http://texty.org.ua/Останні матеріали | texty.org.uaukSat, 09 May 2026 05:00:00 +0000https://texty.org.ua/articles/117414/zhdyot-sevastopol-zhdyot-kamchatka-zhdyot-kronshtadt-yak-pracyuye-systema-ukrayinskyx-dalekobijnyx-udariv/Україна створила систему далекобійних ударів по Росії — від дешевих дронів до ракет. Як обирають цілі, як працює розвідка, як прокладаються маршрути атак і чому удари по НПЗ та заводах змінюють хід війни.Sat, 09 May 2026 05:00:00 +0000https://texty.org.ua/articles/117414/zhdyot-sevastopol-zhdyot-kamchatka-zhdyot-kronshtadt-yak-pracyuye-systema-ukrayinskyx-dalekobijnyx-udariv/Политика<![CDATA[<div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Dron_Lyutiy_pershiy_ukrainskiy_dalekobiyniy_BpL.original.jpg" alt="Дрон «Лютий», перший український далекобійний БпЛА стратегічного значення" width="1600" height="884"/> <figcaption>Дрон «Лютий», перший український далекобійний БпЛА стратегічного значення</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="homxp">Сьогодні удари по ворожому тилу вже не вважаються разовими. Це радше безперервний вплив, де розвідка, засоби ураження, радіоелектронна боротьба та протиповітряна оборона противника постійно взаємодіють.</p><p data-block-key="2k8ii">Цей процес не має чіткого початку чи завершення. Кожна нова хвиля атак спирається на результати попередньої та водночас змінює обстановку для наступних дій.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="homxp"><strong>Вибір цілі</strong></h2><p data-block-key="64obu">Вибір цілі для завдання ударів — це не просто вказівка на конкретний об’єкт, а радше послідовний відбір елементів інфраструктури, які відіграють роль у виробництві, логістиці або енергетичному забезпеченні противника.</p><p data-block-key="ck643">Наприклад, нафтопереробні заводи розглядаються не як єдиний об’єкт, а як сукупність окремих технологічних вузлів зі своїми функціями. Так само авіабази оцінюються через їхню здатність підтримувати інтенсивність бойових вильотів, а оборонні підприємства — як вони включені у виробничі та ремонтні ланцюжки.</p><p data-block-key="eot1f">Другий засадничий критерій — співвідношення між значущістю об’єкта і можливістю його ураження. Обирають ті цілі, вплив на які здатний забезпечити системний ефект: повну або часткову зупинку певного технологічного чи військового процесу. При цьому обов’язково зважають на те, чи перебуває об’єкт у зоні досяжності засобів ураження з урахуванням можливостей ворожої протиповітряної оборони.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Pozhezha_v_rosiyskomu_Tuapse._Naslidki_ukrainsk.original.jpg" alt="Пожежа в російському Туапсе на узбережжі Чорного моря. Наслідки українського удару по НПЗ" width="1672" height="941"/> <figcaption>Пожежа в російському Туапсе на узбережжі Чорного моря. Наслідки українського удару по НПЗ</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="homxp"><strong>Розвідка</strong></h2><p data-block-key="e0gdo">Після вибору цілі починається розвідувальна частина операції. Ціль «ведуть».</p><p data-block-key="alte7">Супутникова розвідка відстежує нові ангари, переміщення техніки, активність на залізничних гілках, появу додаткової ППО, зміни навколо виробничих корпусів.</p><p data-block-key="9q576">Радіотехнічна розвідка аналізує режими роботи радарів, активність систем зв’язку, періодичність включення РЕБ, конфігурацію секторів контролю.</p><p data-block-key="53lkr">OSINT (Open-Source Intelligence, розвідка на основі відкритих джерел) дає фото працівників, випадкові відео, маршрути вантажівок, непрямі ознаки активності виробництва.</p><p data-block-key="3l3hd">У результаті формується цифровий профіль цілі і вже під нього підбирається конкретний тип ударного засобу.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="homxp"><strong>Дрони</strong></h2><p data-block-key="3p9h1">Один із перших українських далекобійних дронів — UJ-26 «Бобер», який став асоціюватися з масовими ударами по території Росії. Його дальність 800–1000 км, швидкість 150–200 км/год, бойова частина важить 20–30 кг.</p><p data-block-key="5ikkn">Головна перевага «Бобра» в дешевизні, дальності й можливості масового застосування. Саме такі дрони стали інструментом для завдання перших ударів по НПЗ, нафтобазах, складах.</p><p data-block-key="f96pt">Це був лише початок. Потім з’явився «Лютий» — фактично перший український далекобійний БпЛА стратегічного значення. Його дальність 1000–1200 км, а бойова частина 50–75 кг. Велика тривалість польоту й здатність долати складні маршрути дали змогу цьому дрону багато разів засвітитися біля російських НПЗ та аеродромів. Його легко впізнати на фото та відео за характерними двома хвостовими балками та V-подібним оперенням.</p><blockquote data-block-key="c4ltj">Поняття безпечного тилу для Росії відійшло в минуле</blockquote><p data-block-key="bu6s5">З появою «Лютого» поняття безпечного тилу для Росії відійшло в минуле.</p><p data-block-key="8piar">У травні 2025-го представили дрон FP-1. Його амплуа менш публічне, але дуже важливе — дешева масова далекобійна платформа. FP-1 несе бойову частину вагою 60 кг, його дальність до 1600 км. Розробники заявили про можливість збільшити кількість вибухівки до 120 кг через зменшення дальності.</p><p data-block-key="39sbn">Відносно недавно Україна почала випускати реактивні ударні БпЛА «Паляниця», «Барс», «Пекло», інші експериментальні системи. Їхня перевага у швидкості (менше часу для реакції ППО), здатності прориву складних ділянок оборони. Орієнтовна дальність польоту до 1000 км.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="homxp"><strong>Ракети</strong></h2><p data-block-key="80aeb">Перші ракети для ударів по тилах надали Україні західні партнери. Британсько-французькі крилаті ракети повітряного базування Storm Shadow/SCALP-EG мають заявлену дальність 250 км, а реально значно більшу. Вони літають на дозвуковій швидкості й малих висотах, але це високоточна зброя з потужною проникаючою бойовою частиною.</p><p data-block-key="f0e66">Їх застосовували насамперед по штабах, командних пунктах, складах, інших захищених об’єктах.</p><blockquote data-block-key="96okg">ATACMS полетіли по аеродромах і мостах</blockquote><p data-block-key="int9">Потім в арсеналі СОУ з’явились американські балістичні ракети ATACMS у різних модифікаціях — 165–300 км. Росіяни не могли їх перехоплювати, і саме ATACMS полетіли по аеродромах і мостах у глибині окупованих територій.</p><p data-block-key="4iclf">Також слід згадати славетний «Нептун» у модифікованій версії. Спочатку це була протикорабельна ракета (потопила крейсер «Москва»), але згодом Україна адаптувала її для ударів по наземних цілях на відстані понад 400 км.</p><p data-block-key="2hucs">Відомо, що на озброєнні України вже є і більш далекобійні засоби.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Zapusk_ATACMS._Foto_skrinshot.original.jpg" alt="Запуск ATACMS. Фото: скриншот" width="1366" height="768"/> <figcaption>Запуск ATACMS. Фото: скриншот</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="homxp"><strong>Взаємодія</strong></h2><p data-block-key="f4kri">Сучасний удар по території РФ — це майже ніколи не «один дрон».</p><p data-block-key="9st78">Відбувається це так. Коли обрана ціль і зібрана вся можлива інформація про неї, про працівників, про маршрути постачання сировини і вивезення готової продукції, за справу беруться спеціалісти з прокладання маршрутів.</p><p data-block-key="desn7">До уваги береться багато факторів: рельєф, поверховість забудови, наявність дерев, ліній електропередач, погода на маршруті й над ціллю, кількість засобів ППО на маршрутах та багато іншого.</p><p data-block-key="5aapn">Сам удар не схожий на натискання кнопки в кіно. Ведеться синхронна робота на багатьох пускових позиціях.</p><blockquote data-block-key="76m78">Спочатку запускають групу дешевших БпЛА</blockquote><p data-block-key="hhcd">Спочатку запускають групу дешевших БпЛА. Їхнє завдання — виявити активність ППО, перевантажити радари, змусити зенітні комплекси витрачати ракети. Власне, нічого нового. Так само росіяни працюють по українських містах.</p><p data-block-key="637tm">Паралельно з дронами запускають інші засоби ураження — вже ударні. Вони йдуть низько над рельєфом, складними маршрутами, через менш прикриті регіони.</p><p data-block-key="5jq66">На цей момент росіяни, як правило, вже оголошують повітряну тривогу, працюють РЕБ і розрахунки ППО. Внаслідок такої протидії частина дронів і ракет втрачає свою точність наведення, збивається. Але частина проходить.</p><p data-block-key="ac72o">І саме це є ключовою логікою сучасної війни на глибині: не абсолютний прорив, а постійне навантаження системи оборони та її прорив.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Krilata_raketa_FP-5_Flamingo_v_protsesi_virobni.original.jpg" alt="Крилата ракета FP-5 «Фламінго» в процесі виробництва. Фото: AP" width="1254" height="836"/> <figcaption>Крилата ракета FP-5 «Фламінго» в процесі виробництва. Фото: AP</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="homxp"><strong>Ворожі підприємства</strong></h2><p data-block-key="5blsb">Пожежі, вибухи, дим внаслідок ураження нафтобаз і складів — усе це видовищно і помітно з космосу. Але значно важливіші удари по заводах, що випускають електроніку, прилади, компоненти, системи зв’язку, оптику.</p><p data-block-key="47jje">Оборонна промисловість — це мережа вузлів. Якщо вибити, наприклад, цех виробництва мікроелектроніки, де суворо підтримуються стерильність, температура й вологість повітря, може зупинитися весь цикл. Тому влучання в окремий корпус може мати ефект, непропорційний масштабу руйнувань.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="homxp"><strong>Кощієва голка</strong></h2><p data-block-key="2g5ac">Росія має потужну ППО, але вона не здатна прикрити одночасно Москву, всі НПЗ, аеродроми, заводи, склади на величезній території. Тому ворог змушений постійно переміщувати зенітні комплекси, закривати прогалини. Саме це поступово перетворюється на головний ефект далекобійної кампанії.</p><p data-block-key="e0udd">Один офіцер на запитання, чи буде завданий удар 9 травня й куди, відповів: «Усього так багато і все таке смачне… Почекай 10 травня».