Підручник з ненасильницького спротиву



РОЗДІЛ 5.2. Конструктивна програма

  • 738 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 29/10/2012Дата публікації

Конструктивна програма

Згідно Ганді, ненасильницькі соціальні зміни потребують побудови нового суспільства в оболонці старого, що він назвав конструктивною програмою. “Ненасильство за Ганді — це була не просто технологія боротьби чи стратегія спротиву військовій агресії,” - пояснював Роберт Б'юроуз (Robert Burrowes) у своєму дослідженні 1995 року під назвою “Стратегія ненасильницького захисту: Підхід Ганді” (Strategy of Nonviolent Defense: A Gandhian Approach). Радше “вона була безпосередньо пов'язана з більш широкою боротьбою за соціальну справедливість, економічну самостійність і екологічну гармонію, а також із пошуком самореалізації”. Ось як це описує Б'юроуз: “Для окремої людини [конструктивна програма] означала підвищення внутрішньої сили через розвиток особистої ідентичності, самостійність і безстрашність. Для спільноти вона означала створення нового набору політичних, соціальних і економічних зв'язків”. У випадках, коли сталися політичні революції, але населення не було організовано для вправи з самовизначення, створення нового суспільства було вкрай ускладнено, і занадто часто наслідком цього ставала диктаторська узурпація влади.


Молодики роблять ящики у Сінселехо, Колумбія. ФОТО: PAZ CARIBE SINSELEJO

Ганді встановив три елементи, необхідні для трансформації суспільства: особисте перетворення, політичну дію і конструктивну програму. Він вважав, що вони переплетені між собою і однаково необхідні для досягнення соціальних змін. Основними елементами, які Ганді вважав необхідними для перетворення і звільнення Індії, включали програми з впровадження рівності, скасування обмежень на освіту (лібералізація освіти), просування економічної самостійності і створення чистого довкілля. Рівність означала створення ашрамів (щось на кшталт комун — перекл.), проведення політичних кампаній і створення представниками різних прошарків суспільства спільних кооперативних підприємств.
Вони перетнути лінії розділу суспільства (індуїсти / мусульмани / сикхи), гендерну нерівність і кастові розбіжності — особливо стосовно “недоторканних” — і залучити членів “гірських кланів” та хворих на проказу.Ганді розпочав просвітницькі проекти: кампанії з поширення грамотності для просування базових навичок читання та рахування, політичної просвіти, поширення знань про здоров'я та проведення тренінгів з ненасильницького спротиву. Його найвідоміші кампанії з просування економічної самостійності включали виготовлення домотканого одягу, що робилося по всій Індії. Ця кампанія, будучи конструктивною програмою, яка часто-густо здійснювалася колективно, була також кампанією громадянської непокори проти систематичної залежності Індії від Британії стосовно виробництва одягу. Економічна самостійність включала також диверсифікацію сільськогосподарських культур, створення сільських підприємств і розвиток профспілок. Зусилля для захисту довкілля включали спільне дотримання санітарних норм на селі, що означало для індусів відкрите нехтування кастовими звичаями.

Процес роботи над конструктивною програмою приніс фундаментальні переваги, перша з яких — надання негайної допомоги тим, хто її найбільше потребує. Коли люди разом беруть участь у спільній, а не індивідуальній, акції, вони таким чином закладають основи соціальних змін. Ганді бачив конструктивну програму як тренінг для громадянської непокори, яка часто включала відмову від співробітництва. Конструктивна робота дає можливості для розвитку навичок, необхідних для побудови нового суспільства.

