Кримський референдум не тільки нелегітимний, але і сфальсифікований

З точки зору міжнародного права немає сенсу обговорювати чесність проведення референдуму у Криму. Він нелегітимний апріорі, він порушує українське законодавство та принципи, які зараз застосовуються до питань державного суверенітету міжнародною спільнотою. А обговорення того, чи насправді результати референдуму репрезентують думку населення, можливе тільки за умови, якщо він є законним. ТЕКСТИ вже писали про нелегітимність референдуму у Криму.

Та більшість із нас - не фахівці-міжнародники, і по-людськи ми можемо зрозуміти сепаратистів: якщо вони не хочуть жити разом із нами, то нащо їх тримати силою? Хай насолодяться російською дійсністю! Як контраргумент цьому можна протиставити гуманітарні міркування: якість життя, дотримання прав та свобод людини найближчим часом погіршиватимуться у Криму, і тоді ми маємо увійти у суперечку про універсальність тих чи інших цінностей. Можна також навести аргументи про те, що долю Криму має вирішувати корінне населення та про те, що українська приналежність півострова - спосіб зберегти мир між кримськими татарами та росіянами Криму. Можна говорити про урахування думки меншості у ключових питаннях...

Але можна звернути увагу і на одну з підвалин цієї дискусії: чи дійсно ми знаємо, що кримчани - за приєднання до Росії? Результати референдуму на перший погляд здаються північнокорейськими: 97,5% "за Росію" при 83% явки. Однак в Україні вже були схожі результати: у 2004 році у "третьому турі" Тернопіль віддав 96% голосів за Ющенка при явці у 88%, а Донецьк - 93,5% за Януковича при 84% явки (у сфальшованому другому турі явка у Донецкій області "сягнула" 97%). Тому, на другий погляд, високі відсотки не можуть бути свідченням фальсифікацій самі по собі, і щоби перевірити результати референдуму, треба буде уважніше придивитися до електоральної історії Криму та результатів за районами автономії.

На тих же виборах 2004 року у третьому турі 81,5% кримчан підтримали Януковича, 15% - Ющенка (явка була 75%). З того часу підтримка "помаранчевих" в Криму тільки збільшувалася: у 2010 Янукович переміг Тимошенко з результатом 78% та 17%. У 2012 сума голосів за Батьківщину, Удар та Свободу склала вже 21%, а сумарний результат Партії Регіонів, КПУ та Руського блоку - 73%. Тенденція до зростання популярності опозиційних партій тривала і останні два роки; Крим наврядчи міг би бути виключенням, і підтримка помаранчевих партій на даний момент могла би складати орієнтовно 25%.

Причин цього зростання декілька. По-перше, у Криму діють загальноукраїнські тенденції розчарування у вже колишній владі, поширення західних цінностей та проукраїнських поглядів. Зокрема, кожне нове покоління є більш прозахідним та проукраїнським, і серед старшокласників Ялти та Сімферополя (а це найбільш "прогресивні" міста) вже порівну майданівців та антимайданівців.

По-друге, частка кримських татар на півострові поступово зростає (за переписом 2001 року їх було 12%), а голосують вони переважно за "Батьківщину", до якої входять представники Меджлісу.

Уцілому по Україні результати соціологічних опитувань не сильно відрізняються від результатів виборів; наврядчи і в Криму "помаранчеві" та "синьо-червоні" сильно відрізняються один від одного у плані явки на вибори. Тому результати останніх виборів - 21% помаранчевих і 73% синьо-червоних можна умовно брати як репрезентацію настроїв у суспільстві (насправді ж помаранчевих має бути вже більше, то ж ми беремо занижені цифри).

За офіційними результатами із загального числа виборців Криму 17% не прийшло не референдум, 2% проголосували "за Україну" і і 81% виступили за входження у Росію.

Не знаю як ви, а я у здоровому глузді не можу уявити собі людину, яка у 2012 голосувала за "Батьківщину" чи "Свободу", а через два року проголосувала би за приєднання Криму до Росії. Лише трохи, але ненабагато легше уявити собі такого симпатика "Удару". Прихильники цих партій, зокрема кримські татари, обрали тактику бойкоту референдуму.

Пробачимо два відсотка з 21, і припустимо, що 17% відсутніх та 2% "за Україну" - це ті самі помарачеві, оскільки саме цього ми від них і чекаємо: бойкотування референдуму у більшості, голосів проти Росії у меншості. Але тоді усі інші - усі прихильники ПР, КПУ, проросійських та умовно нейтральних партій на кшталт Королевської та Литвина мали прийти на вибори у повному складі, і у повному ж складі проголосувати за вихід Криму з України!

При цьому не треба забувати, що Партія Регіонів, яка набрала в Криму 52% на останніх виборах, у регіоні вважається доволі проукраїнською - на відмідну від КПУ, Російської Єдності та Союзу. Насправді серед тих, хто голосував за ПР, мало б бути немало прихильників єдиної України.

Це грубі розрахунки, які показують загальну логіку того, що такий результат неможливий.

Можна піти і іншим шляхом, рахуючи не за політичними уподобаннями, а за соціальними групами. Кримські татари зараз мають складати близько 15% населення автономії. Референдум вони проігнорували: не тільки Мустафа Джемільов каже, що проголосувало тільки піввідсотка татар, але і журналісти та спостерігачі розповідають, що кримців на дільницях майже не бачили. У суто татарських селах та мікрорайонах дільниці не були відкриті.

