«Часопис» - україномовний креативний простір, який менш ніж за рік здобув популярність

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 4332 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 14/08/2013Дата публікації

Креативному простору "Часопис" всього лише рік, але він уже став улюбленим місцем української стартап-тусовки. Тут проходить велика кількість галузевих заходів, семінарів та лекцій. Засновник "Часописа", 30-річний Максим Яковер, до відкриття простору працював у сфері корпоративного IT, де уславився своїм реформаторством і заслужив репутацію ефективного лідера.

Отримавши МВА, Яковер вирішив заснувати свій власний бізнес - на той час у нього було вже все необхідне: час, можливості, натхнення. Ідея народилася за класичною схемою: "Я створив те, чого сам відчайдушно потребував, - зізнається Максим. - Місце, де можна плідно попрацювати, поспілкуватися з цікавими людьми, відпочити... "

В інтерв'ю виданню ain.ua Яковер розповів про те, чому він пішов з "Київського метрополітену", як створювався "Часопис", навіщо він купив частку в проекті Арсенія Фінберга "Цікавий Київ" та багато іншого.

Чим ви займалися до того, як вирішили відкрити "Часопис"?

Першу освіту я здобув у КПІ за спеціальністю «прикладна математика». І в цій сфері розвивався, починаючи від налаштування принтерів і закінчуючи нескладним програмуванням. Довгий час працював в корпоративних IT: спочатку в нафтовій компанії, а останні 4,5 року в "Київському метрополітені" - очолював підрозділ IT та зв'язку. Ми там зробили маленьку революцію в сегменті інформаційних технологій.

Крім того, я закінчив Києво-Могилянську бізнес-школу, отримав MBA. Якраз торік захистився. У мене був трохи божевільний дипломний проект про те, як зробити комунальний транспорт в Україні прибутковим. Хоча в житті я зазвичай займаюся реальними речами.

А чому ви вирішили піти з "Київського метрополітену"?

Я розглядав можливість залишитися у компанії, але зрозумів, що пора виходити з корпоративних IT - цей етап для мене вже пройдений. Успішний IT-директор - це людина, яка дивиться на компанію в цілому і якось рухає її трансформацію. Саме цим я і займався в "Київському метрополітені" - реорганізацією та автоматизацією бізнес-процесів.

У метрополітен мене запросив за собою президент нафтової компанії, в якій я працював до цього. Він розумів, що треба розвивати IT, для нього це як кровоносна система всієї організації. І коли він пішов, на керівні посади "Київського метрополітену" повернулися люди, які виросли зі слюсарів з ремонту рухомого складу. Те, чим я займався, для них було неактуальне. У метрополітені особлива корпоративна культура, там не сприймають волелюбних людей. Тому, коли змінилося керівництво, мені там робити було нічого.

Як виникла ідея створити "Часопис"?

Близько року я був без роботи. У метрополітені я отримав колосальний досвід, і ті пропозиції, які надходили потім, були не дуже цікаві або недостатньо привабливі з фінансової точки зору. Батьки вчили мене, що потрібно завжди мати якийсь запас міцності, щоб не доводилося приймати рішення в цугцвангу . Коли ти йдеш туди, де тобі нецікаво - ти незадоволений, а через три місяці вже незадоволені тобою. Ти йдеш звідти, йдеш у місце, де ще гірше - і так по низхідній.

Тому я вирішив вчитися. Під час написання диплома прийшла ідея створити "Часопис". Оскільки у нас маленька дитина, вдома працювати було важко. Я мріяв про таке місце, в якому можна зосередитися, подумати, знайти натхнення. Некафе! Ми проаналізували існуючі на той момент бізнес-моделі: що з нашої точки зору зроблено правильно, а що ні. Мене завжди вчили, що ти сам повинен бути споживачем того, що ти робиш. Виходячи з цього і створювали "Часопис". Якраз у той час у Києві відкрився "Циферблат". Це хороший проект, просто він трохи для іншої аудиторії та інших активностей.

Ви не розцінювали "Циферблат" як конкурента?

Прямої конкуренції в Києві у нас не було і немає. Не всі заклади це розуміють, але це саме так. По суті нашими конкурентами можна назвати будь-який майданчик, на якому є можливість проводити зустрічі. Ви можете зустрітися в кафе і не йти в "Часопис". Просто те, що робимо ми, в такому вигляді більше ніхто не робить. Ми нікого не копіюємо. Дуже часто ми відмовляємося від подій, які відбуваються в інших просторах - нам не цікаво те, що вже робить хтось інший.

Як залучали перших клієнтів?