</p><p data-block-key="4d7bd">Як співає «Любэ», улюблений гурт Путіна: «Ждёт Севастополь, ждёт Камчатка, ждёт Кронштадт».</p></div>]]>https://texty.org.ua/fragments/117413/arxitekturna-dyvovyzha-xmarochos-sxozhyj-na-raketu-stav-najvyshchoyu-budivleyu-marokko/У Марокко завершили будівництво вежі Мухаммеда VI заввишки 250 метрів. Хмарочос у формі ракети став найвищою будівлею країни та третьою за висотою в Африці. Дізнайтеся деталі про архітектурні особливості, сонячні панелі на фасаді та інтер’єри від П’єра-Іва Рошона.Fri, 08 May 2026 14:00:00 +0000https://texty.org.ua/fragments/117413/arxitekturna-dyvovyzha-xmarochos-sxozhyj-na-raketu-stav-najvyshchoyu-budivleyu-marokko/Политика<![CDATA[<div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/mohammed-vi-tower-morocco-tallest-building_deze.original.jpg" alt="Усі фото: Dezeen" width="2364" height="1330"/> <figcaption>Усі фото: Dezeen</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="5rdxz">Про це повідомляє <a href="https://www.dezeen.com/2026/05/06/mohammed-vi-tower-morocco-tallest-building-rafael-de-la%e2%80%91hoz-hakim-benjelloun/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Dezeen</a>.</p><p data-block-key="d2dar">Хмарочос, названий на честь Мухаммеда VI, який править як король Марокко з 1999 року, розташований уздовж річки Бу-Регрег між столицею Рабатом та історичним містом Сале. Будівля має форму ракети та налічує 55 поверхів.</p><p data-block-key="6hrt1">У її плавно вигнутій конструкції розміщені офіси, апартаменти, виставковий простір, обсерваторія та готель Waldorf Astoria. Хмарочос височіє над базовою частиною першого поверху, де розташовані вестибюль та хол, ресторани, додатковий виставковий простір і банківське відділення.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/mohammed-vi-tower-morocco-tallest-building_deze_Rl51upp.original.jpg" alt="mohammed-vi-tower-morocco" width="1575" height="2364"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="58m03">Ініціатива мільярдера</h2><p data-block-key="am9bv">Будівництво об'єкта розпочалося у 2017 році за ініціативи марокканського мільярдера та генерального директора Bank of Africa Османа Бенджеллуна.</p><p data-block-key="erm1n">Мадридське бюро Rafael de La-Hoz та марокканська студія Hakim Benjelloun надали вежі Мухаммеда VI форми ракети на стартовому майданчику. Це є відсиланням до візиту Бенджеллуна на симуляцію польоту NASA у 1969 році.</p><p data-block-key="aisba">Південний фасад хмарочоса складається з подвійної фотоелектричної оболонки, розробленої для генерації сонячної енергії та забезпечення теплового захисту. Інтер'єри спроєктував французький дизайнер П'єр-Ів Рошон, який прагнув створити елегантні та позачасові простори.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/mohammed-vi-tower-morocco-tallest-building_deze_nfy1fpz.original.jpg" alt="mohammed-vi-tower-morocco" width="2364" height="1330"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="3ifip">Змагання хмарочосів</h2><p data-block-key="b0jfs">Маючи висоту 250 метрів, вежа Мухаммеда VI випередила 210-метрову мечеть Хасана II у Касабланці, ставши найвищою спорудою Марокко. Наразі це третій за висотою завершений хмарочос в Африці після мінарету Великої мечеті Алжиру та Iconic Tower в Єгипті. Вежа Alamein Iconic Tower в Єгипті, завершення якої заплановане на цей рік, також випередить вежу Мухаммеда VI після введення в експлуатацію.</p></div>]]>https://texty.org.ua/fragments/117412/azov-povertayetsya-u-mariupol-korpus-patrulyuye-misto-z-neba-i-systemno-nyshchyt-rosijsku-lohistyku-video/Пілоти 1-го корпусу НГУ «Азов» патрулюють небо над Маріуполем на глибину 160 км. Використання американських дронів-камікадзе Hornet для ударів по паливозаправниках РФ.Fri, 08 May 2026 13:36:00 +0000https://texty.org.ua/fragments/117412/azov-povertayetsya-u-mariupol-korpus-patrulyuye-misto-z-neba-i-systemno-nyshchyt-rosijsku-lohistyku-video/Политика<![CDATA[<div class="block-image"> <figure class="text-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Snimok_ekrana_2026-05-08_163152.original.png" alt="Скриншот з відео" width="1181" height="524"/> <figcaption>Скриншот з відео</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="lx2pd">Про це повідомляє <a href="https://www.facebook.com/share/v/1HV5HiRoSS/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">пресслужба корпусу</a> на своїх сторінках у соцмережах.</p><p data-block-key="88dr">«Азовці» заявили, що патрулюють дороги на глибину 160 км від лінії бойового зіткнення.</p><h2 data-block-key="4i5ne">Глибина ударів зростатиме</h2><p data-block-key="3jab7">«Азов» повертається до Маріуполя. Наразі – за допомогою розвідувально-ударного комплексу», – розповіли військові.</p><p data-block-key="e4ipn">Російські окупанти використовують українські дороги в самому Маріуполі та на його околицях для переміщення військових вантажів і техніки.</p><p data-block-key="3acls">Оприлюднені відео з камер дронів свідчать, що основними цілями українських ударів є російські вантажівки, що перевозять окупантів, боєприпаси та паливозаправники.</p><p data-block-key="4ql6u">«1-й корпус НГУ «Азов» продовжує створення «санітарної зони» для російської логістики. Глибина ударів зростатиме. «Азов» вже патрулює рідний Маріуполь. Поки з неба. Але далі буде», – наголосили оборонці.</p><div class="embed-container responsive-object" style="padding-bottom: 56.49999999999999%;"> <iframe width="200" height="113" src="https://www.youtube.com/embed/vx8dSNeFHCI?feature=oembed" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share" referrerpolicy="strict-origin-when-cross-origin" allowfullscreen title="«Азов» повертається до Маріуполя. Наразі – за допомогою розвідувально-ударного комплексу"></iframe> </div> <h2 data-block-key="373ih">Дрони <strong>Hornet</strong></h2><p data-block-key="1m3rn">Як пишуть аналітики видання <a href="https://militarnyi.com/uk/news/azov-u-mariupoli-pochav-nyshhyty-rosijsku-logistyku-dronamy-hornet/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Мілітарний</a>, корпус «Азов» для ураження російської логістики в районі Маріуполя застосовує дрони-камікадзе Hornet з елементами штучного інтелекту.</p><p data-block-key="a6rln">БпЛА Hornet літакового типу розроблений і виробляється американською компанією Perennial Autonomy, власником якої є Ерік Шмідт, колишній CEO Google.</p><p data-block-key="3idqv">Hornet призначений для ураження на великій відстані. Точна дальність польоту публічно не розголошується, але оцінюється у понад 100 км, а маса бойової частини — до 5 кг.</p></div>]]>https://texty.org.ua/fragments/117411/svit-ne-za-pravylamy-rosiyi-yak-polityka-trampa-rujnuye-stratehiyu-putina-foreign-affairs/Росія роками руйнувала світовий порядок, але тепер сама опинилася в пастці. Чому політика США «сила дає право» нівелює вплив Кремля — аналіз Foreign Affairs.Fri, 08 May 2026 11:56:00 +0000https://texty.org.ua/fragments/117411/svit-ne-za-pravylamy-rosiyi-yak-polityka-trampa-rujnuye-stratehiyu-putina-foreign-affairs/Политика<![CDATA[<div class="block-image"> <figure class="text-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/945383e63fee76f1de812249eed8fba8.original.webp" alt="Путін і Трамп / © Getty Images" width="1200" height="630"/> <figcaption>Путін і Трамп / © Getty Images</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="5s29r">Вторгнення в Україну у 2022 році стало лише піком тривалого повороту Росії до ревізіонізму. Після завершення холодної війни Росія прагнула сформувати архітектуру безпеки в Європі та нав'язати свою волю меншим сусідам. Кремль також вступав у конфронтацію зі Сполученими Штатами та Європою в ООН та інших багатосторонніх структурах.</p><p data-block-key="628u7">Російські лідери засуджували концепцію міжнародного порядку, заснованого на правилах, як західний винахід, покликаний зміцнити гегемонію США. Позиціонуючи себе як авангард, що просуває більш багатополярний порядок, Росія прагнула посилити власний глобальний вплив, не обтяжений обмеженнями та правилами.</p><p data-block-key="8apiv">Але тепер вона опинилася в цікавому становищі, спостерігаючи за тим, як Сполучені Штати поводяться дедалі більше схоже на Росію. На перший погляд, це може здатися вигідним для російського президента Володимира Путіна. Замість того, щоб протистояти Вашингтону, який чинить опір його захопленням територій і змагається з ним на багатосторонніх форумах, він має прихильного до нього президента США, який, здається, поділяє його світогляд, де «сила дає право».</p><p data-block-key="13ecd">Дональд Трамп критикував міжнародні інституції мовою, що нагадує російські випади, вивів Сполучені Штати з десятків агентств ООН і позбавив їх фінансування, одночасно запустивши альтернативний орган з врегулювання конфліктів — «Раду миру». Крім того, він заявив про право чинити тиск або навіть нападати на менші країни в стилі російського цькування.</p><p data-block-key="dmeqi">Проте у довгостроковій перспективі такий розвиток подій цілком може стати поразкою для Росії. Стратегія Путіна була успішною лише доти, доки Сполучені Штати не копіювали її — іншими словами, доки Москва звільняла себе від правил, наполягаючи на тому, щоб Вашингтон залишався ними скутий. І, правду кажучи, навіть коли Росія гудила застарілі міжнародні інституції, вона покладалася на них як на важіль впливу, використовуючи своє право вето в Раді Безпеки. Дії Трампа тепер загрожують нівелювати цю владу. Разом із цим Путіну довелося стояти осторонь і спостерігати, як Трамп з готовністю застосовує військову силу США, щоб придушити двох ключових партнерів Росії — Іран і Венесуелу.</p><blockquote data-block-key="93i8p">Росія побачить, як її глобальний вплив, і без того ослаблений війною проти України, ще більше руйнується руками США</blockquote><p data-block-key="egfq2">Кремль отримує певну вигоду від грубого підходу Трампа до супротивників. Конфлікт на Близькому Сході дозволив Росії отримати мільярди додаткових доходів від нафти. Росія також може сподіватися, що Трамп загрузне в одній зовнішньополітичній катастрофі за іншою, що зрештою послабить глобальні позиції США і допоможе Росії перечекати Захід в Україні. Проте далеко не факт, що Путін зможе тривало капіталізувати хаотичну войовничість Трампа — і було б помилкою вважати, що якщо Сполучені Штати почнуть поводитися більше як Росія, це автоматично піде на користь Кремлю. Більш імовірним наслідком є те, що Росія побачить, як її глобальний вплив, і без того ослаблений війною проти України, ще більше руйнується руками Сполучених Штатів.