Сенцов голодує 29-й день. "Я не той, хто програв, і пощади не прошу" (ЛИСТ)

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 566 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 11/06/2018Дата публікації

«Я не програв і пощади не прошу»: Олег Сенцов написав листа правозахисникам.

Цей лист Сенцов написав 7 червня — на 25-й день голодування.

Відповідь Сенцова одній з правозахистиць публікуємо у повному вигляді (оригінал - на забаненому в Україні ресурсі Яндекса):

"Радий був отримати від тебе вісточку, хоч і коротку, але з гарними новинами. Я, звичайно, не можу собі уявити, що такі чудові артисти, якими я завжди захоплювався, читають мої скромні дитячі оповідання. Мені дуже важко у це повірити, особливо з місця, де я перебуваю.

А в те, що (режисер Андрій — ред.) Звягінцев плаче над «Собакою» (оповідання Сенцова), мені повірити особливо важко. Хоча, якщо я сам плакав над нею, коли перечитав його лише один раз — на другий навряд чи коли-небудь зважусь, занадто важко — чому це не може зробити хтось інший?

У нас зі Звягінцевим дуже дивний заочний зв’язок. Я бачив його одного разу на фестивалі у Мінську, але не став знайомитися. Не в моїх правилах нав’язуватися людям, тим більше знаменитим, коли немає ніякого діла, а просто так. Хоча я вже на той час вважав його одним з найсильніших російських режисерів нашого часу. А його «Повернення» вразило мене у саме серце і мотивувало знімати «Гамера». Тому що в мене був живий приклад успішного дебюту, що перевернув життя людини.

А потім, коли вже була в’язниця, він написав свого відкритого листа на мою підтримку. А мені потім, абсолютно випадково, пощастило подивитися «Левіафана» у неволі. І це не тільки найкращий фільм, що я побачив за ці чотири роки, а й однозначно найкраще, що народило російське кіно за останні роки.

Тому перекажи йому від мене великий привіт, слова визнання його безсумнівного таланту і моєї поваги. І окреме дякую за цей лист. Лише додай, що даремно він зобразив мене жертвою, яка потребує пощади переможця. Я не програв і пощади не прошу. Я добре усвідомлював, на що йшов, за що опинився тут і ні про що не шкодую. І відповім йому словами Д’Артаньяна з радянського фільму: «Подивимося, хто у чиїх ботфортів врешті решт зігне свої коліна».

Окремий і палкий привіт перекажи Юрію Дмітрієву (публіцист, глава відділення правозахисної організації «Меморіал» у Республіці Карелія — ред.). Я, звичайно, з ним не знайомий, але читав його інтерв’ю «Новій» («Новая газета» — ред.), і одразу видно, наскільки він гідна людина.

Перекажи, якщо кому зможеш із акторів, хто озвучив мої оповідання, привіт, подяку разом із подивом і захоплення. Дякую їм за це! Ну і привіт усім добрим людям і не тільки.

Переклад Громадського телебачення.

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!