Активісти - за нормальні пішохідні пункти прикордонного пропуску з Польщею

Співпраця з депутатами польського Сейму і Європарламенту – це один із основних механізмів, за якими своїх цілей добивається громадянська кампанія “Пішохідні пункти пропуску”.

Тепер нарешті маємо нормальну українську владу – тому розраховуємо, що на аналогічних засадах буде можлива співпраця також з депутатами Верховної Ради України – заявляють координатори кампанії Якуб Логінов та Мацєй Пьотровський.

Нагадаймо: кампанія “Piesze przejścia graniczne / пішохідні переходи” виникла в січні 2013. Її мета – домогтися зняти дискримінацію осіб, котрі хочуть перетнути польсько-український чи польсько-білоруський кордон пішки або велосипедом. Наразі це можливо тільки в ПП Медина-Шегині та у Біловезькій Пущі. – Наш кордон – це посміховище всієї Європи, щоб не сказати, що всього світу. Ніде у світі нема такого, щоб забороняти перетинати кордон пішки і велосипедом. Такого не було на давніх кордонах між країнами нинішньої зони Шенген, поки вони не знесли контролі на внутрішніх кордонах. Такого не було на давньому кордоні Польщі з Німеччиною, Чехією чи Словаччиною до поширення ЄС у 2004 році, коли там відбувався нормальний прикордонний і митний контроль. Нарешті, ніхто не забороняє рух пішоходів на кордоні США і Мексики, ЄС і Сербії, навіть на українсько-словацькому кордоні він дозволений у двох на три дорожніх пунктах пропуску – говорить Якуб Логінов, кореспондент “Дзеркала тижня” в Кракові і співкоординатор (разом з Мацєєм Пьотровським) кампанії “Пішохідні пункти пропуску”.

Завдяки співпраці з депутатами Сейму і Європарламенту, кампанія “Пішохідні пункти пропуску” добилася значних успіхів. До початку кампанії польське МВС не хотіло навіть чути про відкриття нових пішохідних пунктів пропуску на кордоні з Україною і Білоруссю. Більш ніж 30 депутатських звернень і запитів змінило цю ситуацію. Кампанію “Пішохідні пункти пропуску” підтримали, зокрема, євродепутати Ельжбєта Лукацієвська та Павел Коваль та депутати Сейму Марцін Свенціцький, Марія Зуба, Марек Познанський, Йоанна Фабісяк, Юзеф Лассота, Казімєж Зьобро та багато інших.

Результат: відкриття пішохідного пункту пропуску в Кузьніци Білостоцькій на кордоні з Білоруссю, рішення про запровадження пішохідного руху у переходах Половце (Білорусь) та Мальговиці-Ніжанковичі (за умови згоди української сторони) та проведення всебічного аудиту всіх дорожніх пунктів пропуску на польському кордоні на те, які інвестиції там необхідні, щоб запровадити в них пішохідний рух. Такий аудит проведено від липня до вересня 2013 року. Разом із тим, віцеміністр внутрішніх справ Пьотр Стаханьчик доручив, щоб всюди там, де це можливо, запровадити пішохідний рух у дорожніх пунктах пропуску. Згідно з рішенням урядової Комісії з питань організації державного кордону від 29 листопада 2013 року, уряд Республіки Польща дає “зелене світло” на проведення необхідних інвестицій і запровадження пішохідних пунктів пропуску, причому фінансувати це мають органи місцевого самоврядування. Які, до речі, готові зробити необхідні інвестиції і чекають на рішення української сторони – без її згоди це питання не зрушить з місця.

Отже, довгий час все зосереджувалося тільки на діях або бездіяльності польської сторони. Спочатку в Україні правив Янукович, з яким тяжко було погоджувати проекти польсько-українських пішохідних пунктів пропуску – все таки для тодішньої влади важливіші були інвестиції в Межигір’я. Потім – Майдан, кримська війна, виборча кампанія. Однак зараз маємо вже нового Президента України та нову Верховну Раду. І тому є цілком обгрунтоване очікування, що нарешті з новою українською владою можна буде конструктивно розмовляти про пішохідні пункти пропуску.

Перше, невідкладне питання – це майбутній характер пункту пропуску Мальговиці-Нижанковичі, який зараз планується і через рік-два має бути відкритим. За рішенням воєводи Підкарпатського воєводства, там має бути доступний пішохідний рух. “Ми передбачили у проекті відповідну інфраструктуру для митного і паспортного оформлення пішоходів і ми за те, щоб вона запрацювала. Однак остаточне рішення – за Україною, тобто українським МЗС, чи вони також на це погоджуються. Адже такі речі треба записати в польсько-українській дипломатичній ноті” – говорить воєвода Підкарпаття Малгожата Хомич-Смігєльська.

Чергове питання – це майбутнє пункту пропуску Рава Руська – Гребенне. Польський уряд визначив, що саме в цьому ПП у першу чергу потрібно відкрити пішохідний коридор. Із цим погоджуються також активісти громадянської кампанії “Пішохідні пункти пропуску” та місцеве самоврядування – війт польської гміни Любича Королівська та мер Рави Руської. Постанова уряду Польщі передбачає, що польська гміна або повіт може за власний кошт створити інфраструктуру пішохідного руху у Гребенному-Раві Руській. Польське місцеве самоврядування не проти, однак вони мусять знати, що на це українська сторона. “Добре, ми викладемо на це 30 мільйонів злотих з нашого бюджету. Це дуже багато, але на нашу думку варто. А українці цього не зроблять і справа, як це вже давно бувало, застрягне десь у київських кабінетах. У них у Києві завжди є якісь важливіші справи, ніж кордон з Польщею. І що тоді? Я особисто піду сидіти за те, що змарнував 30 мільйонів, які пішли на інвестицію, котра не запрацювала” – говорить у коментарі для порталу porteuropa.eu один із чиновників Томашівського повіту, який просив залишитися анонімним.

Як би не дивитись, тепер все у питанні пішохідних пунктів пропуску – в українських руках. Тому активісти кампанії “Piesze przejścia graniczne” заявляють, що у другій половині січня звернуться у цій справі до українських депутатів. – Вибори були в жовтні, даємо час новим депутатам на те, щоб вони звикли до нових обов’язків, організували працю своїх помічників. Думаємо, у половині січня все має працювати – каже Якуб Логінов.

За словами польського журналіста, він особливо розраховує на підтримку Ірини Подоляк та Володимира Парасюка. – Це нові люди у Раді. Вони добре розуміють проблеми прикордоння, виросли там, є близькі до людських справ. Я дуже сподіваюсь, що вони будуть активно виступати за справу пішохідних пунктів пропуску. Маю надію, що нарешті зможу сказати моїм польськім співрозмовникам: це вже не ті часи, коли Київ твердив, що завжди є щось важливіше ніж пішохідні пункти пропуску на кордоні з Польщею – говорить Якуб Логінов.

Більше на цю тему – на сторінці громядянської кампанії “Piesze przejścia graniczne / пішохідні переходи” на Фейсбуці: www.facebook.com/turystycznagranica

польща україна реформи туризм

Знак гривні
Знак гривні