Назад в СРСР. Влада давно ввела контроль за пересуваннями громадян, однак до нас доходить лише з другого разу

Оцінка статті на цей момент: +4/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 23575 Перегляди
  • 7 Коментарі
  • 21/05/2012Дата публікації

Оновлено, 22:02 - завдяки коментарям наших читачів, ми додаємо важливе уточнення.

Теза про те, що "до цього часу українці могли пересуватися по Україні і жити в будь-якому місті не повідомляючи відразу владу про свої переміщення" не відповідає дійсності. Ми мали повідомляти по наше пересування країною і раніше. В новому законі внесено лише технічні правки.

Добра новина, яку знайшли читачі полягає в тому, що Законопроект не стосується питань відповідальності, яка буде встановлена у статті 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Максимум, що можна за це отримати - це штраф у розмірі 51 гривні.

Нижче - початковий текст новини:


Верховна Рада України ухвалила закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні» (№9289).

За дане рішення у п'ятницю, 18 травня, проголосувало 250 із 317 електронних карток депутатів

(Відсьогодні стосовно "голосування депутатів" ми будемо вживати виключно конструкцію "проголосувало стільки-то електронних карток". Причина - кричуща статистика прогулів і голосування чужими картками, яка спостерігається у Раді за останній рік - лише ~14% усіх прийнятих законів було проголосовано згідно Конституції, тобто депутатами особисто. У всіх інших випадках - це робота меншої частини депутатів-піаністів, що голосують чужими картками" - Редакція )

Даним законом внесено зміни до Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”. Його ще має підписати президент, якщо це станеться, то:

українці, а також іноземець чи особа без громадянства, зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

До цього часу українці могли пересуватися по Україні і жити в будь-якому місті не повідомляючи відразу владу про свої переміщення.

Такий закон давно діє в Росії, де він створює благодатний грунт для міліцейських поборів і фірмочок з фіктивної реєстрації.

Немає нічого дивного, що більшість приймає такі закони.

Але де опозиція, де виступи в парламенті, де прес-конференції, заяви лідерів, пікети Ради і т.д. і т.п?

Пасивність опозиції у справі захисту прав і свобод українців від режиму породжує сумніви, що в разі перемоги опозиціонери скасують ці й інші маразми. В кращому випадку про них забудуть, а в гіршому намагатимуться користуватися.

ОНОВЛЕН 23:41 Зацитуємо висновок експертів Головного юридичного управління Верховної Ради:
"оновлення системи внутрішньої реєстрації мало б враховувати, насамперед, сучасну практику Європейського суду з прав людини...
Натомість, як свідчать викладені у законопроекті (підпункт 4 пункту 1 розділу І – нова редакція статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання») положення, реєстрація розглядається як платна послуга, що надається особі державою (адміністративна послуга?).
Інакше кажучи, замість мінімізації втручання держави у здійснення конвенційних та конституційних прав і свобод здійснюється спроба розглядати таке втручання як послугу, додаткове благо та, водночас, умову реалізації свободи пересування".

Чинний (до підписання змін президентом) закон читайте тут

Нову редакцію і висновки експертів Верховної Ради можна зкачати тут

Ми вважаємо, що громадяни України вільні жити і пересуватися по своїй країні без будь-яких обов'язкових повідомлень і реєстрацій.

Джерело: GuildHall

P.S. Допоможіть поширити інформацію про сайт в соціальних мережах. Якщо ви лайкнете сторінку ТЕКСТІВ на Фейсбуці і порекомендуєте лайкнути її своїм друзям, це допоможе нам зробити ще більше цікавих новин

Оцінка статті на цей момент: +4/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 7

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Судя по сайту ВР - 17.05 и он пока не подписан Президентом.
Ст.6 о требовании в течение 10 дней зарегистрироваться поместу жительства и сейчас есть в законе "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" - ничего нового у ней нет.
Наоборот. В нынешнем законе есть требование в течение 7 дней зарегистрировать место пребывания, В новом это требование смягчено - оставлено только в отношении лиц, которые больше месяца находятся вне адм-тер.единиц регистрации и в отношении которых есть административные, судебные дела, имущественные иски и т.д.
Т.е. ничего нового в новом законе нет, как по-моему.

