Успіх у євроінтеграції для Польщі не панацея

Журналісти створюють таке враження, що Україну поступово оминає цивілізаційний розвиток, а замість прогресу – суцільна деградація. В цьому контексті, за своїм романтичним викладом, порадувала стаття, яка 18 лютого була опублікована на ТЕКСТАХ за авторством Олександра Зінченко, під назвою: «Чому Польщі вдалося? Старі помилки, нові ідеї та бунт поколінь (Частина 1)».

Автор: Гагік Григорян, Варшава, для ТЕКСТів

Автор із захопленням оповідає українському читачеві про так звані трансформації, які відбулися за останні 20 років у польському суспільстві, та наводить деякі паралелі з ситуацією в Україні. Але чи є так насправді гарно у наших сусідів? Пропоную оглядачам ТЕКСТів свою точку зору на життя Польщі, аналізуючи тільки її сучасний стан.

Дійсно, годі й сперечатися, після зруйнування комуністичного табору, Польща досягла певних соціально-економічних успіхів й обрала єдиний вектор розвитку - ЗАХІД. Суспільний консенсус, у свій час мотивований географічно, історично щодо внутрішньої та зовнішньої політики став логічним висновком і політичною перемогою через два десятиліття – країна в Європейському Союзі.

І якщо раніше членство в такій престижній організації здавалося багатьом панацеєю для економічного добробуту, яке до речі, жодним чином не було й не є пов'язаною із підвищенням культури громадян, то сьогодні вісім років ейфорії потому, картина виглядає зовсім інакшою.

Моє знайомство з «трансформованою» Польщею почалося в жовтні минулого року. В одному із супермаркетів Варшави, мені випадково прийшлося розплатитися з касиркою фальшивою купюрою в 20 злотих. Після істеричного галасу касирки, охорона прибула негайно, викликавши поліцію, аби зупинити «злочинця», який розповсюджує скрізь нелегальні гроші. Через півгодини прибули правоохоронці й почали з'ясовувати що до чого.

Побачивши «ліцо кавказской національності» польська поліція довго думати не стала: кайданки на руки й до дому – проводити обшук без жодних дозволень прокуратури чи суду. Переконавшись потім що, ані друкарки з виробництва, ані самих «брудних» грошей у мене немає, поліція відвезла до головного офісу, аби влаштувати допит із слідчим. Через якісь тривалі бюрократичні процедури, п'ять годин розмови через перекладача із слідчим, і після втручання польських колег, я опинився на волі.

Даруйте, але з тих пір, у мене остаточно зірвалися уявлення про демократичну, по-європейськи свідому Польщу. Правоохоронна система, як би там не було, є одним із показових атрибутів держави. Дискримінація за національною ознакою, яка безпосередньо мала місце в тому випадку, на мій погляд, є неприпустимим у демократичному суспільстві з претензією на цивілізованість буття. Не хочу узагальнювати, але чи відповідає таке ставлення «поважної» поліції до іноземців європейським цінностям? Дуже сумніваюсь.

ШТРАФ У 500 ЗЛОТИХ

Часом раніше, за два тижні до інциденту з поліцією, я тільки-но приїхав зі Львова до Варшави. На автовокзалі мене зустрічав польський колега Камиль, який мав у перші дні зорієнтувати до столичних реалій.
З моменту нашої зустрічі, я вже встиг отримати кілька порад від нього: «На пероні автовокзалу палити заборонено! Квиток на проїзд у міському транспорті треба купувати! Вулицю переходити в належному місці! Розпиття алкоголю в публічних місцях не дозволено! За невиконання цих правил - штраф».

- «Ну й що? – з обуренням пробурмотів я, - Поліції же немає? Тож мені Європа!». Ввічливість Камиля, його свідомий, правовий та екологічний підхід до свого міста неабияке вразили мене тоді.

Хоча, позитивні сентименти до свідомості поляків виявилися марними.
Приклад начебто прибирання поляками собачого лайна, перепрошую за таку прямолінійність, дуже хвалену паном Олександрем Зінченко у своїй статті, обумовлювався в польському суспільстві страхом виплати штрафу.
Адже, систему міської культури в Польщі побудовано на страху виплати високих штрафів, що у середньому виходить десь 500 злотих (1250 грн.).
Звичайно, існують такі категорії громадян, яким взагалі байдужі всілякі заборони, постанови, чи закони. На жаль останніх сьогодні виявляється в рази більше.

