БЕЗ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ НАУК – ПОРОЖНІЙ ЗВУК або НЕВІГЛАСТВО ОСВЯЧЕНЕ ДЕРЖАВНОЮ ВЛАДОЮ
Видавництво «Українська енциклопедія» (засноване 1927 р.) вже в котрий раз зазнає нищівного удару з боку уряду. Практично всі основні проекти видавництва зірвано, особливо щодо створення багатотомної «Універсальної української енциклопедії» – своєрідного інтелектуального паспорта Української держави.
Автор: ХОЙНАЦЬКИЙ МИХАЙЛО – заступник головного редактора, видавництва «Вища школа». За сумісництвом 17 років викладав у Національному технічному університеті України «КПІ», з них 9 – на посаді доцента.
На сьогодні в Україні розвалено державні видавництва ( наприклад, «Вища школа», «Техніка», «Українська енциклопедія»), бо до набуття чинності (червень 2010 р.) Закону України «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок» вищі структури цікавились не діяльністю, а приміщеннями, які займають згадані видавництва в центрі Києва; ліквідовано всі періодичні видання з питань галузі – часописи «Друкарство», «Палітра друку», «Книжковий клуб плюс» тощо; кількість книжкових магазинів стрімко зменшується (в Києві залишилось 5). Тактику захоплення приміщень видавництв змінено на знищення їх зсередини.
Усе це є прямим наслідком цілеспрямованої політики попередніх урядів щодо знищення науково-технічного потенціалу України, перетворення її в сировинний ресурс Євросоюзу і звалище радіоактивних відходів з усього світу. Нині немає міністерства, яке б безпосередньо опікувалось питаннями видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі, а є лише такий собі орган виконавчої влади – Департамент видавничої справи та преси Державного комітету телебачення та радіомовлення з обмеженою кількістю осіб, які не є глибокими фахівцями в зазначених галузях, а переслідують насамперед Заборгованість по заробітній платі працівникам становить не один місяць. с. 4) подано викривлену інформацію про те, що «У книговиданні кризи немає».
За роки незалежності забуто про централізоване підвищення кваліфікації фахових редакторів, а тепер вже і на перепідготовку нікого направляти, бо, наприклад, у видавництві «Вища школа», де ще 20 років тому налічувалось понад 60 фахових редакторів, які мали вищу освіту майже з усіх напрямів науки і техніки з наступним набуттям у Москві і Львові навичок літературного редагування, залишились 1 фаховий редактор і 1 редактор без вищої освіти, а загальна кількість працівників з 177 осіб скоротилась до 10 і ті працюють не на повну ставку.
Заборгованість по заробітній платі працівникам становить не один місяць. Нагадаємо, що видавництво «Вища школа» створено 1968 р. як єдине видавництво навчальної і наукової літератури для потреб вищих і середніх навчальних закладів УРСР (понад 200 найменувань на рік). Автори 38 підручників «Вищої школи», виданих з 1971 по 2001 рр., удостоєні Державних премій Української РСР (України) в галузі науки і техніки.
Видавництво «Українська енциклопедія» (засноване 1927 р.) вже в котрий раз зазнає нищівного удару з боку уряду. Практично всі основні проекти видавництва зірвано, особливо щодо створення багатотомної «Універсальної української енциклопедії» – своєрідного інтелектуального паспорта Української держави.
Модне нині орієнтування директорів новітніх видавничих структур різних форм власності щодо залучення на договірних засадах редакторів за освітою на певний авторській твір безглуздо для видань з природничої і технічної тематики, адже чинна система вищої освіти готує редакторів з абітурієнтів, які наперед уникають вивчення математики, медицини, біології, генетики, фізики, електроніки, кібернетики, хімії, машинобудування і под. Давно знижено критерії до апробації навчальної літератури і в Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України, що затверджує гриф підручника чи навчального посібника, або рекомендує твір для використання в навчальному процесі.
Авторові достатньо подати відповідні документи і рецензії, що здебільшого написані ним самим і підписані друзями-науковцями. Отже, не дивно, що в міжнародному рейтингу вищих навчальних закладів (ВНЗ) Львівський національний університет ім. І. Франка посів 1443-тю, Київський національний університет ім. Т.Шевченка - 1576-ту, а Могилянка – 1608-му позицію (Газ. по-киевски. – 2011. - № 25 февр. – С. 8).
Гонитва ВНЗ усіх рівнів акредитації за збільшенням випуску бакалаврів і магістрів для зростання надходження від студентів грошових коштів теж знижує якість навчання, сприяє випуску не забезпечених робочими місцями посередностей, бо до викладання дисциплін здебільшого залучають викладачів без будь-якої підготовки на виробництві, що вивчали лише теорію за застарілими джерелами або готували дисертації із загальних питань. Науковий рівень нормативних документів ВАК України та Держспоживстандарту, складених такими «фахівцями», також усім відомий і неодноразово обговорювався в пресі.
Коротко викладена ситуація з підготовки, редагування і видання науково-технічної літератури для ВНЗ у цілому безперечно засвідчує, що без професійно орієнтованих державних видавництв, саме які б виконували державні замовлення, а не створення численних видавничих структур із наступними «відкатами», особливо за програмою «Українська книга» («Сегодня». – 2010. – 14 дек. – С. 5; «Зеркало недели». – 2010. – 13 нояб. - С. 14 ), ніякий науково-технічний прогрес Україні не загрожує.
Для відновлення роботи згаданих видавництв було б достатньо суми, що витрачається на закупівлю хоча б одного чужоземного футболіста для клубів «Динамо» (Київ) або «Шахтар» (Донецьк). Лише за винесення дочкою І. Суркіса пояса чемпіона світу Володимира Кличка на ринг у 2011 р. як благодійний внесок І. Суркісом сплачено 350 тис. євро. Цих коштів було б достатньо, щоб видавництво «Українська енциклопедія» запрацювало на повну потужність. Невже розвиток української науки для суспільства не заслуговує на увагу з боку владних структур?