На етапі відкриття, поки в приміщенні ще йшов ремонт, ми запросили величезну кількість людей, яких хотіли б бачити у нашому просторі. На той момент це були переважно представники сфери мистецтва, але були також айтішники. Зокрема, ми домовилися з Арсенієм Фінбергом про те, що він буде розповідати у нас про цікавий Київ (до речі, нещодавно я купив частку в його компанії), з "Чорним квадратом" про те, що в "Часописі" буде театр, з Владом Троїцьким, що він проведе у нас кілька відкритих лекцій, з Денисом Довгополим, що BVU Group переїде до нас.

Тобто орендує у вас в коворкінгу офіс? А чому ваш вибір припав саме на BVU Group?

Так, вони повністю переїхали до нас. Раніше у них був офіс, але в якийсь момент вони зрозуміли, що протягом місяць жодного разу там не з'явилися.

Нам подобається те, що робить Денис Довгополий. Це люди, які реально допомагають - вони проводять купу зустрічей, консультують ініціативну молодь, часто, безкоштовно. У них є соціальна складова. І вона перегукується з нашою концепцією: ми орієнтуємося на людей, які думають про цю країну, хочуть її розвивати. Зокрема, тому у нас україномовний простір, тут все українською мовою.

А у повсякденному житті якою мовою ви розмовляєте?

Російською. Я іноді жартую, що "Часопис" - це данина поваги до Києво-Могилянській школи, мій справжній дипломний проект.

А багато у "Часопису" зараз ключових партнерів? Як вдалося їх зацікавити?

Всього нам вдалося залучити близько десяти найважливіших партнерів. Як? Я думаю, найголовніше - вірити в те, що робиш, і любити це. "Часопис" так чи інакше соціальний проект. Він розвиває суспільство, дає простір для комунікацій, можливість для самоосвіти - це такий собі культурний інтелектуальний майданчик. І коли ти вже досяг успіху, таким проектам правильно допомагати, оскільки вони впливають на соціум навколо тебе. Тому практично ні з ким у нас не виникло проблем, щоб домовитися. А в момент відкриття простору ці люди дали правильний сигнал ринку і привели до нас перших гостей.

Тобто стратегія просування "Часописа" була заснована спочатку на "циганському радіо", без реклами у її традиційному розумінні?

Так, ми вклали нуль гривень на маркетинг у прямому сенсі цього слова. Вся наша стратегія ґрунтувалася на людях. Хоча, ми намагалися розмістити рекламу у Facebook... Але нам відмовили, сказали, що в блоці занадто багато тексту і мало картинок. І зняли кампанію. А за ті покази, які встигли відкрутиться, ми заплатили $5. Причому, охоплення рекламним постом було менше, ніж охоплення постом про якусь з наших цікавих подій. За мабуть, ми ще не навчилися грамотно користуватися цим інструментом.

Багато часу пройшло від ідеї до відкриття? З якими труднощами зіткнулися?

На реалізацію проекту від моменту народження ідеї до відкриття пішло півроку. І без труднощів не обійшлося. У будь-якого підприємця, як правило, є близько п'яти моментів, коли у нього опускаються руки і він готовий все кинути. І першим каменем спотикання у нашому випадку став пошук відповідного приміщення. Ми хотіли дислокуватися неодмінно на площі Льва Толстого, бо любимо це місце. Ріелтори нам говорили: "Того, що ви хочете, в цьому місці не існує". Але ми не припиняли пошуки до тих пір, поки самі без всяких ріелторів не знайшли підходяще приміщення.

Другий момент настав, коли ми намагалися домовитися про оренду. Ми півтора місяці вели перемовини з юристами! Справа в тому, що будівля належить американській компанії, з усіма відповідними до цього нюансами. Крім того, приміщення було передбачене під офіс, а ми хотіли перебудувати його у простір.

Далі виникли труднощі з бюджетом на ремонт - у підсумку ми вийшли на інші цифри.

На які кошти реалізовували проект? Скільки вклали у підсумку?

На свої і позичені у батьків. Точну суму вкладень не назву. У мене також є фінансовий партнер, який не бере участі в операційному управлінні.

Як росте "Часопис"? Вже вийшли на окупність?

Офіційне відкриття було 5 вересня, так що нам ще нема року. На окупність поки не вийшли, хоча операційний прибуток почали отримувати з першого місяця. Якщо за рік такого типу проекту вдається вийти на окупність - це фантастично гарний результат.

Що стосується зростання, то у перші кілька місяців ми вийшли на певний рівень і надалі його підтримували. Ростемо поступово.

На чому заробляє "Часопис"? Яка основна стаття доходу?

Джерел доходу у нас три: гості, які приходять працювати, проводити зустрічі або відпочивати, закриті корпоративні події та відкриті події, які проводимо ми і наші партнери. Наші заходи оплачуються в рамках звичайного прайса - 30 грн за першу годину, наступні по 15 грн на годину. Вартість квитка на виступи якихось відомих спікерів може коштувати від 100 грн і вище.