Яскравий приклад в цьому сенсі - автобусна зупинка, де згідно закону палити заборонено. Польський люд згадку про «заказ палення» зазвичай ігнорує, а поліція з усіма правопорушниками не в змозі впоратися.
До цього списку правопорушень можна ще додати – перехід у недозволеному місці або на червоне світло, розпиття алкогольних напоїв у публічних місцях, безквітковий проїзд у транспорті й т.д.

Ситуація з порадами Камиля в цьому сенсі була показовою й виключною, бо я так і не зрозумів, чим же він керувався – свідомістю чи страхом?
У порівнянні з Києвом або іншими великими містами України, значний прогрес у польських містах для мене особливо є примітний тим, що вибудовано якісну систему для осіб з обмеженими можливостями. В цьому напрямку робиться дуже багато.

Тим не менш, впровадження міської еко-культури серед мешканців далеко від українського не пішло. Єдине що подання коректної, екологічної поведінки в місті й на околиці прийняло тенденційний характер, що залишає надії на зміни.

МАСОВА ЕМІГРАЦІЯ. НИЗЬКА ОПЛАТА ПРАЦІ

У 2004 році Польща разом із дев'ятьма країнами Центрально-Східної Європи вступила до Європейського Союзу, де-юре задекларувавши вірність демократії, вільній торгівлі, правам людини та верховенству закону.

Польські заробітчани в Лондоні

Вступ до ЄС жодним чином не означав ані для польських громадян, ані для польського уряду якихось незвичайних преференцій чи миттєвого збагачення. У дикому капіталізмі ти сам собі володар – що заробиш, то й з'їж.

Заробляти гроші, опановуючи західний ринок, польському бізнесу наприклад стало не так уже й легко після вступу до ЄС. Бізнес поляків виявився посеред інших західно-європейських країн не конкурентоспроможним, тому й прийшлося «йти на Схід».

Росія-Україна-Білорусь – основні напрямки польського бізнес-ресурсу.
Колєжанка Оля, колишня студентка Варшавського університету, вже третій місяць відвідує курси російської мови та каже, щоб бути поза конкуренцією знати англійську не вистачить, бо працедавець вимагає додаткове знання мови.

«Російська – сьогодні серед молодих поляків у тренді. Польський бізнес зокрема вимагає знання цієї мови та й мені не важко, бо слов'янська – подібна», - каже Оля.

Вивчення іноземної мови серед молодого покоління перед усім мотивовано можливістю виїзду за кордон. І поки російська набирає популярності, англійська мова вже давно стала звичайним явищем. Авжеж, передумови тому існують.

Щороку кількість освідчених, висококваліфікованих поляків, що емігрують - збільшується. Після вступу Польщі до ЄС і відкриття кордонів, масова еміграція, особливо серед молоді, досягла свого піку.
За статистикою GUS (Główny Urząd Statystyczny) під кінець 2011 року, трудова еміграція становила понад 2,06 млн. осіб. Головні країни напрямку для польських заробітчан – Велика Британія, Ірландія, Німеччина.

Масова трудова еміграція обумовлена низькою оплатою праці в самій Польщі. Громадяни за кордоном воліють виконувати різні види робіт, аби то приносило прибутки.

За опитуваннями польських медіа, за кордоном поляки шукають кращої якості життя, високих заробітних плат і соціального забезпечення.
У Польщі в 2013 році мінімальну зарплату підняли на 100 злотих (257 грн.). Таким чином мінімальна заробітна плата встановила 1600 злотих (4125 грн.). Якщо порівняти з Україною, то мінімалка в нас становить на 01.12. 2012 рік – 1134 грн.

Тим часом, економічна стабільність Польщі у більшій мірі залежить, безумовно від добробуту ЄС. За часів кризи євро, бюджетних проблем Греції, Італії чи Іспанії, економічні процеси в цілому Союзу уповільнилися, що негативно відобразилися й на нових країнах-членах.
За рішенням 27 країн-членів узгоджено новий бюджет ЄС на 2014-2020 роки, який становить 908 млрд. євро. Парламент Європейський мусить його остаточно підтвердити, і в разі чого, Польща стане найбільшим бенефіціарем ЄС та отримає 105,8 млрд. євро з бюджету.

Блог: Народні ТЕКСТИ єс польща дискусія

Знак гривні
Знак гривні