Час колотися: хто замовив Катю Гандзюк? Соратниця Катерини розповіла про людей, з якими конфліктувала загибла

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 601 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 14/11/2018Дата публікації

Це гучна стаття. Вчора вона з'явилася в інтернет-виданні Лівий берег, а потім зникла. Сьогодні видання її знову опублікувало і пояснило, чому спочатку публікацію змушені були зняти.

В один з літніх вечорів я поспішала додому, під під’їздом на мене чекала Катерина. Вона приїхала в Київ по справах і, як це нерідко бувало, зупинилася у нас вдома. Перед входом у двір стовбичив молодик із напруженим обличчям. Замість привітання Каті, я показала в його бік:

Автор: Катерина Мола

- Це за тобою тіхарь?

- Чого відразу за мною? Може, тобі вже власного виділили!

Ми сміялись з безглуздоюї й тупої машини МВС. А потім стався напад.

Коли ми говорили з нею про це, вже після нападу, в лікарні, вона сказала, що навіть якщо в МВС прямо не причетні до нападу, вони все одно винні в тому, що він став можливим. За нею стежили постійно. Після публічного конфлікту з Артемом Антощуком – начальником Управління захисту економіки в Херсонській області (Катя звинуватила його в корупції й здирництві), за нею стежили щохвилини. Вона не могла піти в кафе, на пляж або в перукарню так, щоб не бачити поблизу людину, яка знімає її на телефон. Саме через це постійне переслідування вона не помітила того, що за нею стежать не просто «мусора» заради контролю, а вже справжні вбивці.

Вона пригадала потім, що бачила виконавців ще до нападу, тобто, вони не були такими вже професіоналами у справах замовних вбивств, і якби не звичка до постійного переслідування, Катя, безумовно, могла б надати зустрічам своїх майбутніх вбивць більшого значення і вжити необхідних заходів безпеки.

На її обкладинці в ФБ довго було фото з урбаністичним пейзажем. На сірій стіні зроблено надпис балончиком: «Ментам сосать»!

Катя казала, що змінить цю обкладинку тільки тоді, коли суд визнає, що вона не порушила закону, звинувативши співробітника МВС Артема Антощука в корупції та здирництві. Вона розповідала, що їй писали, погрожували, переказували «вітання» через знайомих, і все з однією метою – «нехай вона змінить обкладинку на ФБ». Ми не могли повірити в те, що серйозних дядьків в погонах можуть щиро турбувати такі речі, глузували з цієї ситуації, але, здається, недооцінили їхньої образи. До речі, обкладинку Катя змінила саме тоді, коли суд виніс рішення на її користь.

Конфлікт з Антощуком був не єдиним конфліктом з МВС. Почати, мабуть, варто з того, що Катерина співпрацювала з нашою «новою поліцією» певний час після її створення – читала лекції і проводила тренінги для поліцейських. А коли вона побачила, що переатестація провалена, люстрація не відбулася, а волонтери і громадські активісти своєю репутацією просто прикрили імітацію реформи, Катя вголос говорила про те, що це і є початок реставрації режиму Януковича.

Вона взагалі багато говорила про «мусорську хунту», про те, що МВС і ГПУ і є тими органами, які корумпують владу в країні, починаючи з найнижчих ланок. Вона сміливо ділилася своїм досвідом і розповідала, як відбувається знищення керуючого класу: чиновник, який обіймає впливову посаду, одразу отримує в спадок співробітника МВС або ГПУ, який повідомляє йому, що для того, аби працювати, він має сплачувати фіксовану суму панові полковнику. Неважливо, де саме він братиме ці гроші, але є відомі схеми, де непомітно і цілком безпечно можна, так би мовити, заощадити – і для себе, і для людини в погонах.

Ті, хто відмовлявся, дуже швидко опинялись на вулиці, а може й у гірших місцях. А ті, хто погоджувався, назавжди сідали на корупційну голку силовиків, в яких відтепер була не тільки своя частка, але й тека на чиновника – слухняного й дуже лояльного.

Ця схема не спрацювала з Катериною. Катя розуміла, що є тільки один спосіб порятунку – максимальний розголос. Вона зробила шоу з намагань себе корумпувати, вона сміялася в обличчя недолугим силовикам, які настільки звикли до того, що ця схема не дає збоїв, що просто не знали, що робити, і розгублено белькотіли якісь банальності.

На всі спроби втягнути її в якісь вигідні схеми Катя сміялася. І навіть не тому, що була такою прекраснодушною. Вона пояснювала колегам: «Може, для вас посада начальника управління в Херсоні – це і є пік кар’єри, але в мене більші плани. Я хочу бути справжнім великим політиком, і не збираюся гнити тут разом із вами під мусорським чоботом. А для великої кар’єри мені потрібна чиста репутація».

Вона свідомо відмовлялася від посад і обов’язків, які традиційно пов’язані з грошима. Вона не мала стосунку до тендерів, розподілу землі, реклами тощо.

