Р

Російська інформаційна операція «Вторжение». Як це відбувається

На початку листопада слово «вторжение» почало значно частіше траплятися у російських новинах про Україну – як на провідних російських сайтах, так і російських інтернет-ресурсах для мешканців ОРДЛО. Вони писали, що це вторгнення готує Україна. Але активно повідомляли про статті із західних ЗМІ, де йшлося про те, що Росія збирає війська для вторгнення.

Поки західні аналітичні центри та медіа систематично повідомляють про стягування російських військ до українських кордонів (днями під Воронежем помітили «Бук-М1»), Росія звинувачує Україну в агресії та підготовці до нападу, а Захід – в антиросійській істерії, маніпулюючи різними інформприводами. Ми дослідили, що саме і як просуває Росія у цій сфері, нижче наведемо приклади.

Ключові наративи інформкампанії «вторжение»

Нижче – цитати та заголовки публікацій, що відображають основні тези інформаційної кампанії про війну та часто розміщуються одночасно на кількох різних ресурсах.

«США затеяли спецоперацию принуждения Украины к войне»,
«Украину ведут на убой»

«Зачем они пугают нас войной?» («они»
це Україна та Захід – ред.),
«В Британии заподозрили НАТО в подготовке вторжения в Россию»

«Россия не собирается ни на кого нападать»,
але
«России вновь нужно выбирать между позором и войной».

«Никакого вторжения России на Украину не будет, это пропагандистская акция США»,
але
«Украина проиграет в войне с Россией за 6 часов»
«Британцы подсчитали, сколько минут Лондон сможет сдерживать Россию в случае войны».

Графіка Наді Кельм
Графіка Наді Кельм

Кожна третя новина – про «вторжение»

З другої декади листопада про «вторжение» як України на окупований Донбас, так і Росії в Україну йшлося вже щоденно у кожній третій-четвертій новині про Україну на провідних російських сайтах (як бачимо на графіку), у кожній четвертій-п'ятій – на маніпулятивних сайтах для ОРДЛО.

Подібні різкі сплески – зазвичай свідчення проведення інформаційних операцій, що супроводжуються просуванням певних наративів у медіапросторі. Це значно частіше, ніж на провідних українських сайтах (найвищий показник – кожна десята новина на суспільно-політичну тематику).

Ми зафіксували це, оскільки системно відстежуємо ключові наративи російської пропаганди у медіа та відображаємо результати на дашборді «Свіжа деза з Росії».

На противагу російським, 17 провідних українських новинних ресурсів почали активно писати про загрозу вторгнення Росії здебільшого після публікацій у західних медіа про підозріле скупчення військ біля українських кордонів (як після цієї статті у Washington Post від 30 жовтня, наприклад).


Щотижневі моніторинги російської дезінформації від аналітиків Texty.org.ua читайте за тегом #ІНФОВІЙНА

Саме різниця у «рівні звучання» теми на різних сайтах вказує на заангажованість та умисне просування певних наративів. Зазвичай наративи роспропаганди яскравіше проявляються саме на маніпулятивних ресурсах.

Цього разу про «вторжение» у провідних російських медіа говорять навіть частіше, ніж на ресурсах для жителів ОРДЛО, але риторика трохи відрізняється.

«Российская угроза», але «миротворцы»

Провідні новинні агенції РФ часто прикидаються «миротворцями», хоча й постійно нагадують про військову міць Росії. Нарікають, що росіян «змушують до війни», наголошують, що Путіна краще не дратувати, та радять «здати Україну». У публікаціях, розрахованих на мешканців ОРДЛО – більше емоційних погроз, кепкувань і звинувачень на адресу України та Заходу.

З 1 листопада це має вигляд інформаційних «гойдалок». Російські медіа дружно і масово повідомляли про публікації у світових ЗМІ (Wall Street Journal, Washington Post, New York Times) про стягування російських військ до українських кордонів. На маніпулятивних сайтах навіть натякали, мовляв, «Вашингтон пост» вовсе не из пальца Сороса высосала эту шокирующую информацию», та висміювали українську розвідку, що не підтвердила дані про стягування військ (станом на 1 листопада). Пізніше публікували заперечення Кремля, потім знову: спочатку, не без самовдоволення, про «российскую угрозу» для світу з британських джерел, пізніше – відповідь Росії про «многовекторность мира», в якому не варто її розглядати як ворога.