Приклади конструктивних програм

Колумбія

З 2000 року Сінселехо, невеличке карибське місто в Колумбії, стало другим найбільшим містом, що приймало біженців від колумбійського конфлікту. У цьому місті молодь стикнулася з інтенсивним призовом до державного війська, партизанських груп і воєнізованих формувань. Багато з них пішли до тих утворень з економічних міркувань, щоб підтримати свої родини. Група за відмову від несення військової служби з Сінселехо почала створювати альтернативи проти інтенсивного призову, спочатку даючи майстер-класи з культури миру, ненасильства і свідомої відмови від несення військової служби. Тоді, усвідомивши те, що головною причиною рекрутування молоді в Сінселехо є економіка, вони почали створювати економічні альтернативи, формуючи свої власні малі підприємства. Тепер група виробляє картон і коробки, екологічно чисті овочі, маргарин, футболки і випічку, які приносять прибуток учасникам і їх родинам.
Головними цілями цих зусиль є:

► Не допустити рекрутування молоді

► Сформувати мережу підтримки, щоб запобігти інтенсивному рекрутуванню

► Виховання молоді з метою навчання ненасильницьким методам розв'язання конфліктів

► Запропонувати економічні стратегії підтримки для задовольняння базових потреб їхніх родин.

Кенія

Навіть така передбачлива людина, як засновниця руху “Зелений пояс” Вангарі Маатаї, не могла знати, до чого може призвести запропонована нею 1976 року проста конструктивна програма з посадки дерев. Спочатку вона запропонувала це Кенійській національній раді жінок, як діяльність, що виконуватиметься спільно з урядовою комісією лісового господарства, яка мала надати насіння. Вона доводила, що у такий спосіб жінки можуть розв'язати низку економічних проблем, що негайно вплине на їхнє життя. Вона навіть не уявляла, що зростання цієї мережі може призвести то того, що в 1990-х рух “Зелений пояс” стане в авангарді національних кампаній проти корупції і за багатопартійну демократію, під час яких її саму битимуть і посадять у в'язницю, або що згодом вона стане головним представником світової кампанії за списання боргів країнам “третього світу”.

Сполучені Штати Америки

Ненасильницький рух на Заході не робив упору на конструктивні програми, а натомість був більше зосереджений на протесті, проте приклади конструктивних програм у Сполучених Штатах включають спільну довірчу власність на землю для побудови постійно доступного житла, кооперативи, що є власністю робітників, притулки та кризові центри для жінок-жертв насильства, підвищену зацікавленість в альтернативних безкоштовних середніх школах, міських садах, місцевому виробництві харчів без пестицидів, надшвидке поширення безкоштовного ПЗ і мистецтва, ПЗ з відкритим кодом і доступну енергію з поновлюваних джерел. Конструктивна програма — це дещо більше, ніж просте створення нового. Багато аспектів програми Ганді було зосереджено на русі до рівності. У Сполучених Штатах це означає серйозну роботу проти пригнічення, а також розв'язання питань, пов'язаних із економічною нерівністю. Поки у Сполучених Штатах є бідність і зростає різниця між багатими і бідними, конструктивні програми повинні підтримувати зниження матеріалістичного споживання.

План дій руху Білла Моєра (ПДР)

“План дій руху (ПДР) надає активістам практичний інструмент аналізу, що містить практичні пораді та інструкції та дозволяє оцінювати й створювати суспільні рухи, зосереджені на національних і міжнародних питаннях, наприклад, атомній енергії і зброї, невтручання у справи Центральної Америки, громадянські права та права людини, СНІД, свобода і демократія, апартеїд або відповідальність за стан довкілля”. ПДР описує вісім стадій, які зазвичай проходять суспільні рухи протягом років або десятиліть. Для кожної стадії ПДР описує ролі народу, можновладців і руху. Він надає організаторам дорожню мапу довгого шляху успішного руху, що допомагає їм вести цим шляхом свої рухи.
Більшість суспільних рухів в один і той самий час знаходяться більше, ніж на одній стадії. Зазвичай рухи мають багато вимог до політичних змін, і їхні зусилля щодо кожної окремої зміни знаходяться на певній стадії.
Для кожної з вимог чи цілей руху ПДР дозволяє активістам оцінити рух і упізнати стадію, на якій він знаходиться; розпізнати вже досягнуті успіхи; розробити ефективні стратегії, тактики і програми; встановити короткострокові та довгострокові цілі; і уникнути загальних помилок.
Суспільні рухи не відповідають восьми стадіям ПДР бездоганно і не проходять їх прямим шляхом. Суспільні рухи є більш динамічними. Вони мають певну кількість різних вимог, і виконання кожної окремої вимоги знаходиться на певній стадії ПДР. Коли рух досягає виконання однієї вимоги, він зосереджується на досягненні інших, які знаходяться на більш ранніх стадіях.
На закінчення скажемо, що ПДР є тільки теоретичною моделлю, побудованою на попередньому досвіді. Реальні суспільні рухи ні відповідають у точності цій моделі і не проходять стадії лінійно і гладко чи точно так, як у ній описано.
Метою ПДР є дати активістам надію і почуття уповноваження, підвищити ефективність суспільних рухів і зменшити смуток і розчарування, які часто роблять внесок в індивідуальне емоціональне вигорання, кидання і зведення нанівець суспільних рухів.