Не голосували українські військові та внутрішні війська. Пенітенціарна система не перейшла на сторону сепаратистів, тож дільниць не мало бути і в тюрмах. Ці три категорії практично не мали можливості проголосувати. Свідомі українці та частина мешканців міст також бойкотували референдум. Разом із кримськими татарами ці соціальні групи складають як мінімум 20% виборців (вони лише частково перетинаються із помаранчевим електоратом, про який йшлося вище: військові, ВВ, зеки більше підтримували Партію Регіонів).

Таким чином, усі татари (15%) бойкотують референдум, ще пара відсотків не можуть проголосувати (військові і т.д.), і ще як мінімум кілька відсотків виборців приєдналися до бойкоту. За цим підрахунком також виходить, що для того, щоби отримати 83% явку, на дільниці мали прийти усі інші верстви у повному складі, і усі вони мали би проголосувати за входження Криму до Росії. І навіть трохи більше, ніж усі.

Третій спосіб перевірити референдум на фальсифікації - подивитися на те, чи немає аномалій у тому, о котрій люди приходять голосувати. Американський електоральний географ російського походження Олександр Кірєєв розповідає про цілий ряд ознак фальсифікації у даних про явку. Наприклад, у Бахчисарайському районі люди начебто закінчили голосувати о 15-ій годині: після цього часу прийшло лише 6% від тих, хто взяв участь у виборах. Так само і в Залізничному районі Сімферополя, наче змовившись, приходили на дільниці тільки у першій половині дня: після 15-ої прийшло тільки 7%. У той же час у двох інших районах міста ввечері прийшло голосувати близько 30% виборців. Сумарна явка у районах Сімферополя при цьому не сильно відрізняється одна від одної.

Такої різниці між сусідніми районами, які не сильно відрізняються один від одного за демографією, не буває. "Це неможливо пояснити жодними етнічними складами населення районів чи жодною важливістю виборів", - стверджує Кірєєв. Так само важко пояснити, чому у Євпаторії 9% від усіх учасників виборів прийшли з 15 до 18 години, а з 18 до 20 - 20%. Зазвичай на виборах кількість голосувальників поступово спадає увечері. Дивно, що у Керчі вже до 12-ої голосує 64% виборців, а у Красноперекопському районі - тільки 24%, коли під вечір їх розділяє 14% різниці у явці. У Красноперекопському районі, до речі, явка несподівано стрибає вгору з 12 до 15 години.

Тим не менше, деяка негативна кореляція між відсотком кримських татар у районі і явкою є. У районах зі значною кількістю татарського населення (Білогірський, Кіровський, Сімферопольський, Совєтський, Джанкойський, Первомайський, Бахчисарайський - від 20 до 30 відсотків за переписом 2001 року) явка нижча за середню - за винятком Сімферопольського району. У той же час їхнє розходження з середньою явкою непропорційно менше зранку.

Нетиповою є картина масового голосування до 12 години - усередньому на цьому референдумі 50% від загальної явки (і 40% від виборців) приходиться на ранок, у той час як зазвичай в Україні вранці голосує тільки близько 20-30% від виборців. Такий малюнок був характерний і для Криму, зокрема у 2010 та 2012 та на виборах 2007, 2006, 2004 років.

Як робочу гіпотезу можна взяти вкидання 20% (від кількості виборців) бюлетенів "за Росію" зранку у більшості районів та міст. Тоді вранішня явка повернеться до типових для Криму 20%, а відхилення явки у кримсько-татарських районах стане більш-менш пропорційним протягом дня. Останнє, щоправда, варто перевірити розрахунками. Якщо ця здогадка правильна, то справжня явка на референдумі становила близько 60%, і голоси розподілилися 94 на 5 відсотків. Теоретично це є цілком можливим результатом, зважаючи на демографічну та електоральну статистику, з якої ми починали. Хоча ще місяць тому дослідження КМІС давали тільки 41% прихильників Росії у Криму, маніпуляції страхом перед новою київською владою могли повернути Крим до цифр 2008-го року, коли 64% виступали за входження до Росії (сторінка 42). З іншого боку, кілька опитувань останніх років показували, що доля російських іредентистів в Криму стабільна - близько третини.

Ще ряд виборчих аномалій в Криму можна пояснити іншим розподілом вкидань чи надмірним вкиданням. Не можна виключити і повністю мальовані результати з задачею дати близько 40% явки по усіх районах на ранок і створити видимість нижчої явки у кримсько-татарських районах. На усіх попередніх виборах, до речі, Ялта виглядає як місто-сова: до дванадцятої там голосують лише 10-15% виборців. Це не дивно: робота мешканців міста пов’язана із туризмом, а відпочивальники гуляють до ночі. Але на цьому референдумі Ялта не вибивається з ряду інших міст та районів (40% явки зранку). З 20-відсотковим вкиданням вона мала б мати близько 30%, а зважаючи на проукраїнську налаштованість міста - і того менше.

На жаль, відсутні офіційні результати за районами та дільницями, за якими б можна було би достеменно з’ясувати метод фальсифікації та зробити припущення про справжні результати. Російський журнал Коммерсант звідкись роздобув статистику за районами:

Якщо ці дані достовірні, то маємо ще одну аномалію у яка однозначно вказує на фальсифікацію. У Чорноморському районі 71% "за Росію" при явці у 93%, у той час як у більшості інших районів - 97% за Росію незалежно від явки. У цьому районі також частково відсутні дані про явку. Чорноморський район - типова глибинка Криму, і він нічим не вирізняється серед інших районів; на усіх виборах він також не вирізнявся з-проміж інших. Відтак і настільки відмінних результатів референдуму у ньому не може бути. І це - четвертий, електорально-географічний, доказ тотальної фальсифікації референдуму у Криму, після розрахунків за електоральною історією, соціальними групами та погодинними даними про явку.

Олександр Демченко