ООН рекомендує Україні розслідувати діяльність сайту «Миротворець»
Управління Верховного комісара ООН з прав людини рекомендував українським правоохоронцям негайно розслідувати діяльність сайту «Миротворець».
Про це йдеться у доповіді про ситуацію з правами людини в Україні.
У розділі рекомендацій українським органам йдеться про те, що поліції слід «негайно і ефективно розслідувати передбачувані порушення, пов'язані з веб-сайтом Миротворець», - передає Громадське.
Доповідачі нагадують, що Нацполіція 7 липня 2017 року відкрила кримінальне провадження через діяльність сайту «Миротворець», який з серпня 2014 року опублікував персональні дані тисяч людей, у тому числі журналістів.
«УВКПЛ вітає цей крок і настійно закликає органи влади провести ефективне розслідування і вжити заходів для видалення персональних даних з сайту», — йдеться в звіті.
Нагадаємо, що 24 травня сайт «Миротворець» скопіював список акредитованих в Росії журналістів.
Раніше сайт «Миротворець» опублікував контакти журналістів , які отримували акредитацію в самоназваних «ДНР/ЛНР».
Статтю Тексктів про те, що писали акредитовані в "Л/ДНР" журналісти читайте тут
Після обурення частини українських та міжнародних ЗМІ, а також низки правозахисних та міжнародних організацій, сайт заявив про своє закриття.
Прокуратура Києва відкрила кримінальне провадження через оприлюднення персональних даних журналістів.
Посол США в Україні заявляв, що публікація «Миротворця» шкодить роботі іноземних медіа на Донбасі.
Від Текстів:
Чи мав право «Миротворець» оприлюднювати ці дані. Юридичну площину залишимо юристам. Поговоримо про етичну.
Після того, як усі світові ЗМІ опублікували один із перших гучних витоків зроблених через ВікіЛікс з перепискою американських дипломатів і іменами інформаторів стало зрозуміло: приватності у цьому світі кінець.
Так само як і юридичним обмеженням, котрі покликані охороняти приватну інформацію. Після ВікіЛіксу було багато різних витоків, і журналісти жодного разу не сумнівалися, публікувати дані чи ні. Панамський витік — тому підтвердження.
З цього погляду публікація бази акредитованих у ДНР цілком логічна. І сама активна дискусія навколо акредитації підтверджує важливість публікації. Публіці цікаво — значить вона має право знати. Проте не варто на всіх журналістів зі списку вішати ярлик «зрадника».
