Про бойовиків, кров та вибиті шибки громадської ради при КМДА

29 січня 2013 року в приміщенні Головпоштамту відбулися установчі збори з формування Громадської ради при КМДА на 2013-2014 роки. Від громадських організацій надійшло 546 заяв щодо бажання взяти участь у формуванні нового складу Громадської ради. 46 із них відкинули, то ж до участі в установчих зборах було допущено представників 500 громадських організацій. Як на мене занадто високий попит громадськості, та й число відібраних організацій на диво занадто округлене.

Отримавши організацій, які мали обиратися рейтинговим голосуванням, я був приємно здивований наскільки багатим та різноманітним є громадський сектор Києва. Серед зареєстрованих організацій були: громадська організація «Народжена бути щасливою», молодіжна громадська організація «Рух плеймейкерів України», міжнародний благодійний фонд "Відродження Вісфаїди", асоціація "Київський дрифтінг клуб" і навіть релігійна громада Євангельських християн «Царство Боже» у Дніпровському районі м.Києва.

Працюючи в громадській сфері 5 років, я і гадки не мав, що в Києві існують подібні організації, а виявляється, що вони ще й діють. Окрім того, у списку були й Асоціація громадських формувань з охорони громадського порядку та державного кордону «Громадський помічник міліції» у м. Одеса, Чернігівська обласна молодіжна організація «Молодіжний актив Чернігівщини», Одеська регіональна організація Національної спілки журналістів України, які не мають до КМДА навіть територіального відношення.

Початок

Зайшовши до зали, делегати побачили, що всі підходи до сцени заблоковані невідомими молодими людьми підозрілої зовнішності. Обличчя деяких з них багатьом були знайомі, оскільки вони були «журналістами» на 223-му окрузі у Пилипишина.

З трибуни постійно щось «вєщал» Сергій Тимофєєв, який називався представником «Київської міської незалежної федерації роликового спорту всіх видів та напрямків». Поряд з ним бігав і щось активно «рєшал» заступник голови громадської ради при Державній службі молоді та спорту Юрій Кравченко. Очевидно у влади великі проблеми з кадрами. Оскільки ці хлопці в останній час неодноразово відігравали роль провокаторів на мирних акціях опозиційних молодіжних організацій. Зокрема Юрій Кравченко 21 січня керував акцією «Давай обниматься!», метою якої було спровокувати учасників опозиційної акції «Геть політичних збоченців» до сутичок.

О 10:00 тимчасовий головуючий Сергій Тимофєєв оголосив про початок роботи установчих зборів, при цьому забувши про Державний Гімн України. Гімн перервав його слова, коли той вже зачитував порядок денний. Під звуки гімну на сцену вдалося вибратися голові ВГО «Інститут перехідних суспільств» Володимиру Свєтницькому, який заявив, що громадська рада при КМДА вже сформована 28 січня, а його обрали головою.

І тут почалися сутички. Громадські активісти намагалися взяти слово та на сцену їх не пускали. Засоби спротиву були не дуже гуманними – усіх просто били. Особливо дісталося народному депутату України Едуарду Леонову та громадській активістці Олені Єлькіній. Жінці задерли спідницю та безцеремонно виштовхали у технічне приміщення поряд зі сценою. За півгодини їй стало погано, приїхала швидка, жінку ледь привели до тями.

Розв’язка

Тим часом пристрасті у залі все розгоралися. Поставили питання про обрання головуючого. Кандидатом від влади було висунуто Олександра Нагурного, за якого проголосувала переважна більшість.

Олександра я знаю особисто після участі у Форумі молодіжних лідерів СНД у Москві 2011 року, там де він проявив себе з «найкращої» сторони. На прощальній вечірці він та ще декілька інших членів нашої делегації, напідпитку почали співати гімн Радянського Союзу, що викликало обурення у представників багатьох країн. Це я говорю до того, що саме ВІН є показовим прикладом громадського активіста м. Києва і заслуговує вести засідання установчих зборів громадської ради.

Найбільша сутичка розгорілася після того, коли поставили питання про обмеження кількості членів громадської ради при КМДА. Це був заздалегідь продуманий та підготовлений крок влади – обрати до громадської ради лише «сєбє угодниє» організації. Громадськість звісно ж виступила проти.

До зали почали підтягуватися народні депутати та депутати Київради, зокрема Андрій Іллєнко, Іван Крулько, Богдан Бенюк та ін. Народні депутати попросили дати їм можливість сказати слово з трибуни. Їх прохання проігнорували. Тоді вони вирішили взяти його силою.

Почалася заворуха, яка переросла в жорстоку бійку. Охоронці сцени почали безжалісно бити громадських активістів та депутатів. Представники правоохоронних органів проявили повну бездіяльність. Були і побиті обличчя, і розірваний одяг, і порвані штори, і розбиті вікна.

Кульмінація

Кульмінацією бійки став вогнегасник, з якого Володимир Свєтницький почав «гасити» розпалених бійців. За це вони накинулися на нього та почали бити руками та ногами. Напівпритомного Свєтницького із залу вивели правоохоронці, проте в холі він все ж втратив свідомість. В цей час «активісти» почали гемселити лідера Студентської Свободи Руслана Андрійка. народного депутата Едуарда Леонова та інших громадських діячів. В День пам’яті героїв Крут все це дуже нагадувало Крутянську битву в нерівних умовах.

Мораль

Це шоу ще довго продовжувалося з втручанням беркуту, міліції, швидкої і навіть представників МНС, яким повідомили, що в залі знаходиться вибухівка… Можна сміятися, можна плакати, можна залишатися байдужим. Та одне ясно точно – владу ні в Києві, ні в Україні ніхто без бою не віддасть. Тому друзі, борімося, поборимо, нам Бог помагає!

Слава Україні