Ланцюгова реакція пішла. В Білорусі теж нагадують, що хочуть і мають право на автокефалію

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 977 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 17/09/2018Дата публікації

Глава Білоруської автокефальної православної церкви (БАПЦ), архієпископ Святослав Логін на прохання Радіо Свобода прокоментував дії Константинопольського патріархату щодо надання Українській православній церкві автокефалії.


"Православіє ілі смєрть", або чому так бомбить РПЦ. Де у світі найбільше православних (ІНФОГРАФІКА)

– Як Білоруська автокефальна православна церква оцінює рішення Константинопольського патріархату надати Українській православній церкві статус автокефальної?

– Ми, звичайно, підтримуємо це рішення. Наша мета – також легалізуватися в Білорусі і офіційно отримати статус автокефалії. Історично ми маємо багатовікову православну традицію. У минулому столітті наша церква робила реальні кроки для того, щоб отримати автокефалію і щоб її визнали.

Українська церква нам рідна і близька, тому що в минулому ми мали єдину митрополію – церква в Білорусі починалася з Київської митрополії. Пізніше це була Києво-Литовська митрополія з центром у Новогрудку – вона була знищена Московською церквою. І донині Москва робить все, щоб Українська і Білоруська церкви автокефалії не отримали.

Становище церкви в Україні і Білорусі зараз дуже відрізняється. Українська церква йшла до автокефалії майже 30 останніх років. Там відроджувалися храми, парафії, єпархії та незалежна церковна свідомість. Приклад України показує, що і Білорусь повинна прагнути до духовної незалежності від Москви.

– Якщо подивитися на ситуацію, яка панує зараз в білоруському православ'ї, і послухати представників Білоруського екзархату, то виявиться, що в Білорусі автокефалії ніхто не хоче, віруючі навіть не знають, що це таке. Що, на вашу думку, має відбутися, щоб білоруське православ'я забажало мати автокефальний статус?

– По-перше, все залежить від людей – тобто, має бути бажання вірян. По-друге, має бути бажання влади. Щоб держава була духовно незалежною, має бути незалежність церкви, тому держава в цій незалежності має бути зацікавлена.

Щоб цього захотіла влада, можливо, потрібно, щоб вона змінилася. При нинішній владі процеси легалізації білоруського церкви в Білорусі, її подальше зростання і отримання автокефалії навряд чи можливі. Нинішня влада і економічно, і політично, і духовно підпорядковані Москві.

Можливо влада якісь думки і бажання в бік духовної незалежності і має, але реальних кроків і планів дій не має.

Тому ми можемо тільки молитися за те, щоб білоруське Православ'я жило, і наша держава жила. Без незалежної церкви можна з часом втратити і державу.

«Відсутність в Білорусі незалежної церкви порушує 34-й апостольський канон»

– Чи вплине надання автокефалії Українській православній церкві на долю БАПЦ, наприклад, на ваш канонічний статус? Чи можете ви мати контакти з цією новою церквою?

– Звичайно, це вплине і на нашу церкву. Я думаю, буде більше визнання у світі, адже коли визнають українську церкву, то наступні кроки повинні бути і щодо білоруського церкви.

Це дає нам приклад і показує, що ситуація розвивається відповідно до канонів. Канони, як відомо, вимагають для окремого православного народу окремої церкви. Це 34-е апостольське правило. А канони не обговорюються, а виконуються.

Те, що Білорусь, як православна держава, не має свого незалежного першоієрарха – це порушення канонів і порушення історичності нашої білоруської церкви.

Церква в Білорусі старша за московську церкву, за РПЦ. Спочатку хрестилися Київ, Полоцьк. У нас були вже свої храми побудовані, і тільки потім виникла Москва, яка цинічно неканонічно підпорядкувала собі Києво-Литовську митрополію, в тому числі Білорусь.

Про це було сказано і в томосі Константинопольського патріарха в 1924 році, коли він надавав автокефалію Православній церкві в Польщі. А Православна церква в Польщі – це була церква західнобілоруських і західноукраїнських земель.