Саме тому після трьох місяців брудних кампаній проти Каті жодного доказу заробляння грошей у владі ніхто так і не зміг надати. Бо їх просто не існує. Катя намагалася зробити все для того, щоб звинуватити її в корупції було майже неможливо – займалася внутрішнім розпорядком роботи виконкому, документообігом, печатками, медіаполітикою і загальним баченням того, куди треба рухатись, але не грошима, землею та ресурсами.

Така позиція відбивалася і на стилі життя. Вона жила з чоловіком і татом у двокімнатній квартирі в спальному районі, до Києва часто їздила блаблакаром, в столиці зупинялася у друзів.

Ні, Гандзюк не бідувала, звісно, але її життя можна впевнено назвати життям представника середнього класу, принаймні такого, яким він є в Україні.

У Катерини був особистий конфлікт з Іллєю Кивою. Він вперто називав її корупціонеркою, звісно, не наводячи жодних доказів, і не припинив своїх нападок і брутальних висловів навіть після того, як стався напад. За це, до речі, в останні дні свого життя Катя встигла подати на Киву до суду.

Катерина казала, що її обурює той факт, що Кива, не маючи жодної офіційної посади, приїздить в Херсон і роздає накази поліцейським, які буквально тремтять при його появі.

Ще більше обурення викликало те, що майже так само вільно щодо поліцейських поводився Кирило Стремоусов – голова СПУ (під керівництвом Киви) в Херсоні. Кирило Стремоусов був і залишається прибічником «Русского Мира», одним із тих, хто намагався будувати «Новоросію» на теренах південно-східних регіонів України. Він влаштовував масові акції під російськими триколорами, він був (а може, й лишається) представником Віктора Медведчука в регіоні, зрештою, саме він нещодавно намагався відбити у конвою СБУ затриманого в Херсоні кримського депутата Єдиної Росії. Ніяких наслідків для Стремоусова це не мало.

Катерина часто говорила й писала про те, що МВС в Херсоні тісно співпрацює з окупантами.

З росіянами вона пов’язувала й фігуру голови Обласної Ради в Херсоні – Владислава Мангера, який є колишнім помічником депутата Партії Регіонів Журавка (зараз переховується в ДНР). Про діяльність Мангера та його кримінальне минуле найближчий друг Каті Сергій Нікітенко зняв цілий фільм:

Невдовзі після того, як це відео було оприлюднено, стався напад на Нікітенка – його побили невідомі. Результатів розслідування, звісно, досі нема.

Владислав Мангер є представником «Батьківщини». До речі, Катя вийшла з партії саме у зв’язку з тим, що туди прийшов (і одразу на керівну посаду) Владислав Мангер. Але не тільки через це, а й через позицію самої Тимошенко.

Вона мала серйозний конфлікт і з головою регіонального управління «Укртрансбезпеки» Ігорем Пастухом. Колись він був першим заступником міського голови, і саме Катерина змусила його піти з посади. Вони були друзями і соратниками певний час, але Пастух був одним із тих чиновників, хто так і не зрозумів, що Майдан – це не про зміну керуючих потоками. Це про інше. На посаді в «Укртрансбезпеці» він також потерпав від Катерини.

Вона зорганізувала патрулі, які чатували на дорогах і змушували водіїв перезважувати фури. Надлишок фіксували, і власники змушені були сплачувати штрафи. Це вдарило по ще одній схемі, яка працювала десятки років, і раптом почала ламатися. До речі, Ігор Пастух, як не дивно, є представником «Народного Фронту» в Херсоні, й колись навіть керував виборчою кампанією Іллі Киви.

Конфлікти з БПП, звісно, також були. В міськраді – з секретаркою ради Оленою Урсуленко, яка регулярно намагалася усунути з посади мера, щоби стати в.о. голови міста. Катерина, правда, не ставилася до Олени і її «заколотів» серйозно, і відмовлялася говорити з Урсуленко про щось, крім спідниць, килимів і закаток (так в Херсоні називають сезонну консервацію).

Був і серйозніший конфлікт – з губернатором Херсонщини Андрієм Гордєєвим. Саме Гордєєва друзі Катерини не пропустили на прощання та її похорон. Конфлікт Катерини з Гордєєвим був обумовлений багатьма факторами, але головне – Катерина вважала, й публічно заявляла про це, що посаду губернатора в стратегічно важливій прикордонній області обіймає «хлєбушек».

Саме так вона називала пана Гордєєва, вважаючи його безвольним і керованим. Гордєєв знаходиться під сильним впливом голови облради Владислава Мангера і свого власного заступника Євгена Рищука, якого часто називають реальним губернатором.

Останній скандал з обласною владою стався в червні цього року. Тоді Катерина говорила про масштабну пожежу в Олешківському районі неподалік Херсона. Катерина вказувала на те, що це традиційна схема – ліс підпалюють, а потім те, що не згоріло вщент – вирубують і продають. Дуже зручно, адже офіційно лісу не існує, а це означає, що не потрібні дозволи, податки, деревину продають і мають чистий прибуток. Внаслідок останньої пожежі було знищено близько 600 гектарів лісу.

