Ліберал Майкл Ігнатьєв та українці

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати

Був собі один англо-канадський інтелектуал російського погодження - Майкл Ігнатьєв. Нащадок аристократів з білої еміграції.

Багато років жив у Лондоні, Штатах та інших інтелектуальних місцях. Викладав у Гарварді інтелектуальні політичні науки. Писав інтелектуальні статті та книжки.

Якось написав інтелектуальну книжку "Blood and Belonging" (1995), де інтелектуально згадав і про українців:
"Ukrainian independence conjures up images of embroidered peasant shirts, the nasal whine of ethnic instruments, phoney cossacks in cloaks and boots, nasty anti-Semites."

"My difficulty in taking Ukraine seriously goes deeper than just my cosmopolitan suspicion of nationalists everywhere. Somewhere inside I'm also what Ukrainians would call a great Russian and there is just a trace of old Russian disdain for these little Russians"

Переклад: "Українська незалежність викликає в душі образи вишитих селянських сорочок, носового ниття етнічних інструментів, фальшивих козаків у плащах і черевиках, гидких антисемітів.

Моя проблема у сприйнятті України серйозно йде глибше, ніж просто моя космополітична підозра щодо націоналістів скрізь. Десь глибоко в душі я також той, кого українці назвали б великоросом і в мені є залишки старої російської зневаги до цих малоросів".

Потім інтелектуал повернувся до Канади, став депутатом і очолив Ліберальну партію. І тут виявилося, що у Канаді багато виборців українського походження. А вони люді обмежені, і не здатні зрозуміти інтелектуальні висловлювання про себе. У деяких виборчих округах таких примітивних людей - не менш третини.

Під інтелектуальним керівництвом ліберали із тріском програв вибори. Щоправда, не через українців: просто інтелектуал постійно сам собі протиречив. Тож примітивні канадці не змогли угнатися за таким політом думки.

Сценку поставила англо-канадська комік-група "Air Farce" , куди входить і відома україно-канадська гумористка Люба Гой (у цьому скетчі грає головну роль/

Текст скетчу:

Голос за кадром: Майкл Іґнатьєфф. Депутат! Професіонал! Доктор наук! О... Журналіст, режисер, викладч міжнародник в Кембріжі, Оксфорді і Гарварді!

Наступний лідер Ліберальної партії Канади і премєр міністр Канади! Бездоганний політик, якого всі люблять і поважають....

Українка: Ок, ок! Притримай своїх babushkas. Я не можу повірити, що мої очі чують.... Майкл Ігнатьєв, Майкл Ігнатьєв.... Чому ви не просто не

протикнете шампур через моє українське серце?! Він україножер! Цей чоловік антивареникожер! Неможливо, щоб ліберали зробили цього баняка своїм лідером!

Ігнатьєв: О, чи можу я чимось допомогти?

bУкраїнка: Не чіпляйтесь до мене, я - українка. Хто Ви?

Ігнатьєв: О, я Майкл Ігнатьєфф, кандидат на лідера лібералів. Чого ви домагаєтесь?

Українка: Розголосити навкруги про Ваші анти українські почуття.

Ігнатьєв: О, але Ви говорите нісенітницю, дорога пані. Я люблю капустяникожерів, хлюпаючих горілку селюків, які витрачають тисячі годин розмальовуючи писанки без усякої на то причини.

Українка: (Бол-шой, гра слів близько до нісцеітниця - bull-shit)

Ігнатьєв: Подивіться, коли я говорю : незалежність України викликає в моїй уяві селюків в вишиванках, ниття народних інструментів, дуркуватих козаків в мішковині і чоботях, бридких антисемитів - я мав все це на увазі, як комплімент.

Українка: Комплімент? І хто ваш вчитель етикету? Кім Чен Ір?

Ігнатьєв: Я скажу, що я збираюся зробити, мій друже. Підтримай мене і я гарантую - українці отримають того, що вони заслуговують.

Українка: Я краще б наїлася блінчікофф.

Переклад скетчу Stan

Текст: http://vent-de-la-mer.livejournal.com

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 16

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Интересно, а чему люди смеются за кадром? Сколько ни слушал, ни читал перевод - ничего смешного. Неужели для канадцев это смешно?

Тому що це пародія на справжнього Ігнатьєва (манери, поведінка, стиль висловлювань).

Нам з дружиною (після десяти років тут) було смішно. Може тут також культурологічні речі?