Вже тоді говорилося, що Києво-Литовська митрополія була цинічно неканонічно приєднана до Москви. У томасі було сказано: «Православна митрополія в Києві і Литві...»

Таким чином ми маємо всі канонічні підстави для того, щоб церква в Білорусі мала незалежність і право оголошувати автокефалію.

Згадаймо, як кілька років тому відбувалися збори Мінської єпархії, де священики одноголосно проголосували за надання Екзархату право автономії – так, як це було в Україні і в балтійських державах.

Але, на жаль, якщо це прохання було направлено до Москви, там його відкинули. Кажуть, що патріарх Кирило Гундяєв написав, щоб у наступні 50 років в Московський патріархат з таким проханням не зверталися. Так що прагнення є. Це навіть відбулося за митрополита Павла, який був призначений екзархом з Москви.

Я думаю, що і нинішній президент розуміє, що повна влада може бути тільки тоді, коли буде незалежність не тільки політична, але і духовна.

У кого Білорусь повинна просити автокефалію: у Москви, Києва чи Константинополя?

– Колись Білорусь була частиною Київської митрополії. Неважливо, де був її центр – спочатку це був Київ, після Новогрудок, ще пізніше Вільнюс. Нещодавно протоієрей Сергій Лепін зробив заяву, що, мовляв, для нас церква-мати – це Московський патріархат, а Константинопольський патріархат для нас бабуся. Як це виглядає з точки зору церковних канонів? А не буде так, що після отримання автокефалії Українською церквою для сьогоднішньої Білорусі церквою-матір'ю виявиться Київська митрополія в статусі патріархату? Іншими словами, у кого гіпотетично повинна просити автокефалію Білоруська православна церква – в Києва чи Константинополя?

– Зрозуміло, що у Москви ми не маємо права просити ні автокефалію, ні навіть автономію. Московська митрополія колись відокремилася від загальної Київської митрополії сама. Просити у неї дозволу було б незаконно.

Тому ми можемо просити автокефалію тільки від Києва або від Константинополя.

Якщо Київській митрополії буде дано право автокефалії із зазначенням території, то, зрозуміло, що Білорусь туди не увійде, оскільки має окрему державу і окрему історію митрополії в Білорусі.

Таким чином, автокефалію Білорусі в разі такої необхідності повинен надавати тільки Константинопольський патріархат.

Існує поняття канонічної території, яка розділена між патріархатом і помісними церквами. Так ось територія московської церкви охоплює лише ті межі, в яких вона була на час створення в Москві Константинопольською церквою патріархату – тобто в 1589 році. Тоді ні Білорусь, ні Україна, ні Балтика, ні Смоленська єпархія в канонічну територію Московського церкви не входили.

Тому Константинополь завжди наголошує, що його канонічна територія поширюється на землі колишньої Києво-Литовської митрополії. Це означає, що Білорусь і Україна, як були під владою Константинопольcької церкви, так вони, на думку Константинопольського патріарха і всіх інших східних патріархів, і древніх церков (в тому числі Кіпрської), там і залишилися.

Тож нам потрібно буде просити автокефалію в Константинопольського патріархату, як наша церква вже просила під час війни. Тоді, як відомо, було направлено лист з проханням про визнання автокефалії. Також і в міжвоєнний час, у 1927 році, коли було направлено звернення про автокефалію. Але тоді, через радянські репресії і воєнний час, визнання нашої церкви не відбулося.

Зв'язок БАПЦ із Білоруссю

– Чи є сьогодні в Білоруської автокефальної православної церкви зв'язок із Білоруссю? Чи є в Білорусі віруючі вашої церкви, який їхній юридичний статус? Відомо, що колись були спроби заснувати приходи, але влада їх жорстко припинила.

– Оскільки наші парафії не реєструють юридично, то ми заснували так звані релігійні громади. Вони не мають храмів, тому ми їх так називаємо. Їх небагато. Маємо п'ять священиків, маємо дияконів, читців, відбуваються служби.

Найбільша з усіх громада Єфросинії Полоцької діє в Мінську. У Мінську богослужіння відбуваються щонеділі, йде катехизація.