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="5s29r">На дві сторони</h2><p data-block-key="9cb0i">Росія тривалий час спрямовувала свій опір першості США у площину розбіжностей зі Сполученими Штатами та країнами-союзниками щодо міжнародних договорів та інституцій. Путін пам’ятно висловив своє розчарування у промові 2007 року в Мюнхені, нарікаючи на «зневагу» США до міжнародного права та перетворення Організації з безпеки та співробітництва в Європі на «вульгарний інструмент, призначений для просування зовнішньополітичних інтересів однієї або групи країн».</p><p data-block-key="1nrpj">Після того як адміністрація Обами та її союзники відреагували на анексію Криму у 2014 році запровадженням санкцій та скороченням співпраці з Росією, російські дипломати почали ще частіше вступати у конфлікти із західними колегами в багатосторонніх структурах. На засіданнях Організації із заборони хімічної зброї, наприклад, Росія стикнулася із суперечками зі США та їхніми партнерами через спроби Сирії, союзника Росії, зберегти та використовувати хімічну зброю.</p><p data-block-key="a134n">Ці чвари дали Москві змогу вибудувати наратив про те, що західні держави лише використовують багатосторонні інституції як прикриття для просування антиросійського порядку денного. Росії вдалося зібрати невелике коло прихильників серед країн, незадоволених домінуванням Заходу. Вона також вставляла палиці в колеса цим застарілим інституціям, перешкоджаючи їхній здатності виконувати свої мандати.</p><p data-block-key="5j1ek">Тим часом Росія дала чітко зрозуміти, що буде йти своїм шляхом, коли забажає, співпрацюючи з країнами-однодумцями, а не покладаючись на те, що Федір Лук’янов, експерт із зовнішньої політики, наближений до Кремля, зневажливо назвав «глобальними структурами, що встановлюють правила».</p><p data-block-key="1vpsn">У Концепції зовнішньої політики Росії 2016 року (документі, що визначає світогляд, інтереси та цілі країни) було оголошено про намір Москви більше орієнтуватися на мережеву дипломатію, яку вона визначила як «гнучкий підхід до участі в багатосторонніх механізмах» — іншими словами, вибірково співпрацювати з країнами, коли це буде вигідно. Починаючи з 2017 року, Росія втілила цю теорію в життя, приєднавшись до Ірану та Туреччини в рамках Астанинського процесу для переговорів та нагляду за так званими зонами деескалації у збройному конфлікті в Сирії; Астанинський процес поступово затьмарив більш інклюзивний Женевський процес під егідою ООН у пошуках політичного врегулювання.</p><p data-block-key="f5n21">Після повномасштабного вторгнення в Україну Росія вивела просування нових форматів на новий рівень. У той час як дипломатичні відносини США та Європи з Росією занепадали, Кремль з ентузіазмом виступав за розширення незахідного альянсу БРІКС, підтримуючи ініціативу Китаю щодо залучення нових членів, а потім, у 2024 році, очолюючи сотні заходів як голова для інтеграції новачків.</p><blockquote data-block-key="btgq5">Кремль ревно оберігає своє право вето в Раді Безпеки ООН</blockquote><p data-block-key="6nsi0">Водночас Кремль ревно оберігає своє право вето в Раді Безпеки ООН. Після вторгнення в Україну Росія спочатку намагалася не паралізувати роботу Ради, координуючи свої дії із західними членами з таких питань, як новий режим санкцій проти гаїтянських банд та надання допомоги Афганістану. Але коли війна в Україні перетворилася на виснажливу битву, Росія почала використовувати своє право вето на користь союзних урядів або угруповань у Малі, Північній Кореї та Сирії.</p><p data-block-key="6p640">Росія сприяла закріпленню паралічу ООН, продовжуючи розглядати цю організацію як ключовий інструмент для проєктування впливу. Прагнення Москви до дестабілізації поширилося й на Генеральну Асамблею ООН: у вересні 2024 року російські дипломати зробили зухвалу спробу завадити ухваленню широко підтриманого «Пакту про майбутнє». Хоча Росії це не вдалося, її втручання значно ускладнило і без того важкий переговорний процес, навіть за мірками ООН.</p><blockquote data-block-key="b5uag">Росія продовжувала використовувати й інші традиційні багатосторонні інституції для здійснення впливу</blockquote><p data-block-key="dcoa">Протягом останніх кількох років Росія продовжувала використовувати й інші традиційні багатосторонні інституції для здійснення впливу. Щодо форумів з ядерних переговорів та керівних органів, таких як Міжнародне агентство з атомної енергії, Перший комітет ООН та Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, Росія дотримувалася подвійної стратегії: вона створювала процедурні перешкоди та сіяла недовіру до неупередженості цих органів, а також проводила інформаційно-пропагандистську роботу — наприклад, із Групою 77, коаліцією країн, що розвиваються, в ООН — щоб об’єднати держави на підтримку своєї антизахідної програми.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="5s29r">Приєднуйся та підкорюй</h2><p data-block-key="2r1o4">Спочатку повернення Трампа до Білого дому в січні 2025 року здавалося Москві приводом для святкування. Того лютого Вашингтон відійшов від минулої практики та став на бік Москви, наклавши вето на резолюцію Генеральної Асамблеї ООН, яка засуджувала війну Росії проти України.</p><p data-block-key="68os5">Скептицизм Трампа щодо НАТО, ліквідація Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та наступ на політику захисту прав ЛГБТ — усе це, здавалося, провіщало нову зовнішню політику США: антиглобалістську, антиінтервенціоністську та антиліберальну, а отже — таку, що цілком відповідала смакам Росії.</p><blockquote data-block-key="8d9o1">Трамп почав вживати реальних заходів для послаблення впливу ООН та інших застарілих багатосторонніх інституцій — саме тієї системи, на яку Росія покладалася як на об'єкт для протиставлення</blockquote><p data-block-key="5pcfa">Однак Трамп також почав вживати реальних заходів для послаблення впливу ООН та інших застарілих багатосторонніх інституцій — саме тієї системи, на яку Росія покладалася як на об'єкт для протиставлення. На початку лютого 2025 року він наказав Державному департаменту переглянути членство США в усіх міжнародних організаціях та їх фінансування. Того літа Трамп вивів Сполучені Штати з ЮНЕСКО. У січні 2026 року він оголосив, що США вийдуть із 66 міжнародних структур, включно з 31 агентством ООН. Під його керівництвом Сполучені Штати також затримували щорічні членські внески до ООН і погрожували припинити подальше фінансування, що посилило фінансові негаразди організації.</p><p data-block-key="e64bq">Крім того, Трамп реалізував власну версію мережевої дипломатії, заснувавши «Раду миру». Коли він запросив Путіна приєднатися до ради, багато американських експертів із зовнішньої політики сприйняли це як ознаку реабілітації Росії. Проте створення ради поставило Росію в особливо незручне становище, коли стало очевидним, що Трамп хоче від неї набагато більшого, ніж просто реалізації його мирного плану щодо Гази. Трамп чітко дав зрозуміти, що він є вищим авторитетом у раді й що Росія не матиме там таких привілеїв, якими вона користується в Раді Безпеки ООН.</p><blockquote data-block-key="4ff95">Членство у «Раді миру» Трампа — це для Росії пониження у статусі</blockquote><p data-block-key="8s9vb">Намагаючись зіграти на схильності Трампа до лестощів, Путін запропонував підтримати бюджет ради сумою в 1 мільярд доларів, взятих із російських активів, що наразі заморожені у Сполучених Штатах. Проте Росія пропустила інавгураційне засідання ради, а її міністерство закордонних справ відтоді заявляє, що «оцінює модальності» органу — дипломатичний жаргон, що означає «Росія не збирається приєднуватися». Путін і не здогадувався, що його стратегія утримання глобальної влади потребувала функціонуючої ООН, де Росія має право голосу нарівні зі Сполученими Штатами; членство ж у «Раді миру» — це пониження у статусі.</p><h2 data-block-key="cru6q">Спуститися з небес на землю</h2><p data-block-key="3ftvq">Відверта зовнішня політика Трампа, заснована на принципі «право сильнішого», також перекреслила амбіції Москви. Протягом кількох десятиліть ревізіоністська політика Росії спиралася на зростаючу військову міць. Фінансовий приплив, який забезпечили високі ціни на нафту в першому десятилітті XXI століття, прискорив військову модернізацію країни та дозволив їй проводити менш поступливу зовнішню політику. У 2008 році Росія захопила близько 20 відсотків території Грузії. У 2014 році вона анексувала Крим. Рік потому вона втрутилася у громадянську війну в Сирії, щоб підтримати Башара аль-Асада, розпочавши свою першу великомасштабну операцію за межами колишнього Радянського Союзу з часів закінчення холодної війни.</p><p data-block-key="bmejs"><strong>Читайте також:</strong> <a href="https://texty.org.ua/fragments/116912/putin-potrapyv-u-svij-kapkan-chomu-rosijskyj-dyktator-boyitsya-myru-the-economist/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>Путін потрапив у свій капкан. Чому російський диктатор боїться миру, — The Economist</strong></a></p><p data-block-key="45obm">До 2022 року Путін привласнив собі ту впевненість, яка кілька десятиліть тому була притаманна виключно Америці. Якщо Сполучені Штати могли застосовувати військову силу для досягнення своїх цілей, то й Росія могла. Рішення Путіна розпочати повномасштабне вторгнення в Україну уособлювало його переконання, що відтепер власна міць Росії буде визначати правоту — або, як висловився відомий російський науковець з міжнародних відносин на початку війни, що «великі держави поводяться як великі держави».