Наталія Натадзе: Пам`ятайте сумну історію грузинської Нацгвардії - не приймайте бандитів

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 5966 Перегляди
  • 3 Коментарі
  • 18/03/2014Дата публікації

Останнім часом дуже часто чути порівняння і аналогії з військовими конфліктами в Грузії: сепаратизм, російська агресія, відчуження територій. Так само часто згадують Грузію і кажучи про люстрацію й реформу МВС.

Про це пише у своїй колонці для УП Наталія Натадзе.

Але досі залишається в тіні один дуже небезпечний чинник, пов'язаний з державними переворотами й війною в Абхазії, який і сьогодні з жахом згадують грузини.

На хвилі піднесення національного руху в Грузії в 1989 році сформувалася воєнізована націоналістична організація під назвою "Мхедріоні".

прапор Мхедріоні

Буквально перекладається це слово як "вершники", й вони називали себе послідовниками грузинського партизанського руху, який боролося з завойовниками Грузії.

Главою угруповання та ідейним вождем став Джаба Іоселіані, злодій в законі й за сумісництвом культурний діяч.

Свого часу грузинська творча інтелігенція клопотала за його передчасне звільнення, коли він відбував у в'язниці свій третій термін, 25 років, за розбійний напад.

У ході політичної боротьби в 1990 році президентом Грузії стає Звіад Гамсахурдія. Він підписує указ про формування Національної гвардії, а командувачем призначає Тенгіза Кітовані.

Нацгвардія тоді складалася з добровольців і колишніх військовослужбовців радянської армії й користувалася благоговійною любов'ю і повагою населення країни.

Кітовані, тільки вступивши на свій новий офіційний пост, тут же починає активно займатися політикою і об'єднуватися з опозицією. Щоб уникнути загрози військового перевороту, Гамсахурдія наважується на розформування армії.

У зв'язку з цим у серпні 1991 року Нацгвардія розпалася на прихильників і противників чинного президента. Кітовані з частиною гвардійців йде у Рконську ущелину, де об'єднується з польовим командиром Джабою Іоселіані та його Мхедріоні .

З цього моменту Мхедріоні та гвардійці стають неприборканим воєнізованим угрупованням, яке в підсумку влаштує державний переворот, приведе до влади Едуарда Шеварднадзе, а потім ним же і буде назване незаконним воєнізованим формуванням. Але це відбудеться тільки 4 роки по тому.

За 4 роки неконтрольованості і вседозволеності Мхедріоні вбили сотні звичайних мирних людей без суду і слідства, тисячі людей були ними пограбовані та покалічено.

Вони взяли участь у військових конфліктах в Абхазії та Осетії, де не змогли завоювати слави на полях битв, зате придбали багато матеріальних благ.

Не хочу розпалювати, лякати або когось звинувачувати. Хочу лише застерегти. Великою проблемою для Грузії під час і після Абхазької війни стали не економічні проблеми і біженці. А Мхедріоні - вже не воєнізовані загони нібито націоналістичного спрямування, а бандити, злодії та вбивці.

Практично всі бійці в їхніх рядах були з кримінальним минулим. В Абхазії вони займалися мародерством, вбивали всіх підряд - і абхазів , і грузинів - аби було що вкрасти.

Солдати, відправлені на війну в Абхазію після загальної мобілізації, поверталися додому в трунах з кульовими пораненнями в спину - їх знаходили на полях бою вже без зброї.

Патріотів, готових відстоювати свою землю, бойовики вбивали заради того, щоб забрати у них автомат і продати в Тбілісі на чорному ринку.

Звичайні люди дуже боялися Мхедріоні - при будь-якій претензії до них вони могли назвати людину ворогом Грузії і розрядити в неї автоматну чергу. Якщо в 1992 році їх налічувалося близько 2000 чоловік, то в 93-му їх було в рази більше. Кожен бандит тоді представлявся бійцем Мхедріоні.

А тепер вже спробую провести невелику аналогію. Після подій на Майдані в Україні небувалий підйом патріотизму та національної самосвідомості.

Самооборона і Правий сектор користуються досить високою повагою серед людей. При виникненні будь-яких конфліктів, люди часто почали звертатися не до міліції, а за допомогою до Правого сектору. Не дивно , що бійці Майдану на цій хвилі сьогодні почувають себе господарями становища.

Але жодна людина, яка боролася на Майдані, не повинна дати забути, що це перемога, в першу чергу, не їхня персональна, а належить вона звичайним людям .

Що на Грушевського і на Інститутській гинули не люди в балаклавах, які готові кому завгодно проломити череп іменем українського народу чи покрасуватися в камуфляжі перед об'єктивами, а патріоти, готові віддати своє життя за свободу, справедливість і закон.

Що це перемога тих, хто вистояв, коли регулярна оборона Майдану переформувалась, переодягалася в цивільне і готувалася до партизанської війни в ніч з 18 на 19 лютого.

14 березня 500 самооборонівців вирушили на навчання з перспективою увійти до лав Національної гвардії. Я буду до кінця вірити, що там виключно шляхетні й законослухняні люди з розумінням того, що таке військова честь. Що вони не забудуть, якою ціною народ відвоював свободу і право вирішувати свою долю.

Але. Важливо, щоб у нацгвардії не було жодної людини з кримінальним минулим!

Я вимагаю, щоб вони проходили не тільки медичну, а й психологічну експертизу! Це повинен бути цвіт нації, а не люди, які, отримавши зброю, вже більше не хочуть з нею розлучатися ні за яких розкладів.

Це ні в якому разі не повинні бути люди, які бачать ворога у всіх, хто думає не так, як вони. Інакше Україна захлинеться у беззаконні.

Вже сьогодні я бачу нехороші знаки, і це мене турбує. Як не допустити маргіналів в правоохоронні органи, тим більше з таким мандатом довіри.

А ще важливо роззброювати людей, які не мають офіційного права цю зброю носити.

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 3

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

До речі, піднята автором провблема для нас дуже актуальна.

В Києві така сама "ілюстрація" в кількості десь 40 осіб намагалась взяти банк.
Але влада діє не правильно - лише віддушини Нацгвардії та погроз / закликів розброюватись явно недостатньо.