«Украина готовит войну с Россией»

«Якщо не буде фізичного транзиту через Україну, це збільшує шанси повномасштабної війни між Росією та Україною з усіма її наслідками», – сказав голова правління Нафтогазу Юрій Вітренко у своєму інтерв’ю британській газеті Financial Times 1 листопада (йшлося про «Північний потік-2»). Того ж дня російські маніпулятивні ресурси дружно відгукнулися заголовками: «Украина готовит войну с Россией. Об этом проговорился глава украинского «Нафтогаза» Юрий Витренко. Он даже обозначил сценарий боёв». Хоча він, як очевидно з контексту, мав на увазі саме ймовірність вторгнення з боку Росії. Саме цього дня був перший суттєвий сплеск «вторжения», як бачимо на нашому дашборді (ми досліджуємо інформаційну картину саме російською – це основна мова роспропаганди).

Про ризики повномасштабного вторгнення з боку країни-агресора в Україні говорять з 2014-го року, відколи Росія анексувала Крим і окупувала частину Донецької та Луганської областей. Але не йдеться про напад, а про обороноздатність країни перед очевидною загрозою. Коли командувач Сил спеціальних операцій генерал-майор Григорій Галаган у своєму інтерв’ю Українському центру безпеки та співпраці від 22 жовтня каже про те, що «ми повинні бути готові, в кожній області, бо відсутність загрози вторгнення і подальшої ескалації з боку Російської Федерації ніхто не гарантує», то він саме це і має на увазі. Україна вже бачила, що відбувається, коли армія не готова до вторгнення, а сусідом є Росія.

Російська пропаганда називає його висловлювання «нагнетанием истерии», водночас зауважує, що «на усмирение Украины понадобится от нескольких часов до месяца». Потім під цим інформаційним приводом запускається хвиля новин із гучними заголовками на зразок «Госдума ответила на заявление ВСУ о вторжении в Россию», в яких російський депутат озвучує звичний російський наратив про те, що Україна перекладає на Росію всю відповідальність за негаразди. Але жодного «заявления ВСУ» не було. Призначення Дмитра Яроша, колишнього лідера «Правого сектору» (і улюбленого українського негативного персонажа у російських медіа), радником головнокомандувача ЗСУ пропагандисти відзначили хвилею публікацій із заголовками «Новая визитка Яроша» і натяками, що не просто так бойового командира «Правого сектору» знову залучають до армійських справ.

Псевдоексперти допомагають дезі

У цій інформаційній кампанії працює і традиційна схема з цитуванням українських псевдоекспертів, як-от Валентин Землянський (фігурант нашої бази псевдосоціологів і прихованих піарників та постійний гість залишків медведчуківських телеканалів).

Він позиціонує себе як «експерт з питань енергетики», але висловлюється і про війну, і про ковід. Подібна активність проросійських політиків та експертів вже традиційно співзвучна з актуальними наративами роспропаганди. Землянський та його «колеги» продукують контент для російських новин на кшталт: «Украинский эксперт о «вторжении» России: «Это будет молниеносная операция».

«Страшилки» і підтвердження неадекватності українців (та української влади зокрема) пропагандистам забезпечує Олексій Арестович своїми висловлюваннями про спрямовані на Москву українські ракети, про теракти як спосіб ведення війни.

Статус радника керівника Офісу президента України та прессекретаря делегації Києва у Тристоронній контактній групі з питань мирного врегулювання, який має Арестович, дає підстави російським сайтам рясно реагувати на його заяви заголовками «на Украине пригрозили России терактами в случае войны».

«Читатели WSJ осудили сенатора Коттона»

Цитування західних (і не тільки) медіа через акцентування на коментарях читачів (ймовірно, ботів), що просувають російські наративи – характерна фішка цієї інформаційної кампанії. Наприклад, на сайті російської інформагенції Regnum щодня публікується 3-5 однакових за структурою маніпулятивних новин щодо України, більшість з яких у жовтні – листопаді були присвячені саме темам загрози, загострення ситуації, ймовірної війни та агресії. Вони однотипні за структурою: ключова теза, редакційний абзац про те, що цю тему обговорили у соцмережах. Наприклад, такий: «Новость обсудили читатели украинского телеграм-канала «Наглый», а также на странице канала «112 Украина» в социальной сети Facebook».

