Угорський мовний шантаж: як Україна має на нього реагувати

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 6021 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 27/09/2017Дата публікації

У день свого народження Петро Порошенко отримав "подарунок" з Угорщини.

"Україна може забути про інтеграцію до Європи", "Угорщина блокуватиме будь-які ініціативи, вигідні Україні, у міжнародних організаціях, особливо в ЄС" – це точно не ті фрази, які хотів би чути не лише президент, але й офіційний Київ загалом.

Але це сталося, пишуть Сергій Сидоренко та Юрій Панченко на сайті “Європейської правди”.

Україна увійшла у жорстке протистояння з низкою країн Європейського Союзу. Йдеться не лише про угорців – минулого тижня президент Румунії скасував візит в Україну та не пустив до Бухареста спікера Верховної ради, підкресливши, що про дружні стосунки годі й говорити до вирішення "освітньої проблеми".

Та дії Угорщини стали найгострішими. Наміри уряду блокувати будь-які євроінтеграційні кроки України – проблема, значення якої складно переоцінити.

Автори нагадують, що причиною загострення відносин Києва та Будапешта стало ухвалення парламентом та підписання президентом закону “Про освіту”. Про те, що закон звужує права нацменшин, заявили такі країни ЄС, як Угорщина, Румунія, Болгарія, Греція та Польща.

Варто визнати: ця проблема з’явилася не вчора, вона була ще за часів Кучми. В окремих районах Закарпаття та Буковини випускники румуно- та угорськомовних шкіл часом взагалі не володіють українською, тобто державною мовою. Існуюча ситуація робила неможливою повноцінну інтеграцію багатьох українських угорців до українського суспільства поза межами свого регіону.

З року в рік проблема поглиблювалася, але українська влада віддавала перевагу тому, щоб лишити все як є. Така ситуація повністю влаштовувала й Угорщину.

Однак, з наближенням парламентських виборів заяви угорців стали категоричними.

"Угорщина, перебуваючи в Європейському Союзі, блокуватиме і ветуватиме будь-які кроки, які могли б означати подальший прогрес у процесі європейської інтеграції України у дусі програми Східного партнерства", – йдеться в офіційних матеріалах, поширених у вівторок МЗС Угорщини. В угорському уряді також заявили, що Україна порушила "багато міжнародних конвенцій" (щоправда, не уточнюючи, яких саме).

Провина України для угорської влади є аксіомою, вона не потребує доведення. Та документи свідчать: угорська влади керується чи то міфами, чи то свідомо поширюваною неправдою.

Тиждень тому парламент Угорщини одностайно схвалив резолюцію у відповідь на ухвалення мовного закону їхніми українськими колегами. От тільки претензії до українських депутатів, схвалені їхніми угорськими колегами, виявилися далекими від реальності.

В рішенні угорського парламенту стверджується, що закон про освіту вимагає "закрити" всі школи, виші та профтехнічні заклади з угорською мовою навчання. Там також вважають, що навчальний процес мовами меншин стає неможливим. Хоча це, звісно ж, не так, про закриття навчальних закладів в законі не йдеться, крім того, закон передбачає можливість викладання декількох предметів мовами ЄС.

Не дивлячись на готовність України до діалогу, в Угорщині були готові тільки до конфлікту.

Хтось схильний пояснювати це передвиборчим періодом. Навесні в Угорщині пройдуть парламентські вибори. Прем’єр-міністр Віктор Орбан поставив перед однопартійцями мету: зберегти конституційну більшість. І це – непросте завдання. Однією зі стратегій провладної угорської партії "Фідес" є створення ворогів

Усі співрозмовники ЄП сходяться в одному: "В Будапешті зараз – повна істерика за межами будь-яких фактів".

Що робити Україні

Отже, як має діяти Київ?

На думку усіх дипломатів, з якими спілкувалася “ЄП”, Київ не має жертвувати національними інтересами України у відповідь на шантаж сусідів. Україна вже має досвід, коли сусідня держава прагнула визначати наш порядок денний. Це має лишитися у минулому.

