Банкрутство Януковича: чому Україну очікує зміна влади

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 2930 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 13/12/2013Дата публікації

До Євромайдану призвели довгі роки популізму, корупція і кабальна газова угода з Росією. Віктор Янукович заблукав у трьох економічних соснах. Заради збагачення і зміцнення особистої влади він пожертвував інвестиційним кліматом України. Намагаючись утримати прихильність населення - вліз у борги і розтринькав резерви. Щоб розплатитися по кредитах - не став підписувати торговельну угоду з Європою. Економіка України знаходиться у важкій кризі, яка переростає у фінансову. Це зробить виживання режиму Януковича неможливим.

Про хиткий режим Януковича пише Борис Грозовський, економічний оглядач Forbes.ru.

Відмова підписати торгову угоду з Євросоюзом і застосування сили відносно учасників протестних акцій призвели до швидкої ерозії політичної довіри в Україні. Режим Віктора Януковича, розчарування в якому і без того росло, почав семимильними кроками наближатися до свого фіналу.

Пора підводити підсумки

В основі протистояння в Києві лежать політичні мотиви. Але одночасно в країні починається системна фінансова криза. Відстрочити її можуть лише кредити, які Україні не хоче давати ні МВФ, ні Росія.

МВФ, на голці якого Україна сидить з 2008 року, висуває умовами кредиту звільнення курсу гривні, замороження зарплат і пенсій, підвищення цін на газ. Це самогубний для Януковича сценарій, але альтернативи не видно. Отримати гроші від ЄС в якості плати за інтеграцію команда Януковича розраховувала лише в силу непрофесіоналізму. Гроші від Китаю проблеми не вирішують - це довгострокові проекти. Умовою російських кредитів могли б стати співпраця з Митним союзом і військово-промислова кооперація. Це теж самогубний для Януковича сценарій - прямий шлях до дострокових виборів.

Суто необхідністю терміново взяти в борг пояснюється відмова уряду України підписувати угоду з ЄС. Кредити потрібні для підтримки бюджету та запобігання девальвації гривні. Європейським маневром Янукович хотів зробити поступливішим Володимира Путіна і утримати економічну стабільність до виборів 2015 року. Але навіть якщо Росія дасть гроші, цей фокус тепер не пройде. Рядова угода про торгівлю з Європою стала для українців символом іншого життя: суспільного та економічного устрою, заснованого не на блаті, привілеях та відкатах, а на чесних і однакових для всіх правилах гри.

Економічна криза

Українська економіка переживає повноцінну кризу. ВВП у першому півріччі 2013-го впав на 1.3% , промисловість за 10 місяців - на 5,2%. Економічного зростання немає з весни 2012 року. Два роки не ростуть ціни - і споживчі, і промислові. Сповільнюється зростання заробітних плат і доходів населення. У січні-листопаді випуск автомобілів впав на 39,8% , сталевих труб - на 22%. На стимулювання попиту - споживчого та інвестиційного - в уряду немає грошей. Український експорт у січні-вересні впав на 6,5%. З 2005 року країна жодного разу не закінчувала рік з позитивним поточним сальдо. Цього року імпорт за 9 місяців перевищив експорт на 15,5% , у 2012 році - на 15.9%.

Виправити ситуацію могла б девальвація гривні на 15-25%. Вона підвищить конкурентоспроможність українських товарів і туризму, знизить привабливість імпорту. Але цей крок загрожує проблемами бюджету і банкам. Населення відчує, що з економічною політикою щось не так. Тому економічна команда Януковича зробила стабільність гривні основною своєю метою, надавши перевагу скороченню резервів Нацбанку, а не корекції валютного курсу.

