Чому Блок Порошенка набрав удвічі менше, ніж планував. Аналіз кампанії

Формальних підстав у Петра Порошенка програвати парламентську кампанію не було: період його президентства не заплямований корупційними скандалами; парламентську кампанію Порошенко починав з позитивним трендом, тоді як особисто Яценюк пережив (у складі Об’єднаної опозиції) недовіру Майдану та карикатуризацію свого образу, усілякі "куля-в-лоб-так—куля-в-лоб" стали мемами в інтернеті та в спільноті.

Джерело: Обозреватєль, автор: Орест Сохар

Діяльність Кабінету Яценюка увінчалась негативним трендом розвитку економіки: нечуване падіння гривні, галопування цін, зростання комунальних тарифів, замороження (а значить знецінення доходів) і т.д. З таким багажем претендувати на симпатії значної кількості громадян було б безглуздо.

Але… допомогли технологи БПП. Головною фішкою комунікацій Блоку стала відсутність комунікацій.

Виборцям не пояснили ні стратегію цієї політсили, ні виборчої програми, не представили команди, навіть уже не говорячи про конкурентні переваги соратників Петра Порошенка перед іншими політклубами.

Те ж саме стосується меседжів – тем кампанії. Досить таки аморфний і не до кінця зрозумілий меседж про єдність не переконав особливо українського виборця звернути увагу на БПП, але йому не було альтернативи.

Головний технолог блоку Ігор Гринів вибудував всю стратегію на двох китах: мирі (тобто єдності) та експлуатації бренду "Петро Порошенко".

Він фактично спроектував президентську кампанію в ході парламентських виборів, що не сприйнято виборцями; вони не до кінця розуміли, чому повинні голосувати за конкретних осіб, дуже часто з одіозним минулим, і як списочники взаємодіятимуть з самим Петром Порошенком, чого від них чекати.

Рейтинг Президента не розігрів в належній мірі цікавості до блоку, довіра до Порошенка не конвертувалась в готовність голосувати за його іменний блок, хоча первинно ставка, судячи з усього, робилася саме на це. Це перша помилка, через яку ядро прихильників ПП скоротилося більше ніж удвічі.

Друга помилка полягала в тому, що відсутність сильних меседжів позбавляла штаб можливості залучитися підтримкою тих українців, котрі визначаються на останній фазі кампанії.

Зрештою, штабісти навіть не акцентували на номерові БПП у виборчому бюлетені, а тому вони не могли особливо розраховувати на так званий "випадковий вибір": йдеться про людей, котрим байдуже голосувати, за кого голосувати, на виборчій дільниці віддають свій голос за ту силу, номер якої першим вирине у пам’яті.

Ну і, звичайно, не можна не згадати і мажоритарну гру штабу. Мажоритарні округи зливалися під одіозних політиків, вони або напряму отримували підтримку БПП, або Блок офіційно підтримував маріонеток.

Прихильник "русского міра" екс-мер Полтави Андрій Матковський агітував за себе, як за кандидата від Блоку Порошенка. Облсний штаб Блоку президента свого кандидата на окрузі не висунув і спростувань щодо Матковського не робив

Наприклад, по одному з черкаських округів злито під Володимира Зубика, який має безпосередній стосунок до скандальної фірми "Лівелла", і при цьому у нього дружні стосунки з Ігорем Гринівим. Від БПП проти Зубика виступив… його помічник. Чимало джерел переконують, що саме Ігор допоміг в реалізації цієї комбінації землякові та приятелеві Володимиру.

Фактично ідея "президентської кампанії на парламентських виборах, а також мажоритарні афери відібрали у БПП приблизно 40-50 депутатських мандатів, і це лише у загальнонаціональному виборчому окрузі. Подібна стратегія подарувала "Фронту змін" таких несподіваних додаткових 15%.

Чому саме до "Фронту"? Насамперед тому, що технолог "НФ" Сергій Гайдай запозичив ідею Юлії Тимошенко з парламентських виборів 2006-го року, коли вона апробувала два меседжі:

"Парламентські вибори – це вибори прем’єр-міністра"
"На президентських виборах підтримали Ющенка, на парламентських – всі за Юлю".

Телевізійна картинка з субтильним Яценюком-прем’єром подобається українцям, і за умов стерильної кампанії, коли опоненти особливо не аналізували його діяльність і не витягували на світ божий його численні огріхи, частина виборців віддала голос за свою телевізійну симпатію. За цей романтичний телевізійних образ і проголосували приблизно 22 відсотки громадян, тобто на відсотків 15% більше, ніж би то могло відбутися за інших обставин.

Дана цифра зовсім не означає, що Арсеній Петрович повинен стати прем’єром. Адже зважаючи на явку в 50% можна сказати, що лише 10% виборців за прем’єрство Арсенія Петровича, що, погодьтеся, не переконливо.

З кожних помилок треба робити уроки. Головний урок цієї кампанії в тому, що українці таки хочуть щось почути від своїх владців. Спрощувати їх очікувати геть зовсім не правильно.

вибори-14 полтика

Знак гривні
Знак гривні