http://historyisaweapon.com/defcon1/moyermap.html
► діаграми: http://www.nonviolence.org.au/downloads/moyer_charts.pdf
* Див. Діаграму “восьми стадій”, наведену нижче.

Форми ненасильницьких дій

Джін Шарп діслідив і каталогізував 198 методів ненасильницьких дій і вперше опублікував їх 1973 у книзі “Політика ненасильницьких дій”. Ці методи розділені на три широкі класифікації:
протест і переконання, відмова від співробітництва і ненасильницьке втручання. Згадані категорії далі згуртовані в розділи. Повний перелік можна побачити тут.

1. Протест і переконання

Демонстрації — багато людей виражають своє бажання, йдучи разом вулицею. Наприклад, демонстрації проти війни в Іраку 15 лютого 2003. Ця найбільша за всі часи антивоєнна демонстрація пройшла одночасно у більш ніж 600 містах по всьому світу. В одному лише Лондоні зібралося два мільйони людей.

Листи протесту — люди підписуються під листами, щоб висловити незгоду з певною політикою. Наприклад, протест проти експорту шведської зброї в США і Велику Британію під час війни в Іраку.

2. Відмова від співпраці

Бойкот — відмова від покупки товарів або споживання послуг, щоб продемонструвати незадоволення продавцем або урядом. Наприклад, бойкот південноафриканських товарів за часів режиму апартеїду. Бойкот південноафриканських чали приватні особи і організації, а потім вже цілі країни бойкотували Південну Африку.

Страйк — відмова від праці. Наприклад, під час першої інтифади, що її почав палестинський опір 1987, більшість палестинців відмовилося працювати на ізраїльтян. Ізраїль втратив багато грошей без доступу до дешевих робочих рук палестинців, і сталася стагнація економіки.

Політична відмова від співпраці — відмова в наданні військової служби чи екстрадиції. Інтернаціонал противників війни є однією з організацій, що підтримують тих, хто хоче відмовитись від служби у війську.

Відмова від співпраці — наприклад, протягом Другої Світової війни норвезькі вчителі відмовлялися виконувати нацистський навчальний план у школах. Через їхню непокору їх відправляли до концтаборів, але більшість із арештованих було звільнено, коли нацисти усвідомили, що вони не здадуться.

3. Втручання

Блокади — закрити дорогу до чогось своїм тілом. Наприклад, ізраїльтяни і міжнародні волонтери блокували в такий спосіб ізраїльські бульдозери, які збиралися руйнувати палестинські будинки.

Превентивна присутність — для захисту людей, що знаходяться в зонах конфліктів, наприклад, спостерігачі миру в Мехіко, в зоні палестино-ізраїльського конфлікту або в Колумбії.

Акції роззброєння — відкрите роззброєння військових знарядь і бажання висловитися з цього приводу. Наприклад, роззброєння атомних підводних човнів “Трайдент” в Шотландії.