Мистецтво багатіти: Як зробити депресивне українське село процвітаючим (ФОТО)

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 12967 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 24/10/2016Дата публікації

Журнал Фокус розшукав три села з української глибинки, жителі яких зуміли самоорганізуватися, скористатися перевагами децентралізації - і тепер багатіють та будують Європу у себе вдома.

Молочно-ягідний Лосятин

Лосятин, що у кількох кілометрах від Почаєва (Тернопільська область), називають найбагатшим селом України. Тут дві бізнес-теми - молочна та ягідна, і більшість жителів села залучені в обидві.

Початок молочному бізнесу поклала сільський голова Надія Залевська. За допомогою благодійної організації вона безкоштовно отримала 40 племінних корів, яких безкоштовно роздала селянам без права продажу.

Зараз у Лосятині майже всі тримають по 1-2, а то і по 5 корів. Продаючи молоко місцевому кооперативу, одне господарство може заробити до 7 тис. грн на місяць.

Лосятин також славиться своїми полуничними плантаціями, які приносять за сезон, що триває тут з лютого по листопад, до 16 тонн ягід з гектара.

На полуничних полях (всього їх в Лосятині понад 30 га) можна заробити близько 3 тис. грн на місяць, при цьому працювати потрібно через день і всього по кілька годин.

Заповзятливі селяни, висаджуючи полуницю на власних городах, примудряються заробити до 30 тис. грн за сезон.

В кінці літа на зміну полуниці приходить малина. Малинові плантації приносять по 1 тис. грн з сотки. Ягоди у лосятинців купують три вітчизняних підприємства та один французький виробник йогуртів.

Коли сезон закінчується, сухі малинові гілки переробляють на паливні брикети, які заміняють селянам дрова. У Лосятині всього 460 будинків, і бідних серед них майже немає.

Село асфальтоване

У селі Велика Добронь Ужгородського району місцеві жителі в серпні нинішнього року власноруч і за власні кошти заасфальтували 850 кв. м.

Селяни поклали асфальт не тільки на проїжджій частині, а й на тротуарах, зробивши дренажні канали, квітники і навіть велосипедну доріжку.

Все почалося з ініціативи місцевого підприємця Йожефа Раті, який створив громадську організацію "Регіональний розвиток Великої Доброні". Ця організація зуміла отримати 240 тис. грн на придбання будматеріалів від угорського фонду "Підтримка малиx міст".

Щоправда, фонд виділив фіндопомогу з умовою, що техніку і робітників жителі села знайдуть самі, а також прозвітують, як витратили гроші.

село без грязюки - Добронь

За словами велікодоброньского сільського голови Івана Сідниці, жителі кожної з шести вулиць, які вирішили заасфальтувати, зібралися в бригади по 30-40 працівників і здали по 400-500 грн з домогосподарства.

Щебінь і асфальт укладали лопатами, а замість ковзанок пристосували металеві барабани, які ще в радянські часи використовували в колгоспах при посіві озимих. Щоб зробити барабани важчими, їх наповнювали водою. При такій технології вартість квадратного метра асфальту обійшлася в 150 грн - втричі менше, ніж у державних ремонтних організаціях.

Побачивши результат роботи сусідів, жителі інших вулиць Великої Доброні також заявили, що хочуть відремонтувати свої дороги. До холодів, якщо дозволить погода, сільський голова сподівається заасфальтувати ще дві вулиці. А за 3-4 роки, за його словами, таким чином можна буде покласти асфальт в усьому селі.

Снитків: сади й водогін

Все почалося з інтерв'ю, яке Віктор Ольшевський, сільський голова Сниткова Мурованокуриловецького району Вінницької області, дав у 2011 році одному з телеканалів.

У ньому він сказав, що шукає інвесторів для освоєння 200 га під садовий і ягідний бізнес. Незабаром після цього один вінницький підприємець вклав у село понад 26 млн грн.

Тепер у Сниткові понад 170 гектарів фруктових садів, 22 га малини, 12 га лохини, 13 га вишні і 10 га полуниці. У величезному фермерському господарстві працює понад 200 чоловік - практично все працездатне населення села. У сезон задіюють і жителів восьми сусідніх сіл.

Завдяки садово-ягідному бізнесу селяни не тільки вибралися зі злиднів, а й зуміли зібрати 500 тис. грн для будівництва в селі водопроводу. Ще 840 тис. грн на цю справу громада Сниткова отримала від швейцарського фонду. І лише чверть необхідної суми селяни взяли з районного та сільського бюджетів.

голова Сниткова показує, звідки лізуть гроші

Коли запрацював водогін, став можливим цікавий експеримент. Власник садово-ягідних плантацій безкоштовно роздав жителям Сниткова саджанці ягідних кущів і плодових дерев, а найняті ним агрономи показали, як доглядати за ними.

Тепер жителі Сніткова активно здають фермеру вирощені на своїх городах фрукти і ягоди, які їм садити набагато вигідніше, ніж, наприклад, картоплю.

- На трьох сотках можна посадити до 200 кущів смородини, які через рік принесуть 300 кг ягід - по 1,5 кг з куща, - розповідає Віктор Ольшевський. - А через кілька років дорослий кущ буде приносити вже по 8-10 кг врожаю. Цього року фермер скуповував у селян смородину по 12 грн за кілограм. Ось вам і 3,6 тис. грн з трьох соток. І це лише початок!

Бачачи стрімкий розвиток Сниткова, сюди перебирається все більше молодих людей, зростає народжуваність і в дитячому садку вже не вистачає вільних місць.

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!