Українців відлякуватимуть від Європи гомосексуалізмом

В українському суспільстві, як і у всякому іншому, вкоренилося безліч упереджень і забобонів. Саме суспільство зазвичай не звертає на них уваги, займаючись нагальнішими проблемами. Однак у періоди загострення економічної і політичної ситуації саме упередження і забобони, як показали і події останніх місяців, використовуються для відволікання суспільної уваги. Це політтехнологія, розрахована на рефлексивну, бездумну реакцію суспільства. І щоб не бути собакою Павлова, корисно все ж звернути увагу на природу ненависті, обурення і неприйняття «не таких, як усі».

Про це пише Юрій Вишневський у «Коментарях».

Цього року українське суспільство буде втягнуте у запеклі дебати про гомосексуалістів. Про майбутні події стало відомо з інтерв´ю з міністром закордонних справ України Леонідом Кожарою, яке 6 лютого опублікувала польська Gazeta Wyborcza. Відповідаючи на питання, чи є шанси на скасування країнами Євросоюзу віз для громадян України в найближчому майбутньому, Кожара розповів, що «однією з умов ЄС в цьому контексті є включення в Кодекс про працю положення про недискримінацію на підставі сексуальної орієнтації». За його словами, «уряд уже підготував проект закону і незабаром представить його в парламенті». У той самий час міністр заявив, що «питання гомосексуалізму викликає в Україні контроверсії», і спрогнозував «деякі труднощі» при проходженні цього законопроекту у Верховній Раді.

«Православна церква в Україні цього не підтримає, - пообіцяв Кожара, але відразу ж з оптимізмом додав: - Однак якщо подібний закон був прийнятий, хоч і з труднощами, в Молдові, а свого часу, незважаючи на значний вплив католицизму, і в Польщі, то і в Україні вдасться. Питання просте: без впровадження законодавства щодо недискримінації гомосексуалістів не вдасться просунутися на шляху до скасування віз. Тому думаю, що прагнення до подальшої інтеграції з ЄС візьме гору над розділенням суспільної думки щодо гомосексуалістів і цей закон буде прийнятий».

Дивна впевненість, з якою глава зовнішньополітичного відомства України говорить про «розділення суспільної думки щодо гомосексуалістів», у той час як більшості громадян просто немає справи до так званих секс-меншин. Навесні 2011 року «Коментарі» спільно з Інститутом Горшеніна провели соціологічне дослідження «Соціально-економічне становище сучасного українського села», одне з питань якого звучало так: «Які громадські вади і зміни суспільної моралі Ви засуджуєте найбільше?» Респонденти не зобов´язані були вибрати якесь одне явище і могли вказати до п´яти варіантів відповіді. Селяни вважаються найбільш консервативною частиною українського суспільства, але навіть серед них тільки 16,8% віднесли гомосексуалізм до п´ятірки змін суспільної моралі, що заслуговують на найбільше засудження. За ступенем неприйняття гомосексуалізм опинився лише на одинадцятому місці, поступившись навіть подружнім зрадам, які посіяли десяте місце з результатом 18,8%. А п´ятірку лідерів склали алкоголізм (72,6%), наркоманія (63,2%), грубість у стосунках між людьми (30,9%), фізичне насильство в сім´ї (30,8%) і нешанобливе ставлення до старших (28, 3%).

Є велика різниця між латентним негативним ставленням і агресивною нетерпимістю до секс-меншин. Соціологічних досліджень на тему, чи потрібна в Україні дискримінація гомосексуалістів, досі не проводилося, але навряд чи прихильників такої дискримінації виявилося б істотно більше, ніж, скажімо, прихильників дискримінації невірних дружин і чоловіків. Тому сам по собі законопроект про недискримінацію гомосексуалістів у сфері трудових відносин навряд чи здатен схвилювати українське суспільство - як ніскільки не схвилювало його в 1991 році скасування кримінального переслідування за добровільні сексуальні контакти між чоловіками. Однак якщо постаратися, то з цього декларативного за своєю суттю документа (як декларативні, наприклад, чинні багато десятиліть заборони на дискримінацію в тих самих трудових відносинах жінок) можна витягти привід для нагнітання пристрастей.

У попередні два роки вже було кілька спроб розпалити в українському суспільстві гомофобські настрої. Зокрема, було зареєстровано кілька законопроектів про заборону пропаганди гомосексуалізму. Цікаво, що автором одного з них, внесеного 30 березня 2012 року, виступив заступник голови парламентської фракції Партії регіонів Вадим Колесніченко. За його словами, «пропаганда гомосексуалізму... сьогодні присутня в Україні у вигляді поширення будь-якої інформації про гомосексуалізм». Таким чином, його розуміння терміну «пропаганда гомосексуалізму» настільки широке, що і сам Колесніченко, як тільки він поширює якусь інформацію про гомосексуалізм, виявляється пропагандистом такого способу життя.

Взагалі Колесніченко виступає і за толерантність, 4 січня 2012 року він навіть заявив: «Держава повинна виховувати толерантне суспільство, прищеплювати йому демократичні норми. Присутній же в Україні прояв різних форм нетерпимості ставить під загрозу наша... держава». Своє особливе ставлення до гомосексуалістів Колесніченко обґрунтовує тим, що «явище гомосексуалізму для українського народу, а саме його зародки, є якісно новим і невідомим». Звичайно, тут можна було б сказати, що цей «регіонал» погано знає свій народ, - але ні, він просто добре знає, чим можна народ відволікти і навіть розважити.

До речі, якщо стоїть завдання дискредитувати курс на вступ до ЄС, то традиційні способи, що акцентують увагу на усіляких кризах у Євросоюзі і єврозоні, досі були малоефективними. Тому буде цілком логічним перехід до нетрадиційного способу промивання мізків українців: нам стануть розповідати, що ЄС - це рай для геїв, лесбійок, бісексуалів і трансгендерів, де звичайним людям важко зберегти нормальну орієнтацію. Особливо жорсткими повинні бути розповіді про те, що чекає на українських дітей. Заборон на пропаганду ненависті до гомосексуалістів, звичайно ж, не передбачається.

маніпуляції суспільство політика мезозой влада

Знак гривні
Знак гривні