Звісно, угорські українці є нашими громадянами і кінцеве рішення має бути в їхніх інтересах.

Україна має чимало варіантів для “жорсткої” відповіді - наприклад, протидіяти в органах Ради Європи, або "підняти на стяги" факти недемократичних дій угорської влади і йти з ними у міжнародні інституції (як обіцяє робити угорська влада).

Зрештою, можна згадати про наближення угорських виборів та про те, що правляча партія Угорщини робить ставку на голоси співвітчизників, що проживають у інших країнах, тож Україна – суто теоретично – могла би зіграти на цьому. Приміром, заборонити агітацію іноземних політиків в Україні – як Німеччина заборонила агітацію напередодні турецького референдуму.

Та чи буде така стратегія розумною?

Чи потрібно підживлювати ворожнечу? Чи варто виключати, що після угорських виборів пристрасті вгамуються і з'явиться можливість для спокійного діалогу?

Звісно, це не означає, що у найближчі півроку, тобто до виборів, Києву треба сидіти, склавши руки. Ті, хто вміє "читати між рядками", вже звернули увагу, що Будапешт, попри всю войовничу риторику, лишає шлях до примирення.

Ще на минулому тижні Київ та Будапешт домовилися про зустріч міністра освіти України Лілії Гриневич та її колеги, міністра людських ресурсів Угорщини Золтана Балога, на якій Україна мала пояснити, як Київ забезпечить права місцевих угорців в рамках ухваленого освітнього закону.

А у вівторок у грізній заяві угорського міністра з’явився рядочок про те, що Будапешт готовий йти за цими домовленостями і чекає на переговори з Україною.

І це – саме той шлях, який варто обрати Україні.

Звісно, не поступаючись ні на крок нашими національними інтересами. Звісно, усвідомлюючи, що до завершення виборів угорський уряд навряд чи визнає свою помилку і не робитиме крок назад. Так, діалог буде непростий. Але руйнувати мости – не в наших інтересах.

Висновок на майбутнє

І нарешті - про довгострокові висновки для України.

Угорський демарш - вже другий дзвоник для України, що вказує на необхідність зміни відносин із країнами ЄС. Першим, нагадаємо, було минулорічне рішення Сенату та Сейму Польщі щодо Волинської трагедії.
Прагнення схилити Київ до поступок, використовуючи статус "адвоката України в ЄС", суттєво погіршило відносини Києва та Варшави.

Ще глибша криза у відносинах із Будапештом показує: новим східноєвропейським трендом є обмін їхньої підтримки на наші поступки.

І не варто чекати швидкої зміни цього тренду.

Адже немає жодних підстав очікувати найближчими роками зміни влади ані в Угорщині, ані у Польщі. Більш того, не виключене посилення проблем у відносинах зі Словаччиною та Чехією, де зростає популярність євроскептиків.

Україні варто зважати на ці тенденції. Спрощено кажучи - замислитися про "зміну адвокатів".

Наразі найпослідовнішими друзями України лишаються Литва та Швеція. Все частіше нам допомагає Данія, та й Франція, яка раніше створювала перешкоди на європейському шляху Києва, потроху змінює позицію
Але європейське майбутнє України в першу чергу залежить від позиції Німеччини.

Принципова різниця між їх підтримкою (особливо коли йдеться про Швецію, Німеччину та інші західноєвропейські держави) та звичною для нас підтримкою сусідів - те, що для цих країн європейські амбіції України підтверджуються не нашим географічним положенням та спільною історією, а в першу чергу реальним реформуванням країни.

Саме тому Києву доведеться попрацювати, щоб довести Берліну та іншим столицям реалістичність наших європейських прагнень.

Однак, як показує угорський демарш, легких шляхів у нас вже немає.

Статтю повністю читайте на “Європейській правді”

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!