Колишні журналісти ТВі створять новий проект в інтернеті. Підсумок епопеї з ТВі

Колишні журналісти телеканалу ТВі, які в понеділок звільнилися через конфлікт з новим керівництвом, будуть створювати свій інтернет-проект.

Про це в ефірі "Свободи слова" на ICTV заявив журналіст Мустафа Найєм.

"Цей проект буде дійсно прозорим, тому що там не буде олігархів, це буде інтернет-проект, в якому ми будемо самі робити свою роботу", - додав журналіст.

"Я звертаюся до всіх наших користувачів в FB, якщо ви зможете допоможіть нам будь ласка, тому що без вас, без тих людей, які нам довіряють, ми цього не зможемо", - додав він.

"Коли це буде я не можу сказати, але думаю, що це буде найближчим часом", - підсумував Найєм.

У понеділок на знак протесту проти незрозумілої політики нового керівництва ТВі з каналу звільнилися 31 журналіст.

З усіх кроментаторів і оглядачів найкраще епопею з ТВі підсумував редактор Історичної Правди і один з тих, хто започатковува ТЕКСТИ Павло Солодько. Пропонуємо його допис у ФБ:

підтримую тих, хто пішов, хоча знаю з них тільки двох. Колись я пережив дуже подібну (меншого, звичайно, масштабу) ситуацію.

Ми працювали в журналі “Тиждень”, створювали його. Нас на роботу брала шанована людина, котра обіцяла не допустити втручання інвестора в роботу тощо.

Ми були юні та енергійні, нахабні і амбітні, нам хотілося змінювати світ, і коли інвестор утручався, ми вважали це неправильним і сварилися - і зрештою у 2009-му головреда і зама (мене) звільнили.

Був огидний скандал, сказано багато зайвого, масові збори колективу, страйк, образливі заяви, безкінечні переговори з акцентом на моральних принципах, у коментарях запасалися попкорном і кричали “ату!”. Сценарій таких конфліктів приблизно один і той же.

В результаті разом із нами за компанію звільнилося кілька ключових редакторів. Це було комфортне - на відміну від ТВі - звільнення, завдяки осередку профспілки ми отримали непогані компенсації.

Було пережито багато емоцій - образа, ненависть, відчай, тріумф. Навіть гордість - от, мовляв, який я високоморальний - і сором від цієї гордині. Бо насправді й до нас виганяли людей, але страйків з цього приводу не виникало.

Але найбільша емоція - коли разом із нами з роботи пішли інші. Пішли, незважаючи на пропозицію залишатися і незважаючи на кризу в галузі. Пішли, бо вважали нечесним залишитися. Бо вважали себе частиною команди. Пішли і все, коротше!

Заради цієї емоції і варто було це все пережити. Ця емоція нетривка. Вона - як відчуття дружнього плеча в самогубчій атаці. Коли вже все одно, коли наплювати на раціональні аргументи, коли не думаєш, чим усе закінчиться. А воно раз! - і закінчується. І ти сидиш знесилений, адреналін ще лупашить, і тільки тепер з’являється відчуття, що насправді все тільки починається. Як дембель, як останній день походу.

У Браяна Іно була теорія “сценія” (scenius) - колективного генія, який може виникнути (а може і ні :) ) у просторі, де збирається і обмінюється думками певна кількість розумних і енергійних людей.

У “Тижні” здавалося (може, тільки здавалося), що наша редакція такою і є. На планірках і в роботі ми відчували себе відповідальними за, не більше й не менше, долю країни і кожного громадянина. Вважали себе унікальним журналістським колективом (с) і жглі. Нас перло від того, що ми робимо. Зараз це смішно, але тоді - було цікаво.

Не знаю, чи відчували себе таким сценіусом журналісти ТВі. Але їх теж перло - або мені так здалося під час перебування у студії, серед цих юних та енергійних, нахабних і амбітних людей.

“Тиждень” після нашого звільнення не став гіршим. Там працювало і зараз працює багато хороших людей. Він просто став іншим. Його читають і далі, і це чудово. Так само іншим стане і ТВі. Його дивитимуться і далі, туди влаштовуватимуться на роботу. Таке життя. Нюанси журналістських розборок швидко забудуться, особливо публікою.

Але з отого відчуття дружнього плеча може народитися щось нове.

Завдяки тому, що ми наважилися не воювати за старий “Тиждень”, а піти командою у невідоме, з’явилися “Тексти”, які примудряються триматися на плаву і без “інвестора”, за рахунок пожертв, грантів і виготовлення інфографіки на замовлення. Завдяки цьому, зрештою, з’явилася й “Історична Правда” у її нинішньому вигляді :)

Щось закінчується - щось починається. Бренд, без сумніву, штука розкручена. Але головне в ньому - люди.