Я трохи довго писав, ви мене випередили)

В цілому погоджуюсь. Але додам, що в старому законі (тобто в чинному) так само є положення про перебування протягом місяця і так далі - дивіться в моєму коментарі ч.6 ст. 6.

Панове, розумію, що виглядає дуже страшно, але давайте не будемо сіяти паніку ну пустому місці.

Відкриваємо Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" в чинній редакції (без урахування змін, про які мова йде у новині!) і що ми бачимо:

- ч.1 ст. 6: "Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання".

- ч.6 ст. 6: "Особи, які перебувають більше одного місяця за межами адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстроване їх місце проживання, і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за рішенням суду, або призиваються на дійсну військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані зареєструвати місце перебування".

- ч.1 ст. 8: "Реєстрація місця перебування здійснюється за заявою особи, яка зобов'язана подати її протягом семи днів після прибуття в місце перебування".

Що я хочу сказати: теза про те, що "до цього часу українці могли пересуватися по Україні і жити в будь-якому місті не повідомляючи відразу владу про свої переміщення" є неправдою. Всі так роблять, але це ж іще нічого не означає. Відразу - не треба, але як був обов’язок, так він і залишився.

В законопроекті, про який йде мова, лише уточнюються процедурні моменти, а також додаються положення. пов’язані із захистом персональних даних (це загальна тенденція - такі зміни вносяться у багато різних законів зараз).

Також зазначу, що законопроект не стосується питань відповідальності, тобто відповідальність за це як була, так і буде встановлена у статті 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Максимум, що можна за це отримати - це штраф у розмірі 51 гривні. Але з особистого досвіду скажу, що міліція на це, як правило, уваги не звертає, і я не думаю, що почне звертати після прийняття цього закону (якщо його ще підпише президент, до речі). Ну а в разі чого, 51 гривня - це не дуже велика ціна за свою забаганку порушувати закон.

Сподіваюсь, найбільш вразливі читачі звернуть увагу на цей коментар)

Марк Нармэк, Владимир - дуже дякую за ваші виправлення

Головне юридичне управління ВР стверджує, що цей закон навпаки порушує Закон про захист персональних даних.

Положенням частини другої статті 11-1 Закону (підпункт 8 пункту 1 розділу І проекту) передбачено, що первинне наповнення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні «здійснюється на підставі одноразового використання частини бази даних Державного реєстру виборців, що стосується місця проживання фізичних осіб, які проживають в Україні та Державного реєстру фізичних осіб – платників податків».
Проте, по-перше, у Державному реєстрі виборців містяться персональні дані виборців, якими відповідно до Конституції України є лише громадяни України. До того ж, відповідно до положення частини четвертої статті 26 Закону України «Про Державний реєстр виборців» персональні дані Реєстру можуть використані для первинного наповнення бази даних державної системи обліку фізичних осіб, тоді як у наведеному вище положенні законопроекту йдеться про «первинне наповнення реєстраційного обліку».
По-друге, з огляду на перелік даних, що відповідно до статті 70 Податкового кодексу України містяться саме в інформаційній базі Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (джерела отримання доходів, об'єкти оподаткування, сума нарахованих та/або отриманих доходів, сума нарахованих та/або сплачених податків, інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків), використання органом реєстрації саме цих відомостей не відповідає як заявленій меті «реєстраційного обліку», так і визначеній Податковим кодексом України меті формування Державного реєстру (йдеться про обов’язок органів державної податкової служби використовувати відомості з реєстру виключно для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства України).
Таким чином, зважаючи на сформульовану Податковим кодексом України мету обробки персональних даних та, відповідно, отриману володільцем бази Державного реєстру фізичних осіб – платників податків згоду на використання персональних даних усіх суб’єктів персональних даних, передача будь-яких відомостей з цієї бази даних (крім знеособлених персональних даних) порушуватиме положення частини другої статті 32 Конституції України (офіційне тлумачення міститься у рішенні Конституційного Суду України № 2-рп/2012 від 20.01.2012) та законів України «Про інформацію», «Про захист персональних даних» (йдеться про заборону збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.

Цей коментар вилучено модератором.