</p><blockquote data-block-key="7ta3v">У 2025 році Трамп віддав наказ про застосування сили проти семи країн — більше, ніж будь-який інший президент США в сучасну епоху</blockquote><p data-block-key="124gc">Однак Трамп довів цей принцип до нових крайнощів. Попри те, що він вів передвиборчу кампанію на антивоєнній платформі, у 2025 році він віддав наказ про застосування сили проти семи країн — більше, ніж будь-який інший президент США в сучасну епоху. До того ж він спустив американську армію на близьких партнерів Росії. Ці демонстрації американської могутності збентежили Москву: патріотичні російські блогери із заздрістю відреагували на торішні червневі удари США по Ірану та на блискавичне усунення лідера Венесуели на початку цього року.</p><p data-block-key="8l1vq">Швидкість і очевидний успіх цих інтервенцій різко контрастували з власною так званою «спеціальною військовою операцією» Росії, яка мала бути так само стрімкою, але тепер загрузла вже на п’ятому році. Той факт, що операції під проводом або за підтримки США були спрямовані проти глав держав і призвели до захоплення президента Венесуели Ніколаса Мадуро та вбивства верховного лідера Ірану аятоли Хаменеї, особливо налякав Путіна, який в останні місяці, схоже, став ще більше побоюватися атак дронів і навіть замахів.</p><p data-block-key="fdknl"><strong>Читайте до теми:</strong> <a href="https://texty.org.ua/fragments/117375/kreml-posylyuye-oxoronu-putina-cherez-strax-zamaxu-ta-perevorotu-cnn/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>Кремль посилює охорону Путіна через страх замаху та перевороту — CNN</strong></a></p><p data-block-key="bm7hc">Авантюри Трампа також підсвітили обмежені можливості Росії проєктувати військову силу за межами України. Торік у червні Росія відійшла на другий план, коли Сполучені Штати та Ізраїль атакували Іран. І хоча вона надала Тегерану певну підтримку у вигляді даних для цілевказання та оперативних настанов, Москва утрималася від прямого втручання для захисту Ірану в нинішній війні.</p><p data-block-key="bt4oi">Відмова Росії ризикувати втягуванням у конфлікт заради своїх партнерів була питанням політичного розрахунку, а не лише наслідком обмеженості ресурсів. Утім, як це бачать у Москві, Трамп формує світ, у якому «слабких б’ють», як висловився міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров у березневому інтерв’ю. Щоб гарантувати, що Сполучені Штати не зможуть побити Росію, російські експерти та посадовці натякають: вони не повинні залишати жодних сумнівів у потужності своєї ядерної зброї.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="5s29r">Бійся своїх бажань</h2><p data-block-key="2foah">Роками Росія висміювала міжнародні правила, норми та інституції. Але хоч як Росія викручувалася та сіпалася, опираючись світовому порядку, який вона вважала налаштованим проти неї, цей порядок давав Росії владу та передбачуваність. Тепер бажання Трампа обходити ООН і займатися нетрадиційною дипломатією загрожує нівелювати російське право вето. А його захоплення застосуванням військової сили США виставляє Росію гравцем другого ешелону.</p><p data-block-key="1d5ua">Це не той світ, якого хотів Путін. Він сподівався побачити вільною від обмежень Росію, а не Сполучені Штати. І він хотів, щоб із Росією консультувалися з питань глобального значення, а не ігнорували її. Проте Трамп навіть не спромігся прийняти пропозицію Путіна, зроблену минулого вересня, про те, щоб обидві країни зобов'язалися дотримуватися лімітів на ядерні боєголовки після закінчення терміну дії останнього договору про ядерне озброєння між США та Росією, що залишався. Трамп повертає всіх «у світ, де нічого не існувало — ні міжнародного права, ні Версальської системи, ні Ялтинської системи», — поскаржився Лавров у березні.</p><p data-block-key="2qb9g">Зараз Росія сподівається, що Трамп відкусив більше, ніж може проковтнути. На дев’ятому тижні його кампанії проти Ірану президент США щосили намагається завершити те, що він риторично охарактеризував як «мінівійну» або «екскурсію», — і Росія від цього виграє. Закриття Іраном Ормузької протоки збурило глобальні енергетичні ринки, що змусило Сполучені Штати послабити нафтові санкції проти Росії.</p><blockquote data-block-key="ard8b">Світ Трампа може виявитися непривітним середовищем для Росії</blockquote><p data-block-key="1q6q2">Російські блогери висміюють війну Трампа фразою «Тегеран за три дні» — відсилка до «Києва за три дні», іронічного скорочення, що описує самовпевненість Кремля у вірі, ніби він зможе швидко перемогти Україну. Що довше триватиме близькосхідний гамбіт Трампа без чіткого фіналу, то більше Росія зможе заробити — на вищих цінах на паливо та добрива, які вона експортує, на відволіканні критично важливих американських боєприпасів для ППО з України до Перської затоки та на викритті американської некомпетентності.</p><p data-block-key="ft4an">Але фактом залишається те, що світ Трампа може виявитися непривітним середовищем для Росії. Трамп може взятися за Кубу — одного з найближчих партнерів Росії у Західній півкулі, — ще більше послаблюючи коло друзів Москви. Що фундаментальніше, Трамп, схоже, не має наміру сприймати Росію як рівну США велику державу: консультуватися з Путіним щодо Ірану та інших геополітичних питань; покладатися на ООН, де Москва є партнером Вашингтона, як на головний світовий миротворчий орган; та надавати Росії її сферу впливу. Натомість, руйнуючи міжнародну систему часів після холодної війни, Трамп перебирає на себе місію Росії. І Москві доведеться мати справу з чимось значно хаотичнішим — світом без стабільних рамок чи надійних правил гри.</p></div>]]>https://texty.org.ua/fragments/117410/mify-ta-realnist-navkolo-kompaniyi-fire-point-rozbir-ohlyadacha-oboronnoyi-promyslovosti/Подробиці скандалу навколо Fire Point та Рустема Умєрова. Журналіст аналізує візуальні дані пусків ракет «Фламінго» та вплив медіа-атак на міжнародну підтримку українського ВПК.Fri, 08 May 2026 10:20:10 +0000https://texty.org.ua/fragments/117410/mify-ta-realnist-navkolo-kompaniyi-fire-point-rozbir-ohlyadacha-oboronnoyi-promyslovosti/Политика<![CDATA[<div class="block-image"> <figure class="text-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/5b2bafa30004140d1e792b0f49babc1d1778150379.original.jpg" alt="Пуск ракети &quot;Фламінго&quot;. Джерело фото: Оборонка" width="834" height="469"/> <figcaption>Пуск ракети &quot;Фламінго&quot;. Джерело фото: Оборонка</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="v332d"> Міф про 311 мільярдів гривень для компанії </h2><p data-block-key="790sk">Аналізуючи резонансне відео Михайла Ткача, журналіст зауважує, що ключовим моментом став епізод, де Тимур Міндіч скаржиться міністру оборону Рустему Умєрову на брак обігових коштів. У відео стверджується, що Міндіч просить забезпечити фінансування, оскільки компанія нібито має інвестувати $150 млн у розробку балістичних ракет.</p><p data-block-key="2a4rs">"Умеров відповідає, що «вся надія на 17 липня». Після цього говорить, що «311 млрд – це все». На питання Міндіча чи це все для нього, Умеров відповідає «Ну це на тебе зараз скажу скільки». Саме цей діалог і нечітка фраза у відповідь стали причиною, чому 311 млрд грн приписали Fire Point", — пояснює автор.</p><p data-block-key="3tdk8">Проте реальність, на думку головреда "Оборонки", значно прозаїчніша: "17 липня" — це день, коли мали внести зміни до державного бюджету та збільшити витрати на оборону. А 311 млрд грн – це загальна сума збільшення видатків для усього Міністерства оборони. </p><p data-block-key="2gt1j">Мірошниченко додає, що, співставляючи обсяги виробництва та ціни, "мова йде про десятки мільярдів гривень доходу, а не сотні".</p><h2 data-block-key="bbr6s">Роль Міндіча та заклики до націоналізації</h2><p data-block-key="48f10">Богдан Мірошниченко звертає увагу на те, що на плівках Тимур Міндіч говорить про Fire Point як про власну компанію ("ми оборотку не витягнемо", "ми реальна компанія") та обговорює інвестиційну угоду з ОАЕ. Журналіст констатує: "За тоном розмови він схожий якщо не на одного з власників, то принаймні на уповноваженого представника інтересів компанії (лобіста)".</p><p data-block-key="1socl">На тлі цих подій Громадська антикорупційна рада Міноборони (ГАР МОУ) ініціювала питання націоналізації. Автор пояснює логіку прибічників цієї ідеї: "Голова Ради Юрій Гудименко вважає, що український суд нібито може, спираючись на плівки, винести рішення про те, що Тимур Міндіч є справжнім власником Fire Point. А оскільки він — підсанкційна особа, активи компанії можуть бути заблоковані". Відтак ГАР МОУ пропонує "превентивну націоналізацію", щоб унеможливити такий сценарій і зберегти стабільні постачання Силам оборони. </p><p data-block-key="9epnr">Розмірковуючи про таку можливість, Мірошниченко нагадує про кейси "Мотор Січі" та "КРАЗу". У випадку з цими компаніями держава мала об'єктивні підстави – власника "Мотор Січі" В'ячеслава Богуслаєва зараз судять за підозрою в державній зраді, а "КРАЗ" на момент націоналізації перебував на межі банкрутства. Проте, додає журналіст, у випадку Fire Point націоналізація є ризикованим кроком. </p><p data-block-key="cfims">Мірошниченко пояснює, що у суді буде майже неможливо довести фактичного власника, а сам процес націоналізації неминуче буде супроводжуватись арбітражами, зустрічними позовами, зміною менеджменту, хаосом в управлінні при переході в державну власність тощо. </p><p data-block-key="co5re">"Це прямий шлях до зриву ракетної програми. Від себе додам, що націоналізація оборонних компаній без нормального підґрунтя – це дуже поганий сигнал інвесторам та приватному ринку загалом", – зазначає журналіст. </p><h2 data-block-key="a79fe">Міжнародна співпраця </h2><p data-block-key="a0pml">Щодо впливу скандалів на міжнародні замовлення, Мірошниченко зазначає: "Виробництво продукції з моменту першого скандалу (восени минулого року) не впало, а подвоїлось". Він пояснює це високим кредитом довіри європейців:</p><p data-block-key="9hgl6">"Такому сприйняттю Fire Point на Заході сприяють і реальні спроможності компанії, які менеджмент час від часу демонструє послам, і важливість заводу у війні проти Росії, і прийнятне для західних партнерів обгрунтування цін, перевірене зовнішніми аудиторами. Зрештою, ймовірно, на репутацію компанії впливає наявність сильного обличчя в консультативній раді – колишнього держсекретаря США Майка Помпео".