З кінця 2010 року міжнародні резерви України знизилися майже наполовину: з $34,6 млрд до $18,7 млрд. А курс гривні до долара з 2009 року майже не змінювався. Стабільність гривні додає Януковичу кілька відсотків популярності, але позбавляє економіку конкурентоспроможності, а фінансову систему - стійкості. Дефіцитний поточний рахунок можна балансувати припливом інвестицій і позик. Але прямі іноземні інвестиції й раніше були невеликими, а в першому півріччі скоротилися в 2,7 рази, до $1,4 млрд.

Нарощувати далі зовнішній борг Україна теж не може. За 2006-2012 роки сукупний борг зріс майже вчетверо - з $39,6 млрд до $135,1 млрд (минулорічний ВВП - $176 млрд). Зовнішній борг в 1,5 рази перевищує навіть рекордний торішній експорт (аналогічний показник у Росії - 1,35). З весни 2012 року, коли зупинилося економічне зростання, майже припинилося і зростання зовнішнього боргу. Державі в борг більше не дають, а корпорації та банки збільшувати позики в умовах девальвації, яка все ближче, не ризикують.

Криза української економіки має кілька зовнішніх і внутрішніх причин.

1) Низькі ціни на чорні метали. У січні-вересні 2013 року експортна виручка від продажу металів зменшилася на 9,6% порівняно з цими місяцями 2012 року. Метали - близько третини українського експорту. Індекс цін на них, який розраховує МВФ, з початку 2011 року впав на 30%. Ціна на залізну руду зараз на 27% нижчі, ніж на початку 2011 року, а на алюміній - на 34%.

2) Надвисока ціна на російський газ. Україна купує газ дорожче, ніж Європа. Це результат дружби Юлії Тимошенко з Путіним, що призвела до підписання невигідної для України угоди. Обумовлена у ній ціна газу в цьому кварталі складе $410 за тисячу кубометрів (і це з урахуванням знижки в $100) - на рівні східноєвропейських країн або трохи дорожче. У Вірменії російський газ коштує $189, в Білорусії - $163. За цю угоду Тимошенко розплачується в'язницею. Зусилля щодо скорочення споживання газу, нарощування його видобутку в країні та налагодження поставок реверсом з Європи дають повільний ефект.

Всупереч формальній логіці, нещаслива угоду, при підготовці якого Путін, за словами українського газового олігарха Дмитра Фірташа, всіх обіграв, а Тимошенко йому підігравала, виявилося невигідним і для Росії. Грабіжницькі умови загнали українських партнерів «Газпрому» в боргову яму, вони затримують платежі, вимагають плату за транзит російського газу до Європи авансом. Взимку поставки газу до Європи знаходяться під загрозою зриву. А в довгостроковому плані Україна прагне злізти з російської газової голки (поставки вже скорочені вдвічі) і коли-небудь цього доб'ється.

3) Надмірне державне навантаження на економіку. Сукупне навантаження (бюджети держави та регіонів, пенсійний та соціальні фонди) наближається до 50% ВВП. Податкове навантаження розподілено нерівномірно: пільгується малий бізнес, сільське господарство, металургія, нафтохімія. Податки на зарплату становлять 36% - найсильніший стимул їх уникати. В умовах стагнації економіки регіональні бюджети за січень-листопад недоотримали 7,5% доходів, а держбюджет - 10%. Інвестиції вже зрізано - поточні витрати становлять 95% витрат бюджету. Доводиться позичати.

Держборг України начебто не великий - всього 17,2 % ВВП. Однак з урахуванням потреб регіонів і держгарантій він наближається до 35% ВВП. В останні 9 років середній розмір дефіциту бюджету - 2,8% ВВП.

Недовіра до уряду настільки велика, що при нульовій інфляції український Мінфін змушений залучати кошти в гривнях за ставкою 14,3% річних , а в доларах - 7,75%. Кредити доводиться брати в дружніх банках: боротьби на аукціонах не спостерігається. Інші банки зайняті пошуком грошей для бажаючих вийти в кеш клієнтів. Інакше почнеться банківська паніка. Зовнішнім боргом проблема не вичерпується: з 2011 року уряд змушений позичати у валюті і на внутрішньому ринку (у першому півріччі - трохи більше половини позик). Тому девальвація різко збільшить боргові витрати бюджету.