За чутками, спалити мали 50, в рамках корупційної норми, але все вийшло з-під контролю. Винних не знайшли, але факт підпалу в МВС визнали. У себе в ФБ Катерина публікувала фото з фурами, які вивозять деревину зі слідами пожежі, і оприлюднювала імена тих, кого підозрює в злочині – Владислава Мангера й Андрія Гордєєва.

Після цієї пожежі в Херсоні відбувався мітинг під облрадою. А юристи кажуть, що в кримінальних провадженнях про підпал лісу проходять кілька людей, які напали на Катерину й облили її кислотою. Нині вони заарештовані, і хоча більшість з них суд відпустив під домашній арешт, організатора – Торбіна («Опер») співробітники СБУ не так давно зуміли вивезти в Київ. Від нього сподіваються отримати свідчення про посередників та замовників злочину.

Місцеві розповідають, що кум Торбіна був тим самим слідчим, який затримав Миколу Новікова – стрілочника, якого від звинувачення у нападі на Катерину врятували тільки київські журналісти. Вони приїхали до Херсона, щоб з’ясувати – у Новікова стовідсоткове алібі. Тільки після того, як відпустили Новікова, в МВС змогли затримати справжніх виконавців.

Останнім часом багато говорять про зв’язок Торбіна з Ігорем Павловським – помічником народного депутата, генерала МВС Паламарчука. Саме будинок Павловського в Херсоні намагалися спалити невідомі активісти у день Катіного похорону. Журналісти також вже повідомляли про те, що Торбін та інші нападники в Херсоні проживали на території, що є у власності Павловського. Говорять, що вони не раз співпрацювали і в різних інших делікатних справах. Сьогодні з’явилося повідомлення про те, що Павловського було заарештовано слідчими СБУ.

Звинувачувані на суді говорили про те, що вони не мали на меті вбити Катерину – хотіли просто залякати. Сьогодні це часто повторюють люди, які пишуть про Катю, стежать за її справою. І це неправда.

Літр концентрованої сірчаної кислоти – це навіть не куля. Це значно гірше, значно серйозніше, значно летальніше. Якби в Каті не було підтримки від київських лікарів, які дуже швидко втрутилися в справу, то Гандзюк би померла в лікарні в день нападу. Літр сірчаної кислоти – це гарантована смерть впродовж 24 годин від відмови внутрішніх органів.

Це факт. В Херсоні вона мала померти в муках. Але в Каті виявилось друзів більше, ніж думали нападники. І до всього цього вона виявилась дуже сильною особисто. Неймовірно сильною, з шаленою волею до життя.

Катя зуміла протриматися ще три місяці, і майже видряпалася, майже втекла від смерті. Але тільки майже. Вона завжди говорила мені, що часто почувається так, ніби випила Фелікс Феліцис – це таке зілля, що привертає удачу з книги про Гаррі Поттера. Навколо неї самі собою постійно ставалися дивні речі, неймовірні збіги, з’являлися фантастичні люди, які рятували її, чудові люди, яких рятувала вона. Її життя було схоже на кіно, і я не можу повірити в те, що це кіно скінчилося. Не можу повірити в те, що скінчилася її удача. А може, їй і тут поталанило, і те, що чекає на нас, значно гірше?

Вона чекала нападу на себе. Я не вірила їй, бо це звучало надто жахливо, але так, вона говорила це: «Після Стерненка і Нікітенка я буду наступною». Але навіть вона не була готова до того, що це відбудеться так скоро. Напад стався через два дні після того, як ми з Катериною та Стерненком обговорювали ці речі.

Ми всі відчували, що насувається щось жахливе, і при цьому залишалися дуже легковажними. Ми фіксували напади на активістів, які відбувалися все частіше, і кожного разу вони були все більш жорстокими, так, ніби вбивці п’яніли від безкарності.

Як тут не сп’яніти, не втратити відчуття реальності: напад на Стерненка – в результаті нападник отримує державну охорону і виправдовується в місцевих ЗМІ. В справі Миколи Бичка співробітники МВС загубили речові докази (про що йдеться в матеріалі 24-го каналу) і розслідують справу як самогубство. Напад на Нікітенка – і слідство 34 дні намагається з’ясувати, чи він журналіст.

Очевидно, таке "бажання" протидіяти злочинності дехто сприймає як запрошення до зброї. І, можливо, місцеві князьки, які хочуть безкарно розкрадати ліс, пісок, бурштин, газ, вугілля, – та що завгодно з того, що належить нам усім, – цілком правильно інтерпретують сигнали від МВС.

Сигналів від АП, тим часом, немає зовсім. Скоро вибори, а це означає, що Президент не хоче сваритися з феодалами на місцях, які вміють забезпечувати потрібний результат. Вони забезпечують його вже більш ніж два десятки років, справжні профі. Є тільки невеличкі проблеми в цьому забезпеченні: вбивства найкращих з нас.

Пане президенте, панове керівники ГПУ та МВС, час колотися: хто замовив Катю Гандзюк?

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!