</p><p data-block-key="bnf4c">Водночас Мірошниченко коментує чутки про зірваний контракт із Данією нібито через публікацію УП: "Сторони нібито були готові це зробити, але через інформаційне тло данська сторона вирішила відкласти остаточний підпис, щоб розібратись в усіх обставинах. Іншими словами, підписання контракту якщо і було зірване, то лише «в моменті», але загалом перемовини продовжуються й остаточно від проєкту ніхто не відмовився".</p><p data-block-key="irju">Водночас у Fire Point розповіли "Оборонці", що окрім підписання угоди з данцями на тлі публікації фрагментів плівок загальмували й інші процеси, пов'язані зі співпрацею з міжнародними компаніями. </p><h2 data-block-key="1ga8d">Ефективність виробництва</h2><p data-block-key="3tjp7">Наостанок Мірошниченко відповідає критикам, які порівнюють обіцяні президентом 3000 ракет із даними OSINT-аналізу "Оборонки" (23 пуски "Фламінго" за весь час).</p><p data-block-key="bjopv">"По-перше, президент у 2025-му році говорив про постачання 3000 ракет і так званих «ракет-дронів». Тобто мова йшла не лише про «Фламінго», а й про «Нептун», «Пекло», «Руту», «Паляницю» та інші", — зауважує він. Крім того, автор наголошує, що "Оборонка" фіксувала лише візуально підтверджені пуски, тоді як реальні цифри у Генштабі є значно вищими.</p><p data-block-key="8kmg1">Докладніше розбір Богдана Мірошніченка читайте <a href="https://oboronka.mezha.ua/superechki-navkolo-fire-point-311052/?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAYnJpZBExb1JiTXZ2VHFuV2M1cU96Q3NydGMGYXBwX2lkEDIyMjAzOTE3ODgyMDA4OTIAAR6Bhs7acEemUSI0yKGb3lfUY8flz6Nee0Z9J46lfIMcjd4gbywHm0-5mE19KA_aem_zKJfQrc4g-RzUFBD3dKzOg" target="_blank" rel="noopener noreferrer">за посиланням</a>. </p></div>]]>https://texty.org.ua/articles/117399/shcho-z-moyeyu-dytynoyu-i-skilky-chekaty-paciyent-ne-maye-sam-menedzheryty-vlasne-likuvannya/Мама майже дворічного сина розповідає, як у київській дитячій лікарні їй доводилося самій добиватися відповідей, координувати аналізи й чекати в коридорах замість зрозумілого маршруту лікування.Fri, 08 May 2026 09:27:00 +0000https://texty.org.ua/articles/117399/shcho-z-moyeyu-dytynoyu-i-skilky-chekaty-paciyent-ne-maye-sam-menedzheryty-vlasne-likuvannya/Политика<![CDATA[<div class="block-codesnippet">elevenlabs</div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/11_PUer59r.original.jpg" alt="Наша сім’я в моменті, коли все добре і нам не треба їхати в лікарню" width="6000" height="4000"/> <figcaption>Наша сім’я в моменті, коли все добре і нам не треба їхати в лікарню</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="esizs"><strong>«Чекайте, вам скажуть»</strong></h2><p data-block-key="dinkf">Днями я знову стояла в коридорі дитячої лікарні на Богатирській і намагалася отримати відповідь на просте питання: що нам робити далі? Поруч у візочку спав мій майже дворічний син.</p><p data-block-key="adotc">Того ранку Максим прокинувся з болем і дуже плакав. Сімейна лікарка порадила викликати швидку — дитину мав оглянути хірург або уролог. Інших реалістичних варіантів майже не було: ті, хто намагався викликати в Києві таксі з дитячим кріслом, мене зрозуміють.</p><p data-block-key="arqkt">Так ми опинилися в КНП «Київська міська дитяча клінічна лікарня № 1» на Богатирській, 30.</p><p data-block-key="5tu9g">Нас привезли близько 9:30. Уролог у приймальному відділенні швидко оглянув дитину, дав направлення на аналіз сечі, баночку й сечоприймач. Я казала, що можу купити все сама, але він відповів, що зараз принесе. Це було приємно і якось дуже по-людськи.</p><p data-block-key="fq4oa">Коли аналізи нарешті були зібрані (хто робив це з маленькою дитиною, знає: процедура не з простих), я піднялася на другий поверх, підійшла до кабінету й сказала, що нам треба здати аналізи. У відповідь почула: «Чекайте».</p><p data-block-key="dmjkp">Ну я й чекала.</p><p data-block-key="abs5c">Потім підійшла ще раз і попросила бодай якось мене зорієнтувати: скільки чекати, чи достатньо матеріалу для аналізу, що робити далі. У відповідь знову почула приблизно те саме: «Чекайте, вам скажуть».</p><p data-block-key="f3ehq">Тим часом Максим втомився, хотів спати і їсти. Потім зліз із візочка і побіг коридором, а я навздогін за ним. Одна з працівниць сказала, що дітям у коридорі бігати не можна.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/7_PU9uCEF.original.jpg" alt="Максим злазить із візочка, бо йому набридло чекати" width="960" height="1280"/> <figcaption>Максим злазить із візочка, бо йому набридло чекати</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="esizs">Це був момент, коли я не витримала і рявкнула: «То візьміть у нас аналізи, і ми з радістю звідси підемо». Після цього зі мною раптом почали говорити нормально: запросили в кабінет, записали номер направлення, прийняли аналіз і сказали чекати на результат 40 хвилин.</p><p data-block-key="4ha59">І знаєте, це одна з найнеприємніших речей у цьому досвіді: щоб тебе почали чути, ти маєш гарчати. А коли ти ввічливо звертаєшся і запитуєш, що далі, від тебе відмахуються, як від надокучливої мухи.</p><p data-block-key="29ng0">Ми й справді отримали результати аналізів через 40 хвилин. Коли я прийшла їх забирати, Максим уже спав у візочку. Ми повернулися в приймальне відділення, і черговий педіатр сказав, що зараз покличуть лікаря.</p><p data-block-key="bgtc4">Чекаю-чекаю, а лікаря все немає. Потім мені сказали, що уролог на операції (зауважте, це сказав не педіатр, який обіцяв його покликати, а просто лікар, який проходив повз).</p><p data-block-key="bf3gc">Я знову пішла до педіатра питати, що мені робити. Було вже 13:30. Мені потрібна була проста річ: щоб хтось подивився наші аналізи й сказав, чи нам можна їхати додому, чи нас госпіталізують. Ну або хоча б зорієнтував, скільки ще чекати лікаря.</p><p data-block-key="ckdof">У відповідь знову почула: «Я не знаю», «Чекайте», «У нас один уролог на всю лікарню».</p><p data-block-key="2stj0">Я використала свій уже фірмовий стиль спілкування: «Ну якщо ви не знаєте, то підкажіть, де кабінет адміністрації, запитаємо в них».</p><p data-block-key="70eft">Риторика змінилася: одна з працівниць запропонувала покликати суміжного фахівця.</p><p data-block-key="d0n74">Слухайте, я не живу у світі рожевих поні й розумію: система перевантажена і недофінансована, лікарів може не вистачати, вони можуть бути зайняті в моменті. Це все природно, тим паче для країни в стані війни. Мені потрібна лише чітка відповідь: що мені робити зараз. Якщо чекати, то скільки. Адже треба спланувати, як погодувати дитину, як переодягнути її, як добратися додому чи, якщо нас госпіталізують, вирішити питання з речами першої необхідності й роботою. Одним словом, треба було продумати різні варіанти розвитку подій, щоб потім заменеджерити купу процесів.</p><p data-block-key="54i6p">Зрештою я спіймала в коридорі хірурга і попросила його подивився аналізи. Він сказав, що нічого страшного немає, але повноцінного висновку дати не може, адже не проводив первинний огляд дитини.</p><p data-block-key="c18mo">Тим часом по нас приїхав із роботи дідусь, і ми вирушили додому. Будемо вже дообстежуватися потім. Максим прокинувся в хорошому настрої, радів машинам за вікном, а я їхала з дуже знайомим відчуттям: у лікарні я зі своєю дитиною зайва.</p><p data-block-key="3ca51">І це вже не вперше так.</p><h2 data-block-key="4a88r">Ми були порожнім місцем</h2><p data-block-key="979jt">Коли Максиму було близько трьох місяців, нас уже привозили сюди швидкою і поклали в хірургічне відділення. Тоді в приймальному нас зустріла уважна лікарка, яка оглянула дитину, все детально пояснила і сказала, що додому відпустити не може, бо треба дообстежитися.</p><p data-block-key="4vmh2">Нас поклали у велику палату, здається, на шість ліжок. Максиму три місяці, він народився на два місяці раніше за визначений термін. Лікарі в перинатальному центрі нас попереджали: перші два роки доведеться побігати по лікарях.</p><p data-block-key="1a19t">Так от, поклали нас у ту палату й дали старе дитяче ліжечко з таким глибоким дном, що я навіть не діставала до матраца. У палаті не було розеток. Я тоді зціджувала молоко, тому вночі й рано-вранці змушена була сидіти в коридорі з молоковідсмоктувачем майже гола по пояс. Таке собі задоволення, скажу.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/8_3Qki1yI.original.jpg" alt="Дитяче ліжко, яке нам принесли у вересні 2024 року в палату з тримісячною дитиною" width="960" height="1280"/> <figcaption>Дитяче ліжко, яке нам принесли у вересні 2024 року в палату з тримісячною дитиною</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="esizs">Лікарі робили обхід наступного дня ближче до 11:00. До цього ми кілька разів ходили в сестринську й питали, що нам робити далі. Нам відповідали стандартне: «Чекайте». По суті, УЗД довелося вибивати. Зробили його аж після обіду. Після цього ми зібрали речі й поїхали. Сидіти там просто не було сенсу. Ми були порожнім місцем.</p><p data-block-key="fvgo3">Після того епізоду я залишила скаргу на гарячій лінії МОЗ. Мені навіть зателефонував чоловік, який представився заступником директора з медичної частини, вибачався, говорив про нове керівництво, новий менеджмент і зміни. Але коли приблизно за тиждень я прийшла по виписку, то вона не була готова, я ще годину чекала в коридорі.</p><h2 data-block-key="fi8kl"><strong>Здоровий сон — це теж лікування</strong></h2><p data-block-key="7riip">Вдруге ми потрапили на Богатирську з ротавірусною інфекцією. У Максима була температура під 40, діарея і блювота. Нас поклали в інфекційне відділення.</p><p data-block-key="hlai">Якщо порівнювати з попереднім досвідом, то тут був майже рай: двомісна палата, дуже тепло, годували. Лікарі робили обхід щоранку, періодично заглядали медсестри. Навіть дитяче ліжечко дали нормальне. Максим, щоправда, все одно спав зі мною, бо хворів, часто прокидався і його треба було постійно випоювати.</p><p data-block-key="79sni">Але є одне «але»: в інфекційному відділенні було досить брудно. Не просто старий ремонт, а саме брудно. У душовому зливі я бачила жмутки волосся, через що вода майже не стікала, у коридорі була досить брудна підлога, і я на власні очі бачила, як прибиральниця миє її брудною ганчіркою, а поруч стоїть відро з брудною водою.