"Тюрма народів упаде". Як Україна може пришвидшити деколонізацію Росії

Громадський діяч, співкоординатор руху "Простір свободи" та автор "Текстів" Тарас Шамайда навів дев'ять аргументів щодо того, як Україна може пришвидшити процес деколонізації Росії. Далі пряма мова.

Будь-який мир з Росією – лише пауза перед новим російським нападом.

І навіть військова поразка москви чи тривалі міжнародні санкції не означають усунення російської загрози. Росію неможливо окупувати, як антигітлерівська коаліція окупувала Німеччину. Але неможливо і денацифікувати, демілітаризувати й демократизувати ззовні.

Єдиний шлях звільнення підданих РФ від рабства, а світу від російської загрози – розпад тюрми народів. А єдиним рушієм такого розпаду можуть бути лише національні й регіональні рухи всередині РФ.

Нам слід передусім подолати штучні перешкоди у власних головах. Подолати меншовартість («це непідйомне завдання»), ізоляціонізм («яка різниця, що там за порєбріком») і зневіру («ці народи не хочуть свободи»).

Сьогодні «на всіх язиках все мовчить». Поневолені народи зазнають жорстокої асиміляції. Москва щосили ліпить з них «одіннарод» і використовує як гарматне м’ясо.

Але національні рухи мають властивість за лічені роки набирати надзвичайної сили, а вчорашні слухняні раби – усвідомлювати себе представниками народу, що прагне свободи. Досить порівняти, наприклад, силу українського руху за незалежність у 1914 і, скажімо, 1919 році. Або в 1986 і 1991.

Перенесення ненависті українців з росіян на бурятів, чеченців та інші поневолені народи є частиною російської стратегії.

Непропорційно велика частка представників цих народів у російських військах в Україні є для москви засобом їхнього фізичного винищення, а також сіяння ворожнечі між ними й українцями. І те, й інше полегшує асиміляцію цих народів і ускладнює розпад імперії.

Справедливо вимагаючи кари для кожного, хто прийшов зі зброєю в Україну, важливо усвідомлювати, що всі вони – незалежно від етнічного походження – є російськими злочинцями, а не представниками своїх народів.

Приналежність багатьох убивць до поневолених народів РФ не робить справу звільнення цих народів і розвалу імперії менш важливою. Так само як злочини, вчинені українцями у складі радянських військ у Чехословаччині чи Афганістані, не робили менш важливими розпад СРСР і незалежність України.

Представники поневолених народів, які борються за свої права, створили Лігу вільних націй. Вони провели два форуми вільних народів і ухвалили «Декларацію про деколонізацію Росії», в якій оприлюднили план подальших дій.

Навіть на громадському рівні співпраця українців з національними рухами народів РФ має велике значення для обох сторін.

Те, що саме у Києві відбулася інавгурація Інязора (головного старійшини) ерзянського народу Сиреся Боляєня Олександр Болькін і що пан Сиресь зі зброєю в руках став на захист України закладає міцні підвалини взаємин між Україною і майбутньою ерзянською державою. До речі, нещодавнє звернення Інязора до жителів Республіки Мордовії за тиждень лише у Facebook подивилися понад 2 мільйонів людей.

На державному рівні можна зробити значно більше. Ще в 2019 році Верховна Рада з ініціативи тодішньої голови комітету у закордонних справах Hanna Hopko ухвалила звернення до світової спільноти про засудження порушень прав корінних народів РФ.

Нещодавно секретар Рада національної безпеки і оборони України Олексій Данілов заявив про потребу деколонізації Росії та надання поневоленим москвою народам можливості реалізувати право самовизначення.

Важливо, щоб державна політика з цього питання не обмежувалася заявами, а мала системний характер. Україна має всі можливості, щоб сприяти розвитку національних рухів найрізноманітнішими засобами – від інформаційної підтримки до формування національних збройних підрозділів. І окремі з цих кроків уже робляться.

Україна має не лише сама підтримувати національні рухи в РФ, а й переконувати в цьому Європу та світ.

Захід має подолати страх перед розвалом Російської імперії. Загрозою для Європи та світу є подальше існування РФ, а не її дезінтеграція. Європа й Америка мають не гальмувати розпад РФ, як вони це робили з СРСР у 1991 році, а, навпаки, зробити цей процес максимально керованим і мирним. І в боротьбі проти путінського режиму поставити насамперед на національні й регіональні рухи, а не на міфічних «хороших росіян».

Деколонізація Росії є ключовою передумовою для миру й безпеки в Україні, і не лише в Україні.

Тому всіляка підтримка цього процесу є завданням кожного відповідального українця. Ідеться не про якесь штучне розчленування, а про те, щоб дати поневоленим народам свободу. А людям, які живуть на загарбаних москвою просторах – можливість назавжди порвати з російською ідентичністю й усвідомити свою приналежність до цих вільних країн і народів.

Тюрма народів упаде.

І від цього виграють усі. І народи Росії, які стануть вільними. І самі росіяни, які зможуть нарешті зайнятися власним життям, а не загарбницькими війнами, засудять російський імперіалізм і воєнних злочинців і через каяття вийдуть з міжнародної ізоляції.

І, звичайно, від цього виграє Україна і весь вільний світ.

Читайте також: "Рік-півтора — і все може спалахнути", але після перемоги України. Представники народів Росії про свою незалежність

корінні народи рф розпад рф деколонізація

Знак гривні
Знак гривні