Президенту варто швидко позбавитися токсичного баласту і простягти руку співпраці «не своїм» (ПОГЛЯД)
Виконавчий директор Міжнародного фонду "Відродження" Олександр Сушко на своїй сторінці у соцмережах розмірковує над реакцією влади на корупційний скандал в енергетиці. Він вважає, що попри драматичність моменту, все ще є простір для виграшних (для влади, і для України) кроків. Texty.org.ua наводять думку експерта у вигляді прямої мови.
Найгіршим з можливих настроїв зараз у владі може бути «Жаль, що ми тоді, в липні, їх не дотисли». А такий настрій, на жаль, легко моделюється. НАБУ — «російські агенти», активісти-«ухилянти», журналісти-«рупори Фіали» — вся ця лінія захисту відповідає елементарним реакціям організму влади, але за цих умов лише розширює сіру зону поразки для всіх, і дуже швидко.
Президент може відчувати себе в ситуації «lose - lose», де кожен наступний крок погіршує ситуацію. І в таких умовах ймовірність подальших помилок зростає. Впертість і рішучість президента, яка допомагає йому (і нам) протистояти Путіну, обертається слабкістю там треба діяти гнучко, швидко позбавлятись токсичного баласту і простягати руку співпраці «не своїм».
Попри драматичність моменту, є простір для виграшних (для влади, і для України) кроків. У загальних рисах — це рішуче скидання баласту і розширення бази співпраці.
Про скидання зрозуміло — імена всім відомі.
Розширення в політичному сенсі означатиме повернення нормальної публічної політики: треба відновлювати навички до творення демократичних коаліцій, відмовлятись від монополії, визнавати субʼєктність інших, домовлятись з усіма, хто стоїть на платформі незалежної європейської України.
Це субʼєктність Кабінету міністрів, згідно з Конституцією.
Це повернення до демократичного парламентаризму з інклюзивним і передбачуваним законодавчим процесом.
Це добре проговорений, прописаний і зрозумілий баланс влади центрального уряду і самоврядних громад, відмова від подальшої централізації.
Розширення співпраці з суспільством — це послідовний рух до вже спробуваної (і швидко відкинутої «за непотрібністю») практики структурованого діалогу з широким колом громадських лідерів, формувачів громадської думки і міжнародної підтримки, людей, які є носіями стійкості нашого суспільства. Це чіткі настанови державним органам до відкритості і залучення активних громадян.
Історія цієї «бомби» ще не завершилась, і вона ще може повернути нашу історію в який завгодно бік.
