Мікрорайони столиці вражають своїм графічним різноманіттям: деякі схожі на картини конструктивістів, деякі – на тварин чи мікроорганізми. Пропонуємо вам подивитися на Київ як на витвір мистецтва і дізнатися про його характерні паттерни під час гри, в якій вам треба вгадати мікрорайон за формою
«У якому районі ви живете», – це стандартне запитання київського чиновника завжди збиває мене з пантелику. Починаю перебирати в пам’яті назви Деснянський, Дніпровський, Дарницький – важко уявити межі, де закінчується один і починається інший район. Офіційно їх у Києві 10, і кожен має свою району адміністрацію. Колись райони мали Ради депутатів, але згодом їх ліквідували. Це цілком логічно, бо практично ніхто з тих, хто живе, скажімо, на Мінському масиві, не знав свого депутата і не уявляв, чим він там займається в Оболонському районі.
Але це й погано, бо місцеві депутати краще знають потреби сусідів і вулиць, на яких живуть, ніж якийсь призначений зверху бюрократ. Однак, щоб реальне місцеве самоуправління в Києві мало сенс, потрібно відмовитися від штучних районів і створити місцеві Ради для масивів, назви й межі яких люди знають. Наприклад, зробити офіційний район Троєщина, Русанівка чи Оболонь – і для кожного з них обирати невелику кількість депутатів, які одночасно можуть бути й працівниками виконкому.
І все, що пов’язано з життям громади, має вирішуватися в цих локальних радах. Головна умова: люди, які балотуються в Раду району, мають у ньому й жити. Тоді кожен знатиме, хто з сусідів відповідає, умовно кажучи, за незаконну розливайку. Влада стане ближчою до людей, а люди – до влади.
Зараз в Україні триває реформа з децентралізації (сподіваємося, вона не зупиниться при новому президентові), коли місцеві ради отримують більше грошей на розвиток своїх територій. Кожен столичний район мав би достатньо грошей, аби спрямовувати їх на те, що дійсно потрібно його мешканцям.
Ми не пропонуємо нічого нового: за таким принципом організоване місцеве самоврядування Лондона. Як пише Вікіпедія, місто має 32 райони, кожен з яких управляється локальною Радою. Ми виокремили у Києві 47 мікрорайонів. Звичайно, робити для кожного з них місцеву владу – це занадто. Але деякі мікрорайони можна об’єднати, а такі масиви, як згадані Троєщина, Оболонь, Теремки чи Поділ цілком заслуговують на свою локальну владу.
А нинішні райадміністрації перетворити на міські ЦНАПи для видачі довідок, причому, вони мають обслуговувати усіх киян, без прив’язки до району.
