Як Константинополь ставить Росію "на місце" у питанні української автокефалії

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 3570 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 04/09/2018Дата публікації

"Як би не бажали певні особи прикрасити ситуацію в Україні, історія доводить їхню неправоту і наводить безперечні аргументи, які свідчать про те, що виникнення труднощів та реакцій в Україні не є явищем нещодавнім або спричиненим Вселенським Патріархатом", - заявив, зокрема, вселенський патріарх Варфоломій.

Вже з початку 14-го століття, коли престол Київської митрополії було перенесено без канонічного дозволу Матері-Церкви до Москви, наші київські брати докладали невтомних зусиль, щоб здобути незалежність від церковного контролю з боку московського центру.

Внаслідок упертості Московського патріархату постійно відбувалися злиття та відновлення церковних єпархій, неканонічні вибори єпископів, а також розколи, від яких і досі потерпає благочестивий український народ.

Однак, поза тим, дослідження цього питання в світлі священних канонів не виправдовує жодного втручання з боку російської Церкви.

Томос, який проголошує Москву Патріархатом, не відносить регіон сьогоднішньої Київської митрополії до юрисдикції Москви.

Ключові пункти з промови Вселенського Патріарха Варфоломія на Синаксі, які стосуються українського питання

1. Перенесення місця перебування митрополитів Київських на початку XIV ст. до Москви відбулося без благословення Матері Церкви Константинопольської, і побожний український народ не раз робив кроки до усунення з-під влади Москви.

2. Патріархат у Москві був проголошений без включення до нього Київської Митрополії.

3. Лист 1686 р. був наданий під тиском і через обставини, і в ньому йшлося лише про надання дозволу (вжите англійське слово «ліцензія») Московському патріарху посвідчувати Київського митрополита. Але цей митрополит мав і надалі визнавати Вселенського Патріарха як свого главу і перебувати в його юрисдикції, про що мало свідчити згадування імені Вселенського Патріарха за богослужінням. Ці умови не були дотримані.

4. Ніякі інші документи, які б свідчили про «повну передачу» Київської Митрополії в юрисдикцію Московського Патріархату, не відомі.

5. Канон 1 Вселенського собору зобов‘язує Патріархів не поширювати свої права поза межі своєї юрисдикції.

6. Вселенський Патріархат терпляче ставився до порушення його прав, але це не означає згоду з таким порушенням, чи що воно стало законною справою.

7. Всім відомі церковні проблеми в Україні, і Російська Церква одна несе відповідальність за них. А тому, як причина проблем, вона не може бути тим, хто їх вирішить.

8. Питання також потребує дій Вселенського Патріарха ще й тому, що до нього з проханням про це зверталася і влада Україні, і (дослівно) «Патріарх» Філарет Київський.

Щодо всього комплексу українських питань на прохання Церкви була підготовлена доповідь на понад 90 сторінок, яка буде заслухана.

9. Також беззаперечним є канонічний привілей Вселенського Патріарха на розгляд апеляцій до нього від єпископів та кліру інших Помісних Церков, якщо вони не можуть отримати канонічного захисту своїх прав у власній Церкві. На цю тему також є доповідь.

Розкішну аргументацію візантійських священників читайте у пості Євстратія Зорі:

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!