Росія не може завоювати Україну. Усі маневри спрямовані на те щоб вичавити політичні поступки
Припинити боятися і панікувати. Наш страх та ворожа пропаганда малюють з Росії казкового непереможного монстра. Але це зовсім не так.
Автор: Алекс, читач ТЕКСТІВ
Наразі єдиною доступною широкому загалу інформацією щодо розташування та чисельність військ агресора є відома карта Дмитра Тимчука з "Інформаційного опору" . Наведене нижче є спробою коротко проаналізувати поточну військово-політичну ситуацію виходячи з наявних цифр та фактів.
Наведені Тимчуком дані і зараз є актуальними. Що змінилось за цей час виходячи з відкритих джерел:
- РФ перекинуло в Крим ЗРК «Бастіон»;
- крейсер «Москва» з супроводом (2 кораблі) підійшов до Перекопу;
- в Крим перекинуті РСЗВ «Ураган».
Це мало що змінило:
- кораблі російського ЧФ не мають ефективних засобів роботи по сухопутним цілям,
- РСЗВ «Ураган» у нас і в самих досить,
- нарощування ППО ворога в Криму для нас особливого значення не має: нам удари з повітря все одно наносити майже не має чім, а повітряні сили НАТО цим ніяк не стримати.
Отже переходимо до карти. Серед перерахованих паном Дмитром сил я особисто не бачу ніяких незліченних орд чи армад.
Так, сили значні.
Так, вони значно переважають сили ЗСУ.
Так, ворог більш сучасно озброєний, оснащений та краще підготовлений.
Але нічого надзвичайного. Ніякого переважання сили «на два порядки» немає і близько. Та й наступати потрібно їм, а не нам. І утримувати після наступу доведеться величезну територію. Де взяти на це сили?
Якщо хтось не пам’ятає, в нас також є збройні сили загальною чисельністю більше 150 тис. військовослужбовців. І це за кадрованих частин. Зараз відбувається мобілізація і чисельна кількість бійців постійно зростає.
Їх бойова підготовка, звичайно, поступається російській, але також наявна і з кожним днем підвищується на тренуваннях та маневрах. В нас неймовірні гори озброєння, техніки та боєприпасів на складах. Було б тільки кому це використовувати. Але й мобілізаційний потенціал в нас величезний.
Тут доречно пригадати відоме дослідження «червоні проти калинових» від Мезенцева. Шановний автор дійшов висновків, серед яких наступні.
1. Головним напрямком удару має бути київський з завданням захопленням столиці; будь-які інші напрямки та завдання (захоплення Криму, окупація Сходу і т.п.) призведуть лише до утворення на кордоні з РФ великої ворожої держави виразно прозахідної орієнтації. Фактично це означатиме поразку РФ.
2. РФ не має достатньо військових сил виконати завдання за головним напрямком удару.
3. Навіть виконання РФ головного завдання (див. п. 2) не означатиме однозначної перемоги РФ. Оскільки призведе до величезних фінансових, політичних та людських втрат агресора та утворення на Правобережжі ворожої РФ держави.
Звичайно, З 2006 року співвідношення сил змінилось не на нашу користь. Але воно не змінилось принципово.
Проблеми в ЗС РФ лишились ті самі:
- мало сил для окупації навіть лівобережної частини України;
- кількість сучасної техніки та озброєнь обмежена;
- армія РФ лишається мало мобільною;
- РФ економічно слабка та вразлива до змін на зовнішніх ринках;
- еліта РФ персонально дуже вразлива до санкцій Заходу;
- Україна є найбільшим покупців російських товарів в Європі (передусім нафти і газу) та повністю контролює основні шляхи транспортування цих товарів до Європи (трубопроводи);
- в України сильна міжнародна підтримка і в разі прямого вторгнення вона зросте ще більше.
Далі. Зараз ми не маємо прямої військової агресії. Навіть в Криму немає бойових дій. Ми маємо лише загрозу вторгнення. Російський Батя грає м’язами, змушуючи нас нервуватись. Навчання сухопутних сил на кордонах змінюються навчаннями ППО. За ними починають вчитись десантники. Просто боюсь уявити кого «вчитимуть» далі. Космічні сили? Сили ядерного стримування? Як на мене, це все більше нагадує фарс.
Так, РФ має сили для вторгнення та окупації Сходу. Ну то й ми маємо суто військову можливість повернути Крим силою. Але чомусь цього не робимо. Тому що в обох випадках постає питання: а що далі?
На мою думку, метою всього цього є не вторгнення та окупація Сходу, а спроба нас залякати і вичавити з України максимум поступок плюс покращення особистого іміджу Путіна в Росії. На це спрямована і анексія Криму.
Що з цим робити? Те саме що ми зробили з Януковичем: перестати боятись. Як тільки режим перестали боятись він одразу впав. Те саме з Росією. Наш страх та ворожа пропаганда малюють з Росії казкового непереможного монстра. Але це зовсім не так: РФ 2014 це зовсім не СРСР 1980, а Україна 2014 - далеко сильніша за Фінляндію 1939. Слід заспокоїтись і твердо стояти на своєму.