Часто також цитують глядачів YouTube-каналу Politeka, читачів телеграм-каналу Klymenko time тощо (зазвичай обирають проросійські та маніпулятивні медіа та спільноти). Потім – близько десятка дотепних з погляду пропагандистів цитат читачів – це левова частка публікації. Одна з цитат виноситься у заголовок.

Це виглядає зазвичай ось так:
«Читатели «Шпигеля» о защите Украины силами США и Франции: «НАТО что, собирается напасть на страну с 1000 атомных боеголовок?»
«Читатели WSJ осудили сенатора Коттона»
«Американцы решили жахнуть войнушкой?» — сеть о сообщении Bloomberg».


Усі подібні публікації проілюстровані антиукраїнськими карикатурами та підписані двома авторками: Мирослава Романенко або Оксана Переможенко з портретами з картин замість фото. Очевидно, це псевдоніми, придумані для кепкування.

Карикатура з сайту Regnum до маніпулятивної новини про Україну
Карикатура з сайту Regnum до маніпулятивної новини про Україну

Російські ЗМІ також люблять підкреслювати міць своєї армії заголовками на кшталт «РФ уничтожит украинские войска за 30 минут — New York Times», імітуючи міжнародне визнання цього факту. У тексті ж новини йдеться, що 11 грудня про це заявив Роберт Лі – ветеран корпусу морської піхоти США, професор Королівського коледжу Лондона, як пише The New York Times.

Але NYT у своїй статті також зазначає, що Роберт Лі – російський військовий експерт. Російська новинна агенція про це не згадує.

Росія пропонує Заходу «здати» Україну і «змусити до миру»

Яскравий приклад кампанії, спрямованої на підтримку цього меседжу – стаття у виданні Politico від 19 листопада. У ній американський політолог Семюел Шарап просуває маргінальний для західного суспільства меседж: «огидний компроміс може бути найкращою надією для всіх», тобто «Україну потрібно здати».

Цю статтю активно роздмухали у твіттері «друзі Кремля», переводячи його з політичного маргінесу у мейнстрим. Докладніше про це йдеться в аналізі від StopFake.

У щотижневому медіамоніторингу російської пропаганди за 15-21 листопада ми зафіксували просування тези про те, що Захід має «подтолкнуть» Україну або навіть «жёстко призвать» до виконання Мінських домовленостей.

Пропаганда з анонімних джерел

Для підсилення своїх тез у західних медіа Росія використовує ефект «інсайдів». Наприклад, анонімні джерела, нібито близькі до Кремля, повідомляють Bloomberg рівно те саме, що транслює офіційна пропаганда. А російські ЗМІ потім це ретранслюють, але вже з посиланням на Bloomberg і його джерела.

Наприклад: «В то же время близкий к Кремлю собеседник агентства отметил, что Россия «не намерена сейчас начинать войну с Украиной, но хочет показать, что готова применить силу в случае необходимости». По словам другого неназванного источника Bloomberg, наступление России «маловероятно», но у нее якобы есть «план реагирования на провокации со стороны Украины».

…І луганський фантаст як експерт!

В одному з маніпулятивних сайтів, розрахованих на мешканців ОРДЛО, експертом щодо ймовірності війни між Росією та Україною виступає, наприклад «луганский писатель-фантаст Глеб Бобров», який авторитетно заявляє, що «Москва за минувшие семь лет прилагает максимум усилий, чтобы избежать этого крайнего сценария «и не дать киевским марионеткам спустить курок».

Навесні – «обострение», восени – «вторжение»

Подібний інформаційний сплеск новин ми вже фіксували минулої зими та на початку весни цього року. Але якщо тоді ключовим словом у повідомленнях про ескалацію на сході України було саме «обострение», то зараз це «вторжение», і йдеться про всю територію країни.

росія війна дезінформація

Знак гривні
Знак гривні