В енергетиці, як у Росії до кризи 1998 року, панують неплатежі. Держбюджет винен місцевим бюджетам, вони - підприємствам тепло- і водопостачання. Ці організації винні постачальникам енергії, а ті, по ланцюжку, - постачальникам газу. Не маючи грошей, Янукович намагається розв'язати цей ланцюжок за рахунок векселів з 5%-вою прибутковістю. Це спроба знизити борги, уникаючи масштабної емісії гривні, що веде до девальвації. Такий підхід не покращує фінансового стану підприємств і знижує їх платежі до бюджету. Зростає заборгованість по зарплаті бюджетникам і чиновникам.

У листопаді уряд дозволив пенсійному фонду виплачувати пенсії за рахунок залучених у комерційних банках кредитів. У наявності всі ознаки фінансової піраміди.

При цьому бюджетні труднощі не заважають держорганам і судам закуповувати дорогі меблі, а місцевій владі - допомагати бізнесменам вивести землю з-під оподаткування. Третина бюджету футбольного Євро-2012 була розкрадена. Середня зарплата в Україні - $403, при цьому донецька прокуратура в розрахунку на одне робоче місце обходиться платникам податків в $1597 щомісяця. Злодійкуваті на закупівлях італійських каштанів для Хрещатика чиновники київської міськадміністрації, будучи викриті, оформили собі поїздку в Італію: перевіряти, хто підмінив каштани.

Прогодувати неефективну та зростаючу як ракова пухлина державу, в якій чиновники шикують більше, ніж олігархи, Україна не в змозі.

4) Несприятливий діловий клімат. У ренкінгу сприйняття корупції Transparency International Україна на 144-му місці з 177, а Росія - на 127-му. Звичаї та поведінка чиновників, які не встигли наїстися, застрягли в середині 1990 -х. Норми поведінки бюрократії задаються політичним керівництвом країни. Воно у випадку України зайняте приватизацією найкрасивіших ділянок під Києвом та в Криму, обгородженням їх гігантськими парканами і побудовою за ними палаців.

Все це псує діловий клімат. Високі податки, які необов'язково платити. Жорстокі закони, які, маючи блат, можна не виконувати. Ризики відбирання власності за участю правоохоронних органів. Держзакупівлі - виключно у рідних, близьких і знайомих. Необ'єктивна судова система. Гігантський вплив чиновників на будь-який бізнес. Погано працюють всі держпослуги для бізнесу - отримання дозволів, ліцензій, оренди. «Весь малий і середній бізнес - прокурорський, - каже учасник одного з досліджень бізнесу, проведеного CASE Ukraine. - Якщо немає прокурорського прикриття - його відберуть».

Вірно каже Ліліт Геворгян, аналітик IHS Global Insight: «Нинішні проблеми України не пов'язані з вибором між про- або антиєвропейською політикою. Це результат багатьох років неправильного управління економікою, популізму нинішнього і колишнього (Тимошенко – ред.) урядів, неспроможності подолати корупцію, монополістичну структуру економіки і вибудувати незалежну судову систему».

Фінансова криза

Жалюгідний стан економіки буквально в ці дні переростає у фінансову кризу. У неї буде три складові: боргова, валютна та банківська.
У 2014 році Україна повинна повернути МВФ $3,7 млрд, в тому числі $1,2 млрд - у першому кварталі. У квітні треба платити $1 млрд за євробондами. Всього на 2014 рік Україна потрібно не менше $7,3 млрд тільки щоб рефінансувати борг, а за два найближчі роки, за розрахунками Bloomberg, виплатити доведеться майже $17 млрд. Тому, як казав перший віце-прем'єр Сергій Арбузов, Україна і намагається позичити $10 млрд.