</p><p data-block-key="aaqik">Ще один момент, який реально виснажував, — це байдужість персоналу до стану дитини. Наприклад, коли Максим нарешті засинав після ночі з температурою, у палату могли зайти й голосно про щось сповістити. Санітарці треба було мити підлогу — вона мила. Нікого не хвилювало, що втомлена дитина спить після майже безсонної ночі.</p><p data-block-key="4e90g">Одного дня в палаті треба було клеїти якусь плівку на вікна. Ми попросили не заходити, бо Максим нарешті заснув, він був слабкий, із температурою. Але нас, звісно, ніхто не послухав, і дитину довелося будити.</p><p data-block-key="fdecc">Я тоді думала: що мене більше виснажує — сама хвороба дитини чи те, що в лікарні ми наче плутаємося під ногами в персоналу? Комусь треба помити, комусь поклеїти, комусь ще щось. І байдуже, що маленькій хворій дитині треба спати, що тиша й спокій — це теж частина лікування.</p><p data-block-key="11f3o">Після першого досвіду я почала оминати цю лікарню, наскільки це можливо. Але це одна з основних дитячих лікарень нашого району, тому повністю обійти її неможливо.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/10_dN8bTzf.original.jpg" alt="Коридор інфекційного відділення лікарні на Богатирській" width="960" height="1280"/> <figcaption>Коридор інфекційного відділення лікарні на Богатирській</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="esizs">Система, яка не бачить пацієнта</h2><p data-block-key="e9hea">Моя історія — це не журналістське розслідування. Я не брала коментарів у лікарні, не перевіряла бюджети, не аналізувала штатний розпис і не вдаю, ніби знаю все про внутрішню кухню закладу. Я пишу це як мама, яка тричі потрапляла з дитиною до тієї самої лікарні й щоразу бачила ту саму проблему. Якісь лікарі можуть бути уважними, якісь медсестри можуть пояснювати, якийсь огляд може бути швидким і професійним. Але в мене склалося враження, що система загалом не бачить пацієнта.</p><p data-block-key="c7k28">Не бачить маму з тримісячним немовлям у палаті без розетки й місця, де його можна покласти спати.</p><p data-block-key="digiv">Не бачить малюка з температурою під 40, якому потрібен сон, щоб відновити сили.</p><p data-block-key="4f2j0">Не бачить дитину, яка кілька годин чекає в коридорах, поки дорослі з’ясовують, хто має взяти чи подивитися її аналізи.</p><p data-block-key="1hed1">Лікарня — це не тільки медперсонал, аналізи й призначення. Це ще й організація процесу, у якому людині має бути зрозуміло, що з нею відбувається, особливо якщо ця людина — маленька дитина, яка не може сама пояснити, що в неї болить, і цілковито залежить від дорослих навколо.</p><p data-block-key="9l2lg">Пацієнт не може і не має бути менеджером власного лікування. А мама хворої дитини не має ставати координаторкою, адвокаткою й скандалісткою водночас, щоб отримати відповідь на просте питання: що з моєю дитиною, що ми робимо далі й скільки ще чекати?</p><p data-block-key="b3r1c">Мені не хочеться, щоб цей текст був вироком конкретній лікарні. Мені хочеться, щоб його почули як сигнал, бо система, у якій пацієнта помічають тільки після того, як він починає сваритися, потребує допомоги.</p></div>]]>https://texty.org.ua/fragments/117409/rozumna-mobilizaciya-dlya-tryvaloyi-vijny-zaluzhnyj-okreslyv-novu-stratehiyu-vyzhyvannya-ta-boyezdatnosti/Валерій Залужний пропонує концепцію «розумної мобілізації» та нову оборонну доктрину України. Читайте повний текст виступу екс-головкома про технологізацію війни, відмову від стратегій минулого століття та шляхи подолання демографічної кризи.Fri, 08 May 2026 09:21:43 +0000https://texty.org.ua/fragments/117409/rozumna-mobilizaciya-dlya-tryvaloyi-vijny-zaluzhnyj-okreslyv-novu-stratehiyu-vyzhyvannya-ta-boyezdatnosti/Политика<![CDATA[<div class="block-image"> <figure class="text-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/690676700_1324973236482418_8647370833414945209_.original.jpg" alt="Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ" width="2048" height="1366"/> <figcaption>Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="pkg79">Майже три роки пройшло з того часу, коли я, тоді ще Головнокомандувач Збройних сил України, у листопаді 2023 року повідомив про значні зміни на полі бою, які стали наслідком окремих закономірних процесів, та про початок абсолютно нової війни через використання нових інструментів та можливі наслідки цього.</p><p data-block-key="34ccq">Тоді головним наслідком появи таких нових інструментів як безпілотні системи стала прозорість поля бою, яка привела у так званий глухий кут, що не давав можливості виконувати оперативні і стратегічні завдання.</p><blockquote data-block-key="ek7oh">У війні машин люди можуть досягати незначного успіху за старими принципами оперативного мистецтва</blockquote><p data-block-key="4u2i7">Від того моменту Росія провела чималу роботу щодо пошуку виходу з цього кута. Попри розвинений технічний арсенал і спроби тактичними діями з новими технічними рішеннями вийти зі становища "глухого кута", результат залишився очевидним – у війні машин люди можуть досягати незначного успіху за старими принципами оперативного мистецтва. Проте люди у такий спосіб стають розхідним матеріалом, який, звісно, потребує поповнення.</p><p data-block-key="84mqs">На жаль, свого часу, віддавши ініціативу на полі бою Росії, Україна змушена була реагувати не тільки на виклики, а й на системну роботу противника на майже усіх ділянках фронту, реагувати за такою ж методикою і, звісно, ціною інколи дуже великих втрат.</p><p data-block-key="t5ll">Саме за таких підходів все частіше певне коло експертів як в Україні, так і за її межами, самі не розуміючи суті, підтримували обрану Росією проміжну концепцію завдання своїми діями через власні втрати критичних втрат для Збройних Сил України, що змусить суспільство капітулювати. Ця експертиза безальтернативно заводила Україну та її майбутнє у залежність від демографії, і як наслідок – у неминучість поразки.</p><p data-block-key="a3h8k">У поєднанні з майже безупинними тактичними просуваннями противника така концепція надавала можливість Росії маніпулювати в імпровізованому переговорному процесі, де звісно, основний акцент робився на примушенні, навіть через партнерів, України до капітуляції.</p><p data-block-key="61ifc">Що цікаво – такі дії Росії супроводжуються паралельно широкомасштабною кампанією в інформаційному просторі щодо дискредитації самого процесу мобілізації, вже як складової відновлення і підтримання боєздатності Збройних Сил України. Така кампанія була досить успішною і врешті виявила ще одну проблему для безумовної стійкості народу України у тривалій війні.</p><p data-block-key="80dcb"><strong>Саме питання мобілізації і методів її проведення все більше стають центром конфлікту населення країни з органами державної влади України.</strong></p><p data-block-key="e66be">Ця кампанія, до речі, розпочалася саме наприкінці літа 2023 року, коли ми зробили спробу провести так звану мобілізацію резерву, що і мав стати гарантією як поповнення втрат, так і, можливо, утворення стратегічного резерву для проведення майбутніх операцій. Проте це вже історія, яку неможливо змінити.</p><p data-block-key="8bl9k">Ми будемо говорити про майбутнє. Мабуть, про найважче з нашого майбутнього у довготривалій війні, завершення якої для нас стає все менш очевидним. Про вибір, який потрібно зробити лише нам. </p><blockquote data-block-key="eimrj">України відкривається цілий спектр можливостей мінімізації втрат і формування довготривалої оборонної стратегії </blockquote><p data-block-key="dvefl">Отже, попри сумнівні варіанти сьогодні способів завершення війни з одного боку, очевидно, що для України відкривається і цілий спектр можливостей як не перемоги, то мінімізації втрат і формування довготривалої оборонної стратегії з іншої.</p><p data-block-key="31jav">Звідки здавалося б такий оптимізм, коли навіть світ, у якому ми живемо, не розуміє, що ж робити далі?</p><p data-block-key="f5tlc">Відповідь на це запитання дуже проста: ми, українці, як ніхто інший точно знаємо, що відбувається, а отже знаємо проблему і точно зможемо її вирішити, якщо цього захочемо. Так, нас дивує, чому всього цього не розуміють наші партнери і сусіди. Проте це вже зовсім інша історія і зовсім інші проблеми.</p><p data-block-key="970qe">Через це важко чесно сказати, чи потрібен досвід, який ми, наші Збройні Сили і громадянське суспільство накопичили у такій важкій війні, наприклад країнам-членам НАТО? Головне, що наш досвід потрібен нам самим, для побудови стратегії виживання і стратегії перемоги. Ось він – ключ до нашого оптимізму. Наш безцінний досвід, за який ми заплатили життями кращих синів і дочок нашої Держави.</p><p data-block-key="erraq">Отже, тема нашої сьогоднішньої розмови навіть <strong>не мобілізація</strong> і <strong>демобілізація</strong>, а більш комплексний процес, який характерний для 13-го року війни і п'ятого року повномасштабного вторгнення в умовах відсутності <strong>факту завершення війни</strong>, масштабних змін інструментів і як наслідок – форм і способів ведення війни. <strong>Це відновлення і підтримання боєздатності держави.</strong></p><p data-block-key="cnor9">В Україні, на жаль, часто спекулюють на тему демобілізації під час повномасштабної війни. Якщо звернутися до історичного досвіду, то дійсно, під час воєн мобілізація як населення, так і інших ресурсів постійно посилювалася, проте аналогії та логіки масової демобілізації саме під час війни знайти неможливо. Це обґрунтовується дуже просто.</p><p data-block-key="2nij0">Мобілізація – це насамперед створення необхідного потенціалу напередодні війни, створення і підготовка необхідних резервів і поповнення очевидних втрат у ході війни.</p><p data-block-key="6lgoc">І дійсно, саме мобілізація і її потенціал, як людський, так і економічний, були <strong>запорукою успіху в випробуванні війною</strong>.</p><p data-block-key="d50tm">Проте, якщо вести мову суто про наповнення і підтримання бойових можливостей, які забезпечені людськими та економічними ресурсами, то тоді ми побачимо залежність цих бойових можливостей, перш за все, від рівня розвитку науково-технічного прогресу і його вплив на зброю, і як наслідок – форм і способів її застосування у відповідних організаційних структурах, що формуються з людей і цієї зброї.