Перший день нового року, або звідки пішов Індикт
Сьогодні, в перший день нового церковного року (14 вересня за новим стилем), відзначається День Бога Творця. Його мета - прославляючи Бога Творця Всесвіту, переосмислити своє християнське покликання до мудрого управління Божими дарами видимого світу та до їх відповідального використання.
Цим днем починається також Літургійний рік – порядок всіх празників: Господських, Богородичних, святих, пости, загальниці та інші дати встановлені Церквою. Отже, 1 вересня (за старим стилем) церкви візантійської традиції — православні та греко-католики — святкують "новоліття", що у богослужбових книгах зветься також початком індикту
Індикт (indictio) – в перекладі з латинського означає «проголошення», «оголошення», «відозва». Це був едикт Римських імператорів, відповідно до якого в цей час відбувалась сплата податків. Також цей день слугував для інших фінансових цілей й був початком відліку часу. Перші подібні едикти з’явились 297 року, за часів імператора Діолектіяна. З часом слово «індикт» почало означати не тільки державні укази, але й циклічний період часу, а також назву першого дня цього відліку. Цей день дуже швидко став вихідним та державним святом у всій величезній Римській імперії, що простилалась від Атлантичного океану, до Північного Причорноморя, Криму та Карпат.
Поступово цей день став уживатись не лише для фінансово-податкових цілей, але й для означення інших суспільно-важливих дат. Індикт не збігався з початком календарного року, який після реформи Юлія Цезаря (46 р. до н.е.) починався з 1 січня. Спочатку першим днем індикту було 23 вересня (день народження імператора Августа), а починаючи з Констянтина Великого – 1 вересня.
Згодом індикт став й церковним святом. Під час І Вселенського Собору в Нікеї 325 року, Отці Церкви прийняли 1 вересня за початок нового церковного року, й ця традиція збереглась й досьогодні в усіх Східних Церквах (православні та греко-католики). Католицька традиція починає літургійний рік першою неділею адвенту (Різдвяний піст). Виданий Римським імператором Констянтином Індикт був підтвердженний Юстиіяном І (527-565), який ввів обовязкове датування всіх офіційних документів саме такою після індикту. А християнська церква за Папи Римського Пелаґія ІІ (579-590) також прийняла індикт для означення дат у свіх своїх документах.
З часом цей день став не тільки початком відліку юридичних, офіційних та церковних документів, але й набрав характеру релігійного свята зі своєю особливою Богослужбовою літургією. В цей в церквах день згадуються слова Ісуса Христа, який прийшов до синагоги в Назареті і прочитав слова пророка Ісаї: “Дух Господній на мені, бо він мене помазав… оповістити рік Господній сприятливий” (Лк. 4: 18-19). Немає відомостей, коли саме зародилось це свято, як християнське, але воно вже повсюдно відзначалось починаючи з VІІІ ст.
За часів пізньої Візантійської імперії, 1 вересня у Константинополі на головній площі звершувалася особлива урочиста служба: чин проводів року. Євангеліє за нею читав сам патріарх.
На Русі після прийняття християнства початок нового року відзначали з 1 березня, як це було і раніше у слов’ян. А про початок церковного календаря з 1 вересня відомо тільки з XIII століття.
У цей день в православних та греко-католицьких церквах говориться про початки створення світу: час, простір і т.д. У проповідях особливо наголошується, що всі наші починання повинні бути звернені до Бога, а дії спрямованні на служіння Богу - нашому Творцю.