Коворкінговий бізнес у чистому вигляді неприбутковий. У центрі Києва, де всі хотіли б працювати, дуже високі ставки оренди. І заробити на цьому дуже важко - це можливо, тільки якщо приміщення знаходиться не в центрі, де оренда - $10-15 за квадратний метр, або на супутніх послугах. В Україні та Росії зараз присутня якась ейфорія з приводу подібних проектів, і багато хто хоче увійти в цей бізнес. Але вона абсолютно необґрунтована та невиправдана. І зараз в Росії вже частина коворкінгів та просторів закрилися.

Чому в "Часописі" так багато заходів, присвячених IT? Це якось пов'язано з вашою попередньою роботою?

Ви здивуєтеся, але корпоративне IТ і стартап IТ в Україні настільки різні світи, що вони один одного взагалі не знають. Відпочатку ми задумували "Часопис" як якийсь креативний майданчик для креативних людей. Так вийшло, що серед креативного класу айтішників - більшість, і величезна кількість контактів у нас є саме в цій сфері.

Ви сказали, що увійшли до проекту Арсенія Фінберга "Цікавий Київ". Чим він вас зацікавив?

У багатьох бізнесів, у тому числі у "Часописа", є сезонність. Традиційно на травневі свята, а потім влітку, гостей стає менше, багато хто виїжджає з міста. У "Цікавого Києва" абсолютно зворотна сезонність - на вихідні до столиці прибуває величезна кількість туристів. Це називається "балансування кеш-флоу" - коли один бізнес приносить мало доходу в не сезон, зате другий - на піку прибутковості.

Я думаю, що туристичний бізнес - одне з небагатьох напрямків, який в Україні має реальні перспективи. І хоча оборот невеликий, можливості дуже хороші. Коли ми увійшли в проект, за два місяці спільної роботи нам з Арсенієм вдалося істотно наростити чистий прибуток.

Крім того, "Цікавий Київ" - це також соціальний бізнес. Він дарує любов до міста, ми передаємо знання людям, несемо просвітницьку функцію. І з точки зору ідеї мені це дуже близьке. Тому я увійшов у проект. Крім того, перед входом ми бачили потенціал зростання і точки докладання зусиль.

Яким чином вам вдалося збільшити прибуток всього за два місяці?

Арсеній створив відмінний продукт, він кращий на ринку. Працює приголомшлива, злагоджена команда. Протягом шести років проект природно розвивається і росте, передається з вуст у вуста тому, що люди роблять свою роботу якісно і з любов'ю. Але наше завдання зараз - покращити маркетинг і продажі. Це напрямок, який нам необхідно суттєво підсилити. Якраз цим я зараз і займаюся. У найближчий місяць у нас вийде реклама в потягах "Укрзалізниці", в метро, на фунікулері. Ми вже уклали партнерські угоди з мережею туристичних інформаційних кіосків, які розкидані по всьому місту. Вони всі вже продають наші екскурсії та забрендовані "Цікавим Києвом".

Тобто ви робите акцент на офлайн-рекламу? Чи в онлайні теж активно просуваєте проект?

Ми зараз працюємо над новим логотипом, а в найближчий місяць запуститься новий сайт. Зараз якраз працюємо над ребрендингом "Цікавого Києва". Крім того, ми повністю перебудували роботу в соціальних мережах. Якщо раніше "Цікавий Київ" в основному постив красиві картинки, то зараз ці красиві картинки продають наші екскурсії на завтра-післязавтра. По окремості всі ці кроки видаються несуттєвими, але в сукупності вони дають кумулятивний ефект.

А як ви познайомилися з Арсенієм?

Ми запросили його в "Часопис" читати лекції. Почали спілкуватися, здружилися. Арсеній проводив у нас усі бізнес-зустрічі. Потім, коли ми почали співпрацювати ще й по "Цікавиму Києву", Денис Довгополий сказав: "Ви так багато часу проводили разом - давно було зрозуміло, що ви станете партнерами по бізнесу".

Які плани на майбутнє? Які ще проекти виношуєте?

Через кілька місяців за планом у нас на Льва Толстого на 4-му поверсі відкриється невеликий коворкінг - ми додамо ще 250 м. кв. до вже існуючих 350-ти. Можливо, він не буде під брендом "Часописа", а буде окремим місцем, але ком'юніті коворкінгу, в будь-якому випадку, буде мати доступ в "Часопис".

Ми також мріємо про відкриття ресторану. У нас вже є команда, є концепт. Хоча я вважаю за краще говорити про результати, а не плани.

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!