</p><p data-block-key="69rjp">Це, на жаль, абсолютно неприйнятна цивільними людьми аксіома розвитку збройної боротьби.</p><p data-block-key="dkmnr">Науково-технічний прогрес, або хоч і спонтанні інновації, як у нашому випадку, створюють нову зброю. Її створення неодмінно вимагає появи саме абсолютно нових форм і способів застосування і лише після цього створення нових структур. Це можуть бути полки, бригади, корпуси або цілі роди військ. Але лише у такій послідовності.</p><p data-block-key="but5n">Усе це змінює сам спосіб ведення війни і у сукупності з порядком підготовки, фінансуванням, забезпеченням і управлінням об'єднується в абсолютно нову доктрину. Тоді закономірно з'являється питання: у такому випадку, коли очевидно, що і зараз, і в недалекому майбутньому ці бойові можливості базуються на застосуванні безпілотних і роботизованих систем, застосування яких поступово змінюється від моделі віддаленого керування до застосування напівавтономних та автономних бойових систем, чи повинна система мобілізації залишатися на рівні доктрини Першої світової війни? При цьому зараз також точно спостерігається трансформація функціоналу традиційних озброєнь, частина яких вже почала втрачати актуальність.</p><blockquote data-block-key="140na">Через появу і розвиток нової зброї, організація бойових дій на землі передбачає, що передній край майже виключає фізичну присутність особового складу</blockquote><p data-block-key="f511f">Мабуть, <strong>однозначно ні</strong>. Бо, через появу і розвиток саме нової зброї, сама організація бойових дій, наприклад на землі, передбачає, що передній край майже виключає фізичну присутність особового складу. Перша ж і Друга світові війни навпаки, вимагали утримання на передньому краї величезної кількості людей. На сьогодні там перебуває дуже обмежена кількість особового складу, що виконує завдання на межі своїх можливостей, часто без фізичної можливості навіть заміни. Бо перебування в укриті навіть в тилу противника безпечніше, ніж переміщуватися в тил своїх військ.</p><p data-block-key="2nst1">В другому ешелоні працюють команди аналітичної підтримки та технічного обслуговування й супроводу застосування бойових систем, та їх бойова охорона.</p><p data-block-key="1p1mg">Самі центри запуску та координації і управління знаходяться в оперативній глибині.</p><p data-block-key="3tavd">І це ще не все. У зв'язку з перенесенням стратегічних цілей на знищення економіки, через ураження інфраструктури та зниження стійкості народу через удари по цивільних об'єктах фактично відбувається повне розмиття меж між фронтом і тилом; зоною бойових дій стає вся територія держави та, на жаль, усе населення. <strong>Це правда, що відстань до цілі або об'єкту ураження взагалі не має і не матиме значення.</strong></p><p data-block-key="b86oo">Відміна від тих, хто перебуває в силах оборони, або тих, хто в тилу, лише в ступені загрози до можливості бути пораненим чи вбитим. Тоді існуюча система мобілізації, принципів Першої і Другої світових воєн, здійснює переміщення людського ресурсу до зони максимальної загрози, за рахунок у тому числі зниження як можливого захисту критичних і цивільних об'єктів, так і зниження загальної резильєнтності суспільства в цілому.</p><p data-block-key="b9eum">Отже, питання, чи повинна була змінитися система мобілізації через заміну зброї та форм і способів ведення війни, має очевидну і лаконічну відповідь. <strong>Так, система мобілізації, яка передбачає у ході ведення війни підтримання необхідного рівня бойових можливостей, має змінитися через заміну способів ведення війни.</strong></p></div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="pkg79">Дійсно, це нове і небезпечне явище через свою унікальність і відсутність історичних прикладів. Проте і за відому історію людства, роботи прийшли на війну вперше.</p><blockquote data-block-key="d2p3m">Є хибне уявлення, яке переслідує військове керівництво: що всі проблеми на лінії зіткнення передусім пов'язані з нестачею людей</blockquote><p data-block-key="2ijo2">Є ще одне хибне уявлення, яке переслідує військове керівництво: що всі проблеми на лінії зіткнення, перш за все, пов'язані з нестачею людей і домінуванням дистанційної зброї, як-от систем FPV. Проте, чи збільшення людей призведе до збільшення втрат через масштабування застосування, наприклад дронів, мову вести не прийнято, хоча очевидно. Це лише питання часу для масштабування дронів з одної сторони і втрат з іншої.</p><p data-block-key="bgddq">Поки загальновійськовий командир не зрозуміє, що сучасна війна – це війна безпілотників, що артилерія більше не є богами війни. Що танки – це минуле, як коні та шаблі, війська й надалі зазнаватимуть великих втрат в особовому складі, а війна буде тривати стільки, скільки вистачить людей для старої мобілізації.</p><blockquote data-block-key="aq049">На часі конче необхідно створення технологій захисту від уражень саме безпілотних систем, в першу чергу, людини</blockquote><p data-block-key="83oog">Звісно, на часі конче необхідно створення технологій захисту від уражень саме безпілотних систем, в першу чергу, людини. Це чи не єдиний фактор, що унеможливлює створення необхідного паритету військової сили.</p><p data-block-key="2s5f1">Разом з тим, при абсолютно закономірних еволюційних необхідностях переглянути систему мобілізації, існують й універсальні для всіх воєнних конфліктів причини: постійні втрати у Збройних Силах, які вимагають відновлення; поступова "втома від війни" цивільного населення, та як наслідок – низька мотивація служити та воювати у значної частки вже мобілізованих.</p><p data-block-key="aeh82"><strong>Усе це призводить до необхідності запровадження так званої розумної мобілізації, побудованої з урахуванням саме розвитку науково технічного прогресу та необхідності тривалої війни на усій території країни в умовах очевидної демографічної кризи.</strong></p><p data-block-key="4nrdn">Не говорячи поки про деталі такої мобілізації, бо це буде передбачати саме наукового підходу у визначенні її основних показників, у сучасних умовах така мобілізація за умови технологізації війни, буде можлива за наступними типами.</p><p data-block-key="7i0th"><strong>Перший тип мобілізації</strong> – коли більшість населення не відчуває війни в країні і робить усе можливе, щоб таке відчуття зберігалося до кінця бойових дій.</p><p data-block-key="forqv">Чудовим прикладом такої розумної мобілізації є <strong>поступова</strong> передача функцій війни, наприклад приватним військовим компаніям, або фінансова мотивація тих, хто добровільно залучається до війни. До речі, передача функцій підготовки, у тому числі офіцерського складу, може бути першим кроком у перевірці такої спроможності.</p><p data-block-key="273kr"><strong>Другий тип мобілізації</strong> – загальнонаціональна мобілізація з визначенням чітких об'ємів і головне – термінів для усіх категорій громадян.</p><p data-block-key="4cbdj">Особливістю такої мобілізації будуть високі вимоги до персоналу у плані їх інтелектуалізації та максимально відкритого самого процесу. Такий процес буде супроводжуватися абсолютно чіткими визначеними термінами як підготовки, так і самого проходження служби, й буде уявляти собою безперервний процес підготовки і ротацій.</p><p data-block-key="149rl">У фіналі такого процесу держава починає функціонувати в абсолютно нових умовах, без ризиків дестабілізації через, наприклад, несправедливість, з подальшим виведенням функціонування держави в режим подібний до Ізраїлю.</p><p data-block-key="d9dq5">Коли сам факт постійної готовності держави забезпечити її безпеку стає головним чинником стабільного і прогнозованого життя. Найбільш вразливим питанням у такому випадку є саме віковий ценз, де перевага надається більш молодому та якісному поповненню.</p><blockquote data-block-key="cjknc">Потрібна абсолютно нова розумна доктрина.</blockquote><p data-block-key="6u939">Проте найголовніше – без реформування Збройних Сил, системи підготовки мобілізаційного резерву та всієї системи бойової підготовки, без радикальної реформи військово-промислового комплексу та термінового переходу до виробництва озброєння, необхідного для зменшення втрат серед людей, такий розумний підхід буде неможливий. Потрібна абсолютно нова розумна доктрина.</p><p data-block-key="a81vq">Тоді імовірно, існує <strong>третій тип мобілізації</strong>, як тимчасовий, – це часткова передача окремих функцій приватним компаніям та продовження удосконалення існуючої системи через відкритий діалог з суспільством, а особливо молоддю, про нову систему проходження служби, чіткі терміни підготовки і чіткі терміни служби та перспективи у подальшому. Це потребуватиме складної роботи як військового командування, так і законодавчих органів і уряду.</p><p data-block-key="4184e"><strong>Тоді і сама демобілізація стає можливою, але лише як результат проведених заходів, а не як самоціль.</strong></p><p data-block-key="cof4u">Наразі Україна веде війну за виживання з ворогом, який переважає у кількості населення та в ресурсах. Тому в нинішніх українських реаліях всі заклики демобілізувати військових є нічим іншим, як політичним популізмом, що не має за собою жодного сенсу.</p><p data-block-key="fs2co">Підтримання <strong>боєздатності країни</strong> під час війни є ключовим фактором не лише виживання, а й досягнення необхідних цілей. <strong>Така боєздатність буде ґрунтуватися на чіткій стратегії підтримання у тому числі належного рівня здатності суспільства до опору і бажання продовжувати боротьбу.</strong></p><p data-block-key="1d8ou">Події, що розвиваються зараз, зробили очевидним факт, що мобілізація і порядок проходження служби – це база будь-якого варіанту подальшого продовження війни. Лише розв'язавши ці питання в умовах демографічної і економічної кризи, можливо надалі реалізовувати більш амбітні цілі. Проте вирішення цього надскладного питання можливе не шляхом декларування цілей, а лише у наслідок складного процесу визначення необхідних кроків і розробки детального покрокового плану реалізації.