...Куля прилетіла ніби нізвідки. Спалах в очах. Репортаж з війни у місті
Інтуїтивно присідаю, мене одразу ж хапають випадкові люди попід руки. Обмацую голову – кров, але ніби небагато. Підвожу голову. Поряд стоїть хлопець у балаклаві, тримає мене за плече. Посміхається криво: «Я собі теж таку хочу!».
Олексій Бик, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»
Так вийшло, що кореспондент «Главкому» спіймав кулю в лоб. Можливо, саме ту, якої так хотів Арсеній Яценюк.
Перші ознаки того, що день (вівторок 18 лютого) закінчиться кривавим місивом, було видно ще вранці. На чолі колони, що вирушала з Майдану, не було жодного з трійці опозиційних лідерів, а настрій людей найкраще описує слово «лють».
Олексій Бик, зловив гумову кулю
Колона повільно сунула Інститутською, обходячи урядовий квартал, аж до Маріїнського парку. Тут на КрАЗах, припаркованих впоперек вулиці, стояли бійці внутрішніх військ, але як тільки люди почали лізти на машини – ВВшники моментально ретирувалися. Міліція вишикувалася в кілька рядів за КрАЗами, а протестувальники одразу ж відігнали один убік – інші були без акамуляторів.
В парку поза спинами «Беркуту» стояли тітушки. Вони стояли мовчки, тільки хтось один махав самотнім прапором ПР. Схоже, що їм було не по собі від такої кількості людей. На безнзобаку КрАЗу лежав пакунок бутербродів – поспішність відступу не дозволила силовикам доснідати.
В цей самий час на розі Шовковичної та Інститутської, якраз біля офісу «Главкому», повним ходом розгорнулися бойові дії. В хід пішла бруківка і «коктейлі Грушевського», а силовики відповіли гранатами і кулями.
Несподівано на даху сусіднього будинку з’явилися троє силовиків з ящиком, з якого вони тут же щедро почали всипати перехрестя гранатами. Кидали прицільно – в натовп мирних людей, в медичні бригади, журналістів. Протестувальники спробували пройти на дах через під’їзд, але там на сходах стояв, закрившись щитами, «Беркут». Під час короткої сутички один з силовиків упав на підлогу поперед щитів, і його кілька хвилин били камінням, а колеги не могли навіть розсунути щити, щоб забрати пораненого.
Одночасно з цим події розгорталися на вулиці Липській, біля офісу Партії регіонів. Кілька десятків мітингувальників без жодного керівництва почали закидати вікна будівлі цеглою. Більшість вікон були закриті жалюзями, але інші були вибиті моментально. З фасаду через щілину у жалюзях у протестувальників бив струмінь води, а з іншого вікна хтось кидався столовим посудом та пластиковими пляшками з водою. Розлючений натовп притягнув коктейлі молотова і один з них таки потрапив усередину будівлі через зламані жалюзі. З вікон повалив густий чорний дим.
В цей час з воріт офісу ПР вилетів чорний «рейндж ровер», а за ним чорний «мерседес». Водій з ошаленілими очима тиснув на газ, а в машини летіла бруківка. Хто був у «мерседесі» - помітити не вдалося.
Після цього охорона регіональної фортеці вирішила здатися і попросила переговорів. Їм було обіцяно, що люди вийдуть мирно. Після цього двері відчинили і клерки ПР почали виходити. Першими рвонули перелякані і бліді чоловіки. Жінок, як виявилося, вони просто лишили на верхніх поверхах. У них відбирали партійні посвідчення і перевіряли сумки – щоб ніхто не виніс компромату.
Всередині виявилися працівники міліції. Вони були геть злякані і не чинили жодного опору. Без жодних коментарів на вимогу протестувальників міліція лишила всі спецзасоби і пішла. Щоправда, один з силовиків спробував винести табельну зброю, але був спійманий на гарячому і побитий. Його врятувало втручання журналістів.
Не так пощастило одному з клерків, якого спіймали на спробі потайки винести пачку документів. Його били довго, але знову-таки втрутилися журналісти.
Пізніше до офісу ПР підійшов «Беркут», який взяв будівлю в очеплення, щоб до нього змогли дістатися пожежники.
На перехресті Шовковичної й Інститутської догоряли КрАЗи, але міліція через двори і під’їзди вийшла далі по вулиці та вишикувалася в шеренги. Туди ж підтягнувся водомет і почав поливати людей водою якогось червоного кольору. Силовики повільно почали наступати. Їх зустріли камінням і коктейлями, а «Беркут» не шкодував набоїв і гранат. Не гребували «беркути» і камінням та «коктейлями Молотова». В якийсь момент деякі силовики втратили пильність, відірвалися далеко від своїх і протестувальники перейшли в наступ.
Кількох силовиків збили з ніг і почали бити. З них рвали обладунки, шоломи і просто забивали цеглою та палицями. Кореспондент «Главкому» намагався врятувати одного з них, а він, закривавлений і безвусий, ще геть дитина, плакав і як замовляння безкінечно белькотів: «Не бей! У меня приказ! Приказ! Приказ!» - так, ніби той «приказ» щось значив у цю мить.
За дві хвилини потому кореспондент «Главкому» зловив кулю просто в лоб. З короткої відстані, абсолютно цілеспрямований постріл. Без коментарів, як кажуть.
Видається, що Янукович вперше у житті зробив категоричний вибір. Відтепер у нього тільки два шляхи: на Москву або на Гаагу. І тільки від Майдану залежить, куди президенту (поки що президенту) час бронювати квитки.
