У

Українські пляжні традиції. 10 звичок, яких варто позбутися

Середина літа – саме час поговорити про українські пляжні традиції – ті, що змушують багатьох із нас цуратися місцевих річок і озер, шукати безлюдні морські пляжі на українському морі, а за кордоном – готелі, «де поменше наших».

– Софія! Б**ть, сюди іди, кому я сказала, – чується ніжний материнський крик. Софії на вигляд три роки. Вона не послухала маму і знову забігла у воду. Тепер на ній мокрі трусики, і мамі це не подобається. Вона знімає їх і пускає дівчинку бігати пляжем голяка. Я ж вболіваю, щоб мала не посадила попу на суміш трави, піску і недопалків.

У різних містах на різних водоймах відпочивають різні люди, але скрізь є речі, місця, звички та явища, які можна назвати українськими пляжними традиціями, і спостерігати практично біля кожної водойми.

Одне з "Блакитних озер" у лісі неподалік Києва
Одне з "Блакитних озер" у лісі неподалік Києва

1.Гучна музика

Спочатку здається, що портативна колонка у сусідів по пляжу – це абсолютне зло. А потім приїздить компанія на авто і врубає своєї музики на повну гучність. Щоб усі чули.

Морський пляж зазвичай потопає у музичному олів’є із суміші різних радіостанцій, що лунає з десятка кафешок на пляжі. Як бонуси звідти доноситься суміш запахів шаурми, борщу та диму від мангалів і кальянів.



2.Батьківський терор

А ще на пляжі розумієш, як сильно українці люблять принижувати своїх дітей. Якщо закордоном дитина вчиться плавати й радісно про це сповіщає батьків, вони невпинно їй повторюють: «Молодець, молодець, молодець». У нас у відповідь можна почути: «Ну і хто так плаває? Пальці на руках разом. Ногами давай греби».

І геть типова ситуація, коли мама намагається вчинити добро своєму сину. Хлопчику років чотири. Вона на руках несе його у воду. Він вчепився в неї руками й ногами, кричить, як поранений звір, а далі вже людською мовою репетує: «Я не хочу! Я боюсь! Нііііііііііііііііііііііі!!!!!!!!!!», але мати продовжує волокти його у воду. Воістину незабутній відпочинок! Буде пацану, що розказати психологу через двадцять рочків.

Нііііііііііііііііііііііі!!!!!!!!!!», але мати продовжує волокти його у воду

Дивнішу сцену бачила лише раз: тоді мама просто на пляжі виховувала вередливу доньку віником для обмітання піску з лежаків, і щиро дивувалась, чому, отримавши ним по попі, дитина не стала враз чемною.
Здається, на дітей постійно репетують: то вийди з води, то зайди у неї, то сховайся від сонця, то вийди на нього. Діти ридають, кричать та зчиняють істерики.


3.Шумне пияцтво

Часто дитина на пляжі просто заважає батькам пиячити з компанією. Оце лізе в воду, бігає, щось розказує замість того, щоб сісти у свої п’ять і сидіти мовчки. Ще й дивитися треба, щоб не втопилась.

Типовий завсідник пляжу – чоловік з пивним пузом, добре заряджений сонцем і випивкою. Його обличчя – червоне, сміх і анекдоти лунають на пів пляжу. Він здається дружнім, але не впевнена, що хочу заводити з ним дружбу, як і вступати у сварку. Дивлячись на нього, хочеться одного: щоб йому у передінсультному стані не довелось викликати швидку.

4.Паркування «на головах»

Якщо автомобілем можливо проїхати до самого берега, будьте певні, будуть ті, що доїдуть. І запаркують авто біля самої води (часто ті самі, з гучною музикою). Останні кількасот метрів дороги перед пляжем часто перетворюються у глухий двосторонній затор: ніхто нікуди не їде і всі ображено сигналять.

будуть ті, що доїдуть. І запаркують авто біля самої води


Найнеприємніше потрапити в таке автомобільне пекло, проїхавши кілометрів 50 і поблукавши лісом у пошуках якогось секретного «Блакитного озера», про яке нібито ніхто не знає.


5.Їжа

Традиційний набір пляжника: пиво, солодка газована вода, бутерброди, свіжі овочі та щось у лоточках на вибір шеф-кухаря банкету. Все це має подаватися виключно в одноразових пластянках. За місцевим «етикетом» усе це тут можна і покинути.