За 11 місяців цього року Україна виплатила за зовнішнім боргом $4,7 млрд. Зовнішні ринки запозичень для країни практично закриті. Накопичує борги «Нафтогаз». Прибутковість держпаперів, що погашаються в 2014 році, з початком акцій протесту зросла до рекордних 21,2%, а ті, що погашаються в 2023 році - до 10,9% річних. Страховка від дефолту України злетіла на 4-річний максимум. Поки Янукович гордо каже, що кредит МВФ йому не потрібен на будь-яких умовах.

Кілька днів - і такої можливості у Януковича не буде

Інвестори впевнені, що буде серйозна реструктуризація держборгу. Уряд поки в цьому не зізнається. Можливо, 2014 рік розпочнеться без затвердженого Верховною Радою держбюджету. Його фінальний варіант досі не опублікований, а попередні були засновані на нереалістичних макроекономічних показниках.

Вже тиждень українці, які побачили неминучість девальвації гривні, не можуть обміняти заощадження на долари і євро за офіційним курсом. В обмінних пунктах немає грошей. Курс гривні на міжбанківському ринку (8,28 грн за $1) й все далі відривається від офіційного (7,99). 3-місячні форвардні контракти оцінюють вартість гривні в середині березня в 8,87 за $1. Ліквідність у гривнях швидко випаровується - Нацбанк пускає всі доступні засоби на утримання гривні від девальвації.

Все більше побоювань викликає стан банків. Стабільність гривні до початку осені зіграла з вкладниками злий жарт. За січень-жовтень депозити населення в банках зросли на 18% ($8 млрд), до 429 млрд грн ($53,7 млрд). При цьому 94% приросту припало на гривні - дедоларизація в країнах, що розвиваються, завжди йде особливо активно перед кризою. Очевидно, вкладники незабаром почнуть шкодувати про свої рішення, що загрожує повноцінним набігом на банки. Їм вже не вистачає ліквідності: ставки за міжбанківськими операціями овернайт, які ще в червні складали 2%, злетіли до 20,8% річних. За минулий тиждень відтік коштів з системи депозитів, за чутками, склав близько 5 млрд грн - близько 1,2%.

Незабаром Нацбанк буде змушений ввести, як в 2008-2009 роках, тимчасові обмеження на зняття коштів у банках та мораторій на відкликання термінових депозитів. Але за кілька місяців зими 2008/2009 навіть в таких умовах банківська система втратила чверть депозитів. Депозити населення складають 34,5% банківських пасивів. Ресурсів утримати ситуацію без девальвації в України немає: якщо в кінці 2008 року резерви Нацбанку вдвічі перевищували обсяг гривневих депозитів (які населення бажало обміняти на валюту), то зараз у громадян на гривневих рахунках грошей в 1,5 рази більше, ніж у Нацбанку у валютних резервах. У таких умовах цілком ймовірне зняття навіть 10% депозитів призведе до повноцінного колапсу банківської системи. На щастя для банків, лише 20 % депозитів населення безстрокові. Але у компаній на таких рахунках 57% коштів ($27 млрд).

Нацбанку доведеться включати друкарський верстат, забезпечуючи банкам ліквідність. Але 20%-ва девальвація - дуже поганий сценарій для бюджету: різко збільшаться витрати на виплату боргу. Виросте дефіцит у «Нафтогазу», держборг може досягти 45% ВВП , уряду доведеться ввести режим жорсткої економії.

На шляху до Європи Україні доведеться пройти через найжорстокішу бюджетну і фінансову кризи. Результатом має стати вибудовування нових правил гри. Прогодувати державу-паразита, що висмоктує з економіки половину соків, країна не в змозі. Так що Майдан - спроба перезаснувати державу на нових засадах - це цілком раціональна економічна поведінка. Інакше з дороги, що веде до прірви, не звернути.

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!