це наказ вищого штабу», — каже він.
Комбат відреагував і на повідомлення рідних про те, що евакуювали не всіх поранених. Каже: такий наказ дійсно був:
«Я не міг великими групами здійснювати евакуацію. Вона мала становити від трьох до чотирьох людей. Якщо група більша — вона одразу помітна для ворога. Ми вже були змушені наших поранених евакуйовувати на 8-12 кілометрів, проходячи маршрут пішки. Вихід із позицій міг тривати від доби до двох з половиною діб. Тому був наказ про евакуацію в пріоритетності відповідно до важкості ступеня поранення».
За словами командира, кількість втрат лише в його батальйоні за період від 16 вересня до 16 жовтня — 49 людей (з 350 людей). Загибель підтверджена лише трьох, решта 46 вважаються зниклими безвісти.
Від Texty.org.ua: Нагадаємо, нещодавно в інтерв'ю Bloomberg президент Володимир Зеленський заявив, що для України в пріоритеті берегти життя бійців.
«Ніхто не штовхає їх на смерть заради руїн. Я підтримуватиму наших солдатів, особливо командирів, які там перебувають, у тому, як вони можуть контролювати ситуацію. Або це занадто дорого для нас — найважливіше для нас — це наші солдати», — пояснив Зеленський.
Президент уже неодноразово на цьому наголошував, утім, така позиція, вочевидь, не впливає на головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського.