Якщо це пляж все ж десь біля моря, то сюди треба брати не закуску, а гаманець готівки, бо кожні п’ять хвилин криками будете чути: «КУКУРУЗА. ВАРЕНАЯ КУКУРУЗА. ЧЕРНОМОРСКАЯ МИДИЯ, КРЕВЕТКА, ПАХЛАВА».

А десь поруч обов’язково має бути закохана пара. Вона сидить у нього на руках і поділяє радість спільного випивання пива.

- Котя, купи мідій, – муркає вона майже біля його вуха.

- Мидий? И шо мне за ето будет?

- А шо ти хочеш? – грайливо перепитує вона.

- Хачу вон ту дєвушку в розавам купальнике, – рже коханий у відповідь.

- Ти вапщє дибіл? Іди на ***

- Ну чьо ти абидилась. Щас куплю тєбє мідій.



6.Сміття

Там, де мідій і креветок немає, можна полузати й насіння. Лушпайки від нього дуже органічно падають у пісок, де вже валяються обгортки, пляшки, недоїдки, недопалки. Іноді на пляжі можна натрапити навіть на старі подерті труси чи капці. Якщо немає “офіційного” смітника, швидко з’являється імпровізований – і вмить розростається до великої купи.



7.Туалет на пляжі, в лісі й у воді

На «несанкціонованих» пляжах туалетів зазвичай немає. Якщо водойма біля лісу, то в радіусі десятків метрів навколо пляжу – мінне поле з неповторним запахом. Якщо й дерев немає, то геть сумно думати, куди всі ці люди ходять у туалет. Найвинахідливіші дорослі садять малюків на пісочок прямо на пляжі. Потім закопали ямку і все – зручно ж.



8.Лежаки: щільно і «зайнято»

Якщо ви потрапили в Україні на морський пляж з лежаками, то одразу відчуєте, що відпочиваєте, як у Європі. Бо ціни на лежак у Коблево – вищі, ніж у Барселоні. А відстань між ними така маленька, що з сусідами по пляжу добре було б хоч познайомитись, перш ніж лежати поряд.

Характерна ознака відпочинку у компанії співвітчизників на турецьких та єгипетських пляжах – лежаки, ще вдосвіта застелені рушниками, прикладеними камінчиками: «зайнято». Можливо, за весь день туди ніхто й не прийде, бо ж «зайнято» буває на всяк випадок ще у двох інших місцях.



9.Купання з песиками

Дбати про свого чотирилапого друга і вважати членом своєї родини – це нормально. Купатися разом з ним у водоймі – ваше право і ваші ризики (передусім йдеться про здоров’я тварини). А от робити це там, де купаються інші люди – моветон і неповага. Не робіть так.



10.Засмага по-чорному

Сонцезахисний крем – для слабаків. Плюс 35, сонце в зеніті – значить, час підкотити труси до стану стрінгів і чимдуж засмагати. «На головешку», щоб заздрили.


Скажемо прямо – це не та звичка, що дратує сусідів по пляжу і заважає насолоджуватись відпочинком, але вона шкідлива – у найпрямішому сенсі слова, бо гарантує сонячні опіки й підвищує ризик захворіти на рак шкіри.

… І все це – часто на тлі парканів і табличок «Купатись заборонено»

Таблички з такими написами стоять на берегах тисяч річок, кар’єрів і озер. Іноді це дійсно непридатні й небезпечні для купання місця. Але часто вони просто оберігають місцевих посадовців від відповідальності: немає пляжу – немає проблем. Не потрібно перевіряти якість води, облаштовувати туалети та вивозити сміття.


Таблички не заважають людям роками купатися у таких місцях. Хто поліз, поранився, втопився – сам винен. За таким принципом місцева влада живе роками, а коли їм пробують якось дорікнути, сиплять горою «відмазок» із коротким резюме «немає грошей на це».
Інша річ, коли на березі озера (річки, кар’єру – додайте свою водойму) з’являється ресторанчик чи комплекс відпочинку. Окультурений клаптик берега прибирають, прикрашають, чистять і – оточують парканом. Але відсутність перелічених вище шкідливих звичок у відпочивальників на платних пляжах зовсім не гарантована.


Найбільше «парканна хвороба» українських пляжів проявляється, звісно, біля моря. Статус столиці прибережних парканів заслужено можна віддати Одесі.

transition_lg_v2.gif

Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.

відпочинок традиції пляжі сусільство

Знак гривні
Знак гривні