Блог з окупованого Луганська: Як заробляють в ЛНР? Як у ганстерському фільмі! (ВАРІАНТИ)
У серпні 2014-го мене захопили з собою в центр Луганська сусіди - потрібно було опинитися в самому центрі ще вдосвіта, до п'ятої ранку. Поки ми чекали свого часу, обійшли ринок, на якому починали збиратися торговці. Найбільший попит був на сигарети, ціни відповідали попиту. Курець швидше відмовиться від їжі, ніж від затяжки. Подивившись на все це, сусідка повернулася до мене і збуджено запитала: "Як думаєш, що зараз потрібно робити, щоб заробити?" Я відповіла відразу: "Торгувати!"
Яна Вікторова
Для ВВС Україна
Мої сусіди всю ту осінь активно торгували овочами, купуючи їх на одному ринку і перепродуючи на іншому. Для маневреності у них була машина. Але чи то бізнес не пішов, то чи вік уже був не той, щоби вставати до сходу сонця і працювати по півдня на ринку... У будь-якому випадку, історіями провалів у нас діляться неохоче.
Зараз, щоб наблизитися до омріяного багатства, не покидаючи Луганськ, можна вибрати кілька варіантів:
Оформляти пенсії на території, контрольованій Україною. Схема, яка прекрасно працювала з осені 2014 року, зараз уже не для всіх охочих. Людям потрібні рекомендації. Потрібно "ім'я" ділка.
Так, щоб сусідка кивнула: "Знаю, робила у них" або "Сестра моєї куми якраз до них зверталася - хороші". Тобто новачкам пробитися в цю сферу вже непросто. Хоча, мабуть, новачки, і не намагаються. Щоби схема працювала, потрібно якомога менше ланок у ланцюжку.
Чоловік у Луганську (або будь-якому місті ЛНР), якому довіряють і який завжди на зв'язку. Для людей похилого віку він "Андрюша" і він дуже терплячий, відповідає на одні і ті ж питання і по 100 разів пояснює одне і те ж. Він може бути не виїзним і в принципі не залишати місто.
Людина в маленькому і непомітному відділенні "Ощаду". Зазвичай це провінційні відділення десь подалі від начальства і з великою прохідністю відвідувачів. З людиною все заздалегідь домовлено. Вона попереджає про перевірки, вона підтягує "хвости" типу не встановлених "пінів" на картках, вона підгодована і працює за відсоток.
Людина в пенсійному фонді маленького українського міста. Теж "своя", і теж на відсоток. Як і попередня ланка ланцюжка, завжди на зв'язку, затримається, щоби прийняти "клієнтів" після робочого дня, зробити все швидко і без черг.
Водій із транспортом.
Провідник або супровідник. "Провідник" через те, що проводить за руку по всіх кабінетах. Останні пункти можна об'єднати. Хоча для скороченої схеми і більшого доходу перший і останні два пункти можна об'єднати в один. Багато хто так і робить - обдзвонюють, везуть, проводять.
Ще в схему включена людина, яка відповідає за довідки переселенців. Теж на відсотку. Довідки робляться заздалегідь, і виконати процедуру з довідками може виїзний на територію вільної України кур'єр, попередньо взявши оплату зі старих за послугу.
Вартість всієї послуги з оформленням пенсії зараз вiд 2800 грн до 5500 грн. Схема однакова - оплатити, дочекатися довідки переселенця, їхати. Останній пункт обов'язковий, виключити його не можна. Хіба що знайти того, хто схожий на пенсіонера і погодиться їхати замість нього. Але це якісь зовсім екстремальні варіанти.
Якщо два роки тому можна було дати оголошення в місцеву газету "Луганськ XXI століття": "Допоможу оформити українську пенсію" і чекати потоку охочих, то зараз для старту такої роботи час згаяно - люди стали обережніші.
Ще варіант - оформляти дитячі виплати. Схема точнісінько така ж, як і попередня. Найчастіше це жіночий бізнес. Найспритніші замикають усе на собі - їздять, вирішують, привозять банківські картки.
Мій "агент" на загальних "зборах" матусь за зеленим чаєм у кафе сказала всім присутнім: "Підписуйтесь на мене в соцмережах, вступайте в групу, спілкуйтеся!" Закликаючи нас бути ближче і дізнаватися деталі "проекту", а простіше кажучи, роблячи собі рекламу цими підписками на майбутнє. Коштує послуга від 2400 грн і вище. І, до речі, всі послуги такого роду оплачуються тільки в гривні.
Паспорти. Так, як у гангстерському фільмі. Чомусь на думку спадають французькі комедії, коли новий паспорт можна було купити десь у барі за келихом аперитиву. Ну, майже так.
Ідеться про паспорти для тих, хто досяг повноліття, і вклеювання фотографій за віком. Коштує ця послуга 2000 грн. Віддаєш паспорт і фотографії - і терпляче чекаєш, намагаючись не нервувати. Нервувати є сто причин - чи не візьмуть кредит на твій паспорт, чи не зникне кур'єр з документами і так далі.
Та й без паспорта ти не виїзний узагалі нікуди. Послуга теж із тих, для якої потрібно "ім'я", яке передають по ланцюжку і бережуть. Зі стовпа на такі слизькі послуги вже не ведуться - ризиковано. Дуже затребувана послуга серед тих, хто досяг повноліття в Луганську, але гостро потребує нормальних документів.
Атестати з України. Йдеться про шкільні атестати. Звичайно, в порівнянні з першими послугами, цю не афішують і не рекламують ніяк, але активно нею користуються. Коштує такий атестат 3-4 тисячі гривень і вище. Дитина при цьому може "вчитися" хоч на Місяці і не залишати його в принципі.
Українська влада вводить щоразу нові санкції у відповідь на хитрощі місцевих "підприємців". Але, як то кажуть, що сильніший тиск, тим міцніший бетон. Виживають найстійкіші і справді підприємливі. Ті, хто спіймав мінливу вдачу за хвіст, не так легко її відпустять.
Тому бізнес часто стає сімейним, ґрунтовним і фактично офіційним у "республіці". Як ті численні комерційні центри, які відкрилися в приміщеннях і на обладнанні українських банків, що виїхали, з метою швидко заробити за рахунок зняття українських пенсій із банківських карток.
До речі, ще один варіант бізнесу тут. Теж гранично простий - комп'ютер, офіс, інтернет і пара людей у справі, в однієї - картка "Привату", на яку і падають усі перекази. Хоча, що більше відділень, то вищий дохід.
Господар картки на зв'язку, підтверджуючи перекази і суми. Робити це можна по телефону або по чату. В одному такому комерційному центрі до мене розвернули комп'ютер і стали диктувати номер картки їхньої людини - за 5% від суми переказу я отримаю свої гроші в рублях. Тобто з мого заходу в моєму кабінеті я сама переказую гроші і плачу за це 5%. Вловлюєте? Так, майже як у Остапа Бендера, афера чистої води.
Можна було б розповісти про ввезення в "республіку" ліків і продуктів за відсотки від пенсіонерів, про ввезення побутової техніки та комплектуючих. Але залишимо це для іншого разу.
Блог відображає особистий досвід авторки та не обов'язково збігається з позицією редакції