</p><p data-block-key="of6t"><strong>Така стратегія з залученням суспільства може стати і важливим фактором об'єднання суспільства навколо спільних цілей та інтересів, досягнення яких може знову принести суспільству впевненість і надію.</strong></p></div>]]>https://texty.org.ua/fragments/117408/kytaj-zaxoplyuye-rynok-humanoyidnyx-robotiv-yak-ce-zminyt-svitovu-ekonomiku/Дослідження Morgan Stanley прогнозує Китаю лідерство на ринку людиноподібних роботів до 2030 року. Аналіз стратегії Пекіна, порівняння з ринком США та основні ризики галузі.Fri, 08 May 2026 08:40:29 +0000https://texty.org.ua/fragments/117408/kytaj-zaxoplyuye-rynok-humanoyidnyx-robotiv-yak-ce-zminyt-svitovu-ekonomiku/Политика<![CDATA[<div class="block-image"> <figure class="text-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/china-ubtech-walker-s2-border-patrol-humanoid-r.original.jpg" alt="Гуманоїдні роботи Walker S2" width="1811" height="1019"/> <figcaption>Гуманоїдні роботи Walker S2</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="761tz">Про це йдеться у новому дослідженні Morgan Stanley, <a href="https://www.bloomberg.com/news/articles/2026-05-07/humanoid-robots-to-power-next-leg-of-china-s-export-dominance?srnd=phx-technology" target="_blank" rel="noopener noreferrer">повідомляє</a> Bloomberg.</p><p data-block-key="8jms7">Економісти банку на чолі з Четаном Ах’єю зазначають, що подібна стратегія вже спрацювала з електромобілями, і тепер Пекін активно готує ґрунт для збільшення своєї частки у світовому виробництві до 16,5% до 2030 року.</p><h2 data-block-key="bembn">Повний ланцюжок постачання</h2><p data-block-key="4bvh3">За останні кілька років китайська робототехніка успішно вийшла за межі наукових центрів, інтегруючись у реальний сектор економіки через технопарки, заводи та університети. Важливим чинником стають державні закупівлі, які стимулюють масове впровадження технологій. </p><p data-block-key="1cjt4"> Майже щотижня китайські ЗМІ повідомляють про черговий стрибок вперед у людиноподібній робототехніці. Червоний гуманоїд нещодавно подолав напівмарафон за 50 хвилин 26 секунд — приблизно на сім хвилин швидше за світовий рекорд серед чоловіків. Акції робототехнічних компаній підскочили на цій новині. </p><p data-block-key="chvnq">Китай послідовно вибудовує повний ланцюжок постачання компонентів, що дає йому стратегічну перевагу над США, Японією та Південною Кореєю, які часто змушені закуповувати китайські деталі для власних розробок. </p><p data-block-key="cccp4">У той час як американські компанії, зокрема Tesla, зосереджені на дорогих і високотехнологічних прототипах з тривалим циклом тестування, китайські фірми набагато швидше виводять моделі на внутрішній ринок, використовуючи його як величезний полігон.</p><h2 data-block-key="99kf6">Геополітичні виклики</h2><p data-block-key="26nfh">Попри стрімкий прогрес, галузь стикається з серйозними загрозами, серед яких ключове місце посідає протекціонізм. За прикладом тарифних обмежень для китайських електромобілів, нові розробки в робототехніці можуть наштовхнутися на торгові бар’єри через занепокоєння щодо безпеки та технічної залежності. </p><p data-block-key="138hj">Крім того, є внутрішній ризик надмірних інвестицій, що може призвести до надлишку продукції та обвалу прибутків. Хоча здешевлення автоматизації сприятиме продуктивності та стримуванню інфляції у світі, для самої індустрії це є «палицею з двома кінцями», оскільки стрімке зростання пропозиції позбавляє виробників можливості впливати на ціноутворення та отримувати стабільні прибутки.</p></div>]]>https://texty.org.ua/fragments/117407/ukrayinskyj-vdoskonalenyj-lazer-tryzub-intehruvaly-v-systemu-borotby-z-dronamy-foto/Українська компанія Celebra Tech створила мобільний лазерний комплекс «Тризуб». Система збиває FPV-дрони та розвідники, а в перспективі — БпЛА типу Shahed на відстані до 5 км.Fri, 08 May 2026 07:53:35 +0000https://texty.org.ua/fragments/117407/ukrayinskyj-vdoskonalenyj-lazer-tryzub-intehruvaly-v-systemu-borotby-z-dronamy-foto/Политика<![CDATA[<div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/lazernyj-kompleks-Tryzub.original.jpg" alt="Лазерний комплекс «Тризуб». 2026 рік. Фото: Celebra Tech" width="1448" height="1086"/> <figcaption>Лазерний комплекс «Тризуб». 2026 рік. Фото: Celebra Tech</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="jlih9">Про це <a href="https://militarnyi.com/uk/news/lazer-tryzub-integruvaly-u-prychipnyj-kompleks-borotby-z-dronamy/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">повідомляє</a> Мілітарний. </p><p data-block-key="6g5e2">Розробники з Celebra Tech розповіли, що зараз лазерний комплекс проходить фінальні випробування та готується до публічної презентації.</p><h2 data-block-key="frkk1"> Що може «Тризуб»</h2><p data-block-key="3t7nl">«Тризуб» здатен збивати розвідувальні безпілотники противника на відстані до 1500 метрів. А ефективна дальність ураження FPV-дронів становить 800–900 метрів.</p><p data-block-key="4cg5g">Проте це не межа. Компанія заявила про амбітні цілі для великих об'єктів. </p><p data-block-key="945r5">«На сьогодні «Тризуб» практично здатен досягати цілі на відстані 5 км — це дозволить ефективно збивати БпЛА типу Shahed», — зазначили розробники.</p><p data-block-key="8dtkn">Під час вдосконалень інженери впровадили у систему донаведення на базі штучного інтелекту, автоматичне захоплення та супровід цілей, а також інтеграцію з РЛС для отримання точних траєкторій руху ворожих об’єктів.</p><p data-block-key="78pk4"> Причіпна платформа забезпечує мобільність комплексу, дозволяючи оперативно розгортати його на небезпечних напрямках. </p><p data-block-key="dfqu0">«Тризуб» можна інтегрувати у приватну ППО для захисту критичної інфраструктури та стратегічно важливих підприємств. Окрім того, лазер можна використати і для розмінування.</p><h2 data-block-key="fjdl4">Історія системи</h2><p data-block-key="8plhk">Вперше про створення «Тризуба» заговорили у грудні 2024 року. Тоді про розробку згадав перший командувач Сил безпілотних систем Вадим Сухаревський. Відтоді конструктори пройшли шлях від сирого концепту до повноцінного бойового зразка. </p><p data-block-key="4hh1i">Сили безпілотних систем ЗСУ вперше продемонстрували роботу та розкрили можливості лазерного комплексу у квітні 2025 року.</p><p data-block-key="867a">Під час випробувань військові показали роботу по наземній мішені, а також використання лазера для засліплення камери оптоволоконного FPV-дрона.</p></div>]]>https://texty.org.ua/fragments/117406/masshtabnu-pozhezhu-u-lisax-karpat-zahasyly-na-tretij-den-ye-pidozra-pro-pidpal-na-zamovlennya-rf-foto/На третій день рятувальники приборкали вогонь у Воловці. Начальник ОВА Мирослав Білецький припускає диверсію через завербованих підлітків. Деталі розслідування.Thu, 07 May 2026 12:52:00 +0000https://texty.org.ua/fragments/117406/masshtabnu-pozhezhu-u-lisax-karpat-zahasyly-na-tretij-den-ye-pidozra-pro-pidpal-na-zamovlennya-rf-foto/Политика<![CDATA[<div class="block-image"> <figure class="text-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/689745952_1387137533440476_7076548355699832832_.original.jpg" alt="пожежа карпати" width="1500" height="1125"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="72zrk">За інформацією <a href="https://www.facebook.com/DsnsZakarpattya/posts/pfbid0uJxv7HFj4SSKBN56SaMD5PDQDkdXX6bieDm35reQ8MHPvc4HNSDTEZ2tMLs4RKAzl" target="_blank" rel="noopener noreferrer">ДСНС</a>, відкритого вогню вже не спостерігається, однак триває точкове тління поваленого сухостою. Загальна площа, пройдена вогнем, становить близько 75 гектарів.</p><h2 data-block-key="ameqp">Пожежу гасили сотні людей</h2><p data-block-key="cp7a7">До ліквідації пожежі залучили 217 людей та 30 одиниць техніки. Зокрема, від ДСНС працюють 75 рятувальників і 22 одиниці техніки.</p><p data-block-key="fo382">Також у гасінні беруть участь 139 працівників Карпатської філії ДП "Ліси України" та 6 одиниць техніки. Волонтери Загону швидкого реагування Червоного Хреста Закарпаття розгорнули на місці намет для допомоги.</p><p data-block-key="dki08">Роботи з остаточної ліквідації пожежі тривають.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="text-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/690834120_1387137076773855_3054449061699727574_.original.jpg" alt="пожежа карпати" width="1500" height="1126"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="72zrk">Версія підпалу</h2><p data-block-key="aogm7">Слідчі та рятувальні служби вивчають версію про організований підпал лісу у Воловці на замовлення росіян через завербованих місцевих жителів.</p><p data-block-key="cfu7c">"Розглядається версія — вона не підтверджена, але її розглядають — про можливий підпал на замовлення росіян, які вербують підлітків через месенджери. Ми бачили за останній місяць на Закарпатті кілька таких випадків із застосуванням вербування — йшлося про підлітка у Чопському ліцеї та жінку, яка отруїла військового в Ужгороді", — розповів у коментарі <a href="https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/4120712-na-zakarpatti-rozgladaut-versiu-pro-mozlivij-pidpal-lisu-v-gorah-na-zamovlenna-rosian.html" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Укрінформу</a> начальник Закарпатської ОВА Мирослав Білецький.</p><p data-block-key="cd5ba">Як пояснив Білецький, цю версію розглядають тому, що місце, де зайнялася пожежа, малодоступне. Там надзвичайно складний рельєф: багато урвищ, важкодоступні місця, вітроломи.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="text-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/690898856_1387137293440500_7724216751287888832_.original.jpg" alt="пожежа карпати" width="1500" height="1125"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="4fjn4">Він додав, що вчора, 6 травня, був зафіксований спалах і в Берегові: "Це сталося також на ділянці з багатовіковими цінними породами дерев. Там також незрозумілий був спалах — вогонь, слава Богу, погасили".</p><p data-block-key="c438d">Білецький акцентував, що це дуже негативний тренд на Закарпатті — спроби дестабілізації в регіоні за допомогою вербування населення ворогом, зокрема підлітків.</p></div>]]>