День 25. Внутрішня Молдова: їду від Дністра до Дунаю

18:24 Переважно ж навіть у селах російська, тільки з окремими українськими вставками на кшталт "нехай". Коли мій батько у 1982-ому працював у Ізмаїлі, сюди можна було потрапити тільки за спеціальним дозволом.

УФФ! Навіть фари засвітло не рятують від "жигулів", які вискакують із бічних проїздів. Добре, що в організма є здатність розтягувати час в екстремальних ситуаціях.

Обматюкав на "ти" 50-річного водія, хоч він і до того зіщулився, коли зрозумів, що могло бути :)

Дарма я так, звичайно, усі помиляються. Занесло, але не впав і "жигуля" того об'їхав - на щастя.

20:11 Їду між гирлом Дунаю та заплавами - захід сонця, все соковито. Чабан під Кислицею на мою російську відповів українською, і - як тут часто чуєш - "З Богом!" на дорогу.

Чим ближче до Ізмаїла, тим кучніше відпочивальники з дітьми та рибалки на машинах уздовж Дунаю.

19:07 Їду як на кросачі - стоячи :) А народ тут на мопедиках їздить, по двоє. Кілія - дуже привітливі люди, відповідають із усмішкою.

18:24 При Вилкове розповіли й не тільки позитив - про це пізніше напишу, як дістануся нету.

Пропонували бахнути з ними чайку, але, на жаль, мало часу.

У колесі щось б'є, хоч би доїхати :( А потім щоб ще нормально доїхати додому, бо ходова моцика вже вбита.

Це ж, за моїми підрахунками, під 7 тисяч км жорсткої експлуатації українськими дорогами.

17:37 Перше враження від Вилкового - красивий передзвін з церкви, майстерна малоодія, благолєпіє, усміхнені тітоньки і дядько, які запропонували за так приглянути за моциком; умиротвореність старших і кількість згадок про Бога; старосвітська вимова і величезна кількість п'яних гопів.

Понад 80% молоді, яку я зараз бачу - "випивші" або бухі.

Бородатих "старообрядців" бачив лише кільох. Є нав'язливі екскурсоводи, але тільки в центрі. Запахи худоби.

"Люди у нас тут не бедствуют. Существует колхоз, море выручает, а зимою камыш режуть да продають на евро" (еко-покрівлі - тутешній очерет цінується в Євросоюзі).

16:31 І справді "Внутрішня Молдавія": отари овець, виноградники, уздовж доріг бринза і вино.

Чим ближче до Вилкового, тим убитіша дорога. Бідний Мамайота експлуатується як eндуро.

Приморське перед Вилково. Російська мова частково з оканням: "угОлька яму пОдай тОлченого" (для якоїсь хворої худоби), але з нашим "г" і окремими українськими словами.

14:15 Перетнув десь 20 км Молдови (траса на Дунай проходить молдовською територією), тут навіть паспорт не перевіряють - просто дають папірець із кількістю людей у транспортному засобі.

Я взяв цей папірець у зуби, бо в рукавицях - а зупинка ж заборонена! Проїхав трохи і таки став у Паланці, щоб перекласти папірець у кишеню.