День 25. Внутрішня Молдова: їду від Дністра до Дунаю

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 2245 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 24/05/2010Дата публікації

18:24 Переважно ж навіть у селах російська, тільки з окремими українськими вставками на кшталт "нехай". Коли мій батько у 1982-ому працював у Ізмаїлі, сюди можна було потрапити тільки за спеціальним дозволом.

УФФ! Навіть фари засвітло не рятують від "жигулів", які вискакують із бічних проїздів. Добре, що в організма є здатність розтягувати час в екстремальних ситуаціях.

Обматюкав на "ти" 50-річного водія, хоч він і до того зіщулився, коли зрозумів, що могло бути :)

Дарма я так, звичайно, усі помиляються. Занесло, але не впав і "жигуля" того об'їхав - на щастя.

20:11 Їду між гирлом Дунаю та заплавами - захід сонця, все соковито. Чабан під Кислицею на мою російську відповів українською, і - як тут часто чуєш - "З Богом!" на дорогу.

Чим ближче до Ізмаїла, тим кучніше відпочивальники з дітьми та рибалки на машинах уздовж Дунаю.

19:07 Їду як на кросачі - стоячи :) А народ тут на мопедиках їздить, по двоє. Кілія - дуже привітливі люди, відповідають із усмішкою.

18:24 При Вилкове розповіли й не тільки позитив - про це пізніше напишу, як дістануся нету.

Пропонували бахнути з ними чайку, але, на жаль, мало часу.

У колесі щось б'є, хоч би доїхати :( А потім щоб ще нормально доїхати додому, бо ходова моцика вже вбита.

Це ж, за моїми підрахунками, під 7 тисяч км жорсткої експлуатації українськими дорогами.

17:37 Перше враження від Вилкового - красивий передзвін з церкви, майстерна малоодія, благолєпіє, усміхнені тітоньки і дядько, які запропонували за так приглянути за моциком; умиротвореність старших і кількість згадок про Бога; старосвітська вимова і величезна кількість п'яних гопів.

Понад 80% молоді, яку я зараз бачу - "випивші" або бухі.

Бородатих "старообрядців" бачив лише кільох. Є нав'язливі екскурсоводи, але тільки в центрі. Запахи худоби.

"Люди у нас тут не бедствуют. Существует колхоз, море выручает, а зимою камыш режуть да продають на евро" (еко-покрівлі - тутешній очерет цінується в Євросоюзі).

16:31 І справді "Внутрішня Молдавія": отари овець, виноградники, уздовж доріг бринза і вино.

Чим ближче до Вилкового, тим убитіша дорога. Бідний Мамайота експлуатується як eндуро.

Приморське перед Вилково. Російська мова частково з оканням: "угОлька яму пОдай тОлченого" (для якоїсь хворої худоби), але з нашим "г" і окремими українськими словами.

14:15 Перетнув десь 20 км Молдови (траса на Дунай проходить молдовською територією), тут навіть паспорт не перевіряють - просто дають папірець із кількістю людей у транспортному засобі.

Я взяв цей папірець у зуби, бо в рукавицях - а зупинка ж заборонена! Проїхав трохи і таки став у Паланці, щоб перекласти папірець у кишеню.

Одразу ж на дорогу вийшов український прикордонник із автоматом і став демонстративно пильно дивитися, поки я не рушив.

Виїхав у Буджак, проїхав Старокозацьке, зараз тулю Білогород-Дністровським районом на Вилково.

Це фортеця у Білгород-Дністровську. Простіть, до нету ще не дістався, тож фотка поки що з Вікіпедії

12:35 У Теплодарі мене познайомили із місцевим мотоциклістом Романом Біликом. Говіркий як радіо. Він їздив "явою" в Індію!

Роман зараз має амбітнішу, ніж у мене, мету: проїхати і сфоткати ВСІ райцентри України.

Дві третини завдання він уже виконав. Тусувалися ми з ним до 4-ої ранку, тож я оце тільки виїхав.

Читайте також:

Опис проекту "Щоденники мотоцикліста: у пошуках України"

День 27, і останній! Моцик зламався уже в Коломиї, за 200 м від рідної хати :)

День 26. Зовнішня Молдова: їду уздовж Прута додому в Коломию

День 25. Внутрішня Молдова: їду від Дністра до Дунаю

День 24. Одеса і Дністровський лиман: дуже огидні дороги (їх НЕМА!), постійний дощ, аварії... Стомився.

День 23. Крим-Херсон і далі на захід: чудові татари, найбільша в Європі пустеля і затоплений Миколаїв

День 22. Мелітополь-Крим: "У нас разный наций живет. И армян, и татар, и рюски, и хохол"

День 21. Гуляйполе. Порвався ланцюг і подорож була близька до кінця - але добрі пацанчіки зробили чудо!

День 20. Донбас - край контрастів. Луганськ-Хацапетівка-Єнакієве-Донeцьк, під дощем до Гуляйполя

Дні 17-19. Київ-Слобожанщина-Донбас (ФОТО)

День 19. Донбас: матюкливі, але добродушні люди, дальнобійник Валєра і місто Щастя

День 18. Слобощанщина - неймовірні простори, похмурі люди і дядько, який мріє про "кругосвєтку"

День 17. Спілкування з Марченко-Вітренко, Київ-Полтава і мама відомої української письменниці

День 16. Стоїть у селі Суботові на горі високій показуха України (ФОТО)

День 16. Суботів і Холодний Яр. "А ти скільки заробляєш тим фотоапаратом?!"

День 15. Полтавщина: дружні люди, євромістечко і дороги, ще гірші за ті, що в рідній Коломиї

День 14. Перше падіння, дороги біля Хоружівки, вело-німець

День 13. Обирок-Короп-Шостка-Глухів-Путивль (ФОТО)

День 13. Cумщина: красива мова, втрачена цнотливість і найчистіше місто в Україні

День 12. Чернігів-Сосниця-Десна-Батурин-Сейм-Обирок (ФОТО)

День 12. Сіверщина: Сосниця, через Десну на човнику і мистецьке еко-поселення

День 11. Кілька фото з Чернігова: Благість і "непошлий дух провінції"

День 10. Пауза на Т.О. та загальний маршрут поки що (+ МАПА і ПІДСУМКИ мандрівки Правим Берегом)

День 9. Рівненщина: "У нас є люди, які не знають, чим пісний борщик заправляти"

День 8. Мертвий райцентр, Зона і понти для приїзжих у мотелі

Дні 6-7. Шевченківський край: алкоголізм, безробіття, чорний гумор і ввічливі трактористи

День 5. "Вас вітає Черкащина": На дорозі - менти і проститутки

День 5. Про крижопільську гостинність і хутір-пасіку дядька Василя (нарешті з ФОТО!)

День 4. Йде дощ і дуже холод-д-дно!!!! Нарешті знайшов село, де хвалять владу

День 3. Вінничина: яри і жодної заправки. Нас сприймають за "дітей депутатів"

День 2. Кам'янець не туристичний та інша буржуазна Європа

День 1. Підсумки з ФОТО

День 1. Коломия-Кам'янець. Багаті хати, румуни, фрі-райд :) уздовж кордону і пробита шина

День 0. Тестовий заїзд довкола Коломиї. Всесвітня асоціація випускників Коломийської гімназії та інші цікаві речі

Вступ. Тестовий заїзд довкола Калуша. Школи "для руських, і німців, і решти"

Про що я питаю людей, яких зустрічаю по дорозі

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!