Безусловно, культурологические!
Кроме того, что я то никогда того Игнатьева не видел. Но думаю, от самого факта, что актер пародирует манеру политика, у нас бы уже мало кто смеялся. Это было смешно во времена Хазанова.

Сміх за кадром бо це формат вечірніх шоу, як Saturday Night Live або, як ось цей фрагмент з вечірнього шоу Air Farce.

А вони, як і американці, за твердженням ЗАДОРНОВА, мабуть "тупиє"?

Звісно, тупиє :) Взагалі, тупиє - це всі народи, культури яких ми не розуміємо, або ж які не розуміють нашої :-))

Цікаво Залорнов і досі популярний із своїми "піндосами"? Кажуть за Путіна з Росії виїхало більшеніж після 17 року. А їдуть же жити на Захід.

Взагалі, тупиє це всє, кто за купою сміття і комплексів в яких живе совок, вперто не помічає що насправді, совок дуже інтелектуальна і витончена людина.

В этом смысле, американцы, безусловно, тупые. Им очень трудно представить, что есть другие люди. По-иному реагирующие, на другое обращающие внимание.

"Интересно, а чему люди смеются за кадром? Сколько ни слушал, ни читал перевод - ничего смешного. Неужели для канадцев это смешно?" (С)

Згоден, але у цьому плані американці - не виключення.
Тут, у Канаді, є змога поспілкуватися з іммігрантами з багатьох країн світу.
Тож усюди ситуація приблизно однакова: люди знають СВОЄ (культуру, жарти, мову) і їм немає жодних справ до чогось іншого, "незвичного". Більшість навіть не підозрює, що це інше існує.

І наші співвітчизники такі самі (і я був не кращий, навіть у своїй "багатонаціональній" Одесі).

Ну хіба в нас цікавляться іншими культурами? Ні. Цікавляться купкою стереотипів Париж - гарні жінки, червоне вино, духи, художники
Лондон - джентельмени, вівсянка, дощ
Італія - гондоли, Челентано, мафія і колізей
Африка - "негри під пальмами"

Справжні французи, англійці, італійці тощо нікого в Україні не цікавлять.

Володимир, що Ви говорите таке? Американці виростають серед "інших людей", американська культура це багатокультурна, нехай не мультикультурна, як в Канаді, але звинувачувати американців в ксенофобії це нісенітниця. Можна говорити про націоналізм, але і націоалізму набагато менше ніж, скажімо російського нац-му в Україні. Просто, дійсно, з само-інформаційно ізольованої України видно зовсім іншу Америку.

Боже мой, где я обвинял американцев в ксенофобии?
"звинувачувати американців в ксенофобії це нісенітниця" - полностью с Вами согласен, давайте найдем, кто их в этом обвинял и осудим!
Вообще, юмор - последнее, что человек начинает понимать, когда приезжает в другую страну, это мне многие иммигранты говорили.
Я и обратил внимание, что люди за кадром смеются в ситуации, когда наши люди не стали бы смеяться.
А у американцев есть отсутствие интереса к событиям в других странах. Познер (сам американец) утверждает, что американцу даже не интересно, что происходит в соседнем штате. Есть общая уверенность - должно быть как у них или это не правильно. У нас, все-таки, есть интерес к событиям, обычаям в других странах.
В немецких школах, как рассказывают уехавшие туда бывшие сотрудники, есть предмет страноведение (вместо нашей географии), где как раз и учат обычаи, привычки других стран. И приехавших из Украины просят рассказывать о жизни в Украине. В США невозможно себе такое представить.

Добре, з ксенофобією це я гучно сказав.

Сміються за кадром в цих шоу просто в логічних паузах. Там немає ніякої логіки, не шукайте її, це такий формат шоу, як я вже сказав.

Відсутність до інтересу до подій в сусідніх штатах пояснюється просто: дуже багато речей відбувається довкола. Я вже неодноразово говорив: в будь якому штаті США народжується більше новин ніж в середньостатистичній європейській країні. Тому, що розвинуті медіа, активні громади місцеві. Ось так просто все пояснюється :)

В Канаді дітей імігрантів теж просять розповідати про країни з яких приїхали. Не знаю про США, але думаю, що і там подібна традиція є.

Більшість американців дуже моло цікавиться чимось іншим, ніж власна звична культура. Ті, що у багатонаціональних Нью-Йорках та Лос Анжелесах, це меншість. Та й там культури тримаються окремо. А від того, що дідусь поляк а бабуся італійка, людина не стає ближчою до польської чи італійської культури.