Наші священики мають богословську освіту, деякі є випускниками Волинської православної духовної академії в Україні, деякі зараз там навчаються заочно. Віруючі, які займаються катехизацією, навчалися на теологічному факультеті БДУ.

Наші священики намагаються відгукуватися на пропозиції людей прийняти участь в тих чи інших заходах. Наприклад, цього літа наш священик їздив до Катині на Смоленщині служити панахиду, або два наші священики служили панахиди та освячували могилми повстанців в Лідськом районі.

Також зараз ми багато займаємося перекладом книг із богослужіння і виставляємо ці переклади на сайті БАПЦ. У Торонто і Нью-Йорку вже всі служби ведуться білоруською мовою, в тому числі всеношна.

Ми маємо також прихильників у Білорусі, які не об'єднані в громади і не мають своїх священиків. Ми дозволяємо їм ходити на сповідь і на причастя до православних священиків будь-яких юрисдикцій. Але священики повинні бути офіційно прийняті до складу нашого кліру.

Становище БАПЦ в еміграції

– Як БАПЦ тримається в еміграції?

– За кордоном у нас три повноцінні парафії у США, одна в Канаді, три в Австралії і ще одна громада в Англії, де зараз немає священика. Ми намагаємося зберегти те, що нам наші батьки і діди в еміграції залишили.

Раніше парафій БАПЦ було багато, але деякі, наприклад, європейські були закриті через переселення білорусів за океан. Так, у 1984 році була закрита парафія в Бельгії, бо не було вже вірян. Також і одна з парафій в Нью-Джерсі.

Зараз ми намагаємося зберегти парафії там, де є білоруси. Найбільший наш майданчик – це кафедра Кирила Туровського в Нью-Йорку. У кожній з названих мною парафій відбуваються регулярні богослужіння, але, на жаль, не всюди там є білоруські священики.

Ще недавно у нас було два єпископи, але один відійшов від церкви, тому я залишився один. Але гадаю, що незабаром нам знадобиться ще один єпископ, особливо, коли в Білорусі буде кількісне зростання наших віруючих.

– А ще ж в еміграції є православні білоруські парафії, які перебувають в юрисдикції Константинопольського патріархату.

– Так, ще залишилися деякі парафії, які підпорядковуються Константинопольському патріарху. Вони ніколи не мали свого єпископа і не могли організуватися у церкву. Їх залишилося дві-три, але вони поступово припиняють бути білоруськими. Скажімо, в Торонто, в Нью-Йорку, в Англії вони перестали бути білоруськими.

Найбільша з таких білоруських парафій, які ще діють, є в Чикаго – парафія Святого Юрія.

Білоруської православної церкви не існує – це державна назва

– Чи є в соборах святих БАПЦ і Білоруського екзархату РПЦ (або Білоруської православної церкви, як її ще називають) спільні святі для обох церков?

– Звісно, всі старі святі спільні, починаючи з Київської, а потім з Києво-Литовської митрополії. Також серед новомучеників, канонізованих Білоруським екзархатом, є мученики, які були в БАПЦ – це деякі священики.

На жаль, вони не канонізували єпископів Мельхіседека Паєвського, Філарета Раменського і Миколу Шамяцілу. Вони канонізували Мозирського єпископа Іоанна Пашина, який нібито пізніше перейшов до Московського патріархату.

Також Москва доводить, що і три згадані мною єпископи пізніше відійшли від БАПЦ і повернулися в РПЦ, але те, що вони не були канонізовані, свідчить, що ці владики БАПЦ не полишали.

Також хочу сказати, що Білоруському екзархату надано право називатися Білоруською православною церквою не церковними властями в Москві, а білоруською державою. Екзархат був зареєстрований як Білоруська православна церква.

А ось в Україні Українська православна церква (Московського патріархату) право так називатися отримала з Москви ще в 1990 році.

Якщо ви подивитеся офіційний перелік православних церков, то побачите, що Білоруської православної церкви не існує. Є тільки РПЦ.

Можливо, з боку білоруської держави це був правильний крок, спрямований у майбутнє. Але поки що такої церкви немає – ми маємо Екзархат РПЦ.

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!