Військовий лікнеп. Головне зберегти боєздатність Армії і життя бійців, втрачені території можна буде повернути

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 2844 Перегляди
  • 1 Коментарі
  • 21/01/2015Дата публікації

В липні 1941 р. Червона армія відступала по всьому фронту, щоразу кидаючись (за наказами з Москви) у протинаступ. В цих протинаступах дивізії РСЧА щоразу потрапляли в пастки, виматували сили й гинули відкриваючи танкам і гренадерам Гудеріана дорогу вглиб країні.
Але в загальній ситуації траплялися винятки, - пише у Фейсбуці Дмитро Вовнянко.

1 липня німці захопили переприву через Березину (приток Дніпра) в районі міста Борисів. Назустріч ним була висунута прибула з тилу 1-а Московська мотострілецька дивізія генерала Крейзера. Почала дивізія діяла так само як і всі інші частини - вишикувала свої танки і сунула в наступ. Але зловила облизня - далися навзнаки те що німці вчасно визначили ділянку наступу і мали явну перевагу в авіації. І отут генерал Крейзер жорстоко ризикнув.

Він на власну відповідальність почав ігнорувати накази про протинаступ, і зайняв частинами дивізії глуху оборону, за всіма правилами статуту - на фронті не більше 25 км, на вигідних рубежах, прикривши головні дороги, убезпечивши фланги та забезпечивши артилерійське прикриття своїх позицій.

Німцям довелося більш як пів-дня проламувати цю оборону, визначати розташування частин, і коли нарешті вони намацали фланг і почали його обтікати... Батальйони дивізії погрузилися у вантажівки і відступили на нові рубежі, які вже визначив штаб дивізії і обладнали дивізійні сапери.

І наша пісня гарна-нова. Німці знову ломляться вперед, розсікають оборону, заходять в тил... А червоноармійці лишають прикриття, сідають на машини - і на нові позиції.

Результат. Відстань від Березини до Дніпра (раджу глянути на мапу) німці повзли аж 9 діб, при чому на якомусь етапі сусіди зправа і зліва були відкинуті від 1-ї дивізії на 150 км назад. 18-а панцер-дивізія Вермахту втратила половину своїх танків і майже всю метопіхоту. Її командувач генерал Нерінг сумно поремствував в наказі: "Втрати спордженням, зброєю і машинами нечувано значні... Таке стновище неприпустиме, бо так ми доперемагаємося до власної загибелі".

До чого я це пишу? До ниття класу "наші злили 31-й блок-пост". Називають також 30-й, 29-й...

По-перше, не злили, а залишили з боєм - це принципово різні речі. По-друге, ну залишили, ну і що? Більшовики у лютому 1918-го зайняли Київ - чи повільніше від того вони тікали від бійців Запорізької дивізії? Тухачевський дійшов майже до Варшави - його врятувало це від розгрому? Фіни здали СРСР значну територію Карелії - нині Фінляндія намбер ван в світі за рівнем життя. А де СРСР?

На війні не міряють параметрами залишених чи не залишених територій - міркують поняттями боєздатності армії. Якщо вибір стоїть між утримати територію ціною життів солдат, чи збрегти солдат, завдавши ворогові втрат але здавши територію, кожен офіцер британської чи американської армій знає - треба зберігати людей і завдавати втрат ворогові. А територія - справа вторинна. Буде армія у нас і не буде у ворога - территория з"явиться сама.

Ми маємо дуже сильного, витривалого та підлого ворога. Перемогти його можна лише завдавши йому значних втрат, таких, аби лякався самої думки про підняття в атаку. Наше військо як раз цим зайняте. І чим запекліше лізуть в атаку москалі - тим швидше ми повернемо всі втрачені терени.
Не бачу підстав нудьгувати.

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 1

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

В общем написано правильно, НО...
Главное также то, чтобы сданная территория не дала врагу ключ для нанесения еще большего поражения. Относится ли это к 31-му посту или нет, мы поймем только через время.