День 24. Миколаїв-Одеса. Дороги нема, всі їдуть по узбіччю

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 2616 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 23/05/2010Дата публікації

20:50 Уффф, доїхав таки в Теплодар - містечко енергетиків для так і не побудованої у 1980-их Одеської АЕС - до старого друга-автостопника.

Про людей напишу потім, бо є що - а зараз те, що кожен довбодятел на дорозі в таку погоду - це небезпека для життя, бо й не загальмуєш. А довбодятлів, які вискакують із бічних або не сигналізують поворот, вистачає.

Добре, що в них хоча б стоп-сигнал автоматичний.

20:50 В напіваварійному стані, блукаю під зливою у темряві уздовж Дністровського лиману, їду на село Маяки.

Фара світить косо, шолом заливає болотом.

Солодько дав прогноз, що сьогодні будуть тільки невеличкі дощі, але їх все одно дуже багато. Це не те, що стає одноманітним, а дуже навіть нецікавим.

19:57 БЛУКАЮ на півдні від Одеси, аж ніколи написати. Зараз в Овідіополі.

16:35 Дуже зворушує напис "Причина аварійності - перевищення швидкості", коли всі сунуть по узбіччю на першій передачі, щоб не зламати осі.

Це як коли я порвав ланцюг у Токмаку, там був знак "Рекомендована швидкість 50 км/г". Ага, "монгольський автобан - швидкість не обмежена".

Правда, і тут якийсь розумник мене обганяв і, щоб не влетіти в яму, підрізав і зачепив боком - на щастя, тільки дзеркало погнув.

Звернув у сільську дорогу на Рибаківку і погнав прекрасним асфальтом. Дивно, що тут так мало їздить замість убитої "траси".

Обганяю і гальмую біля двох дівчат на скутері - а вони як заверещать!

"Сюди на Коблево?" Кивають і сміються зі свого переляку.

Там на розбитій трасі - пилюка, а тут собі розлігся на траві над піщаним урвищем... дорога йде 100 метрів прямо уздовж моря. Тихо, тільки прибій і співають птахи.

14:54 Ця, прастігоспаді, траса - як знаменита "федеральна траса на Якутськ". Ось, гляньте, як "Миколаїв-Одеса" виглядала кілька місяців тому, і можете уявити, по чому я їду зараз:

Ремонтом і не пахло. "Ямковість" не те, що підвищена, а суцільна - всі їдуть УЗБІЧЧЯМ.

Як каже мій знайомий крос-мотоцикліст Ігор Клапко, "О! Пішла зона оф-роуду".

Зараз я навпроти повороту на Чапаївку :)

13:52 На виїзді з Миколаєва мене прямо таки упіймав чоловік - перейшов на українську, все намагався нагодувати, але я погодився хіба на каву. Обмінялись телефонами.

Він працював на кораблебудівному, але ж зараз із трьох заводів толком працює, як кажуть, тільки "Океан", який купили іноземці, а два інших нібито дерибанять, тож корабелів поскорочували.

Чимчикую на Одесу: швидкість 30 км/г, бо ця траса - це мега-епік-фейл. Величезний прой*б і ганьба тобто. Зі здриганням уявляю, яка вона, якщо піде дощ.

Читайте також:

Опис проекту "Щоденники мотоцикліста: у пошуках України"

День 24. Одеса і Дністровський лиман: дуже огидні дороги (їх НЕМА!), постійний дощ, аварії... Стомився.

День 23. Крим-Херсон і далі на захід: чудові татари, найбільша в Європі пустеля і затоплений Миколаїв

День 22. Мелітополь-Крим: "У нас разный наций живет. И армян, и татар, и рюски, и хохол"

День 21. Гуляйполе. Порвався ланцюг і подорож була близька до кінця - але добрі пацанчіки зробили чудо!

День 20. Донбас - край контрастів. Луганськ-Хацапетівка-Єнакієве-Донeцьк, під дощем до Гуляйполя

Дні 17-19. Київ-Слобожанщина-Донбас (ФОТО)

День 19. Донбас: матюкливі, але добродушні люди, дальнобійник Валєра і місто Щастя

День 18. Слобощанщина - неймовірні простори, похмурі люди і дядько, який мріє про "кругосвєтку"

День 17. Спілкування з Марченко-Вітренко, Київ-Полтава і мама відомої української письменниці

День 16. Стоїть у селі Суботові на горі високій показуха України (ФОТО)

День 16. Суботів і Холодний Яр. "А ти скільки заробляєш тим фотоапаратом?!"

День 15. Полтавщина: дружні люди, євромістечко і дороги, ще гірші за ті, що в рідній Коломиї

День 14. Перше падіння, дороги біля Хоружівки, вело-німець

День 13. Обирок-Короп-Шостка-Глухів-Путивль (ФОТО)

День 13. Cумщина: красива мова, втрачена цнотливість і найчистіше місто в Україні

День 12. Чернігів-Сосниця-Десна-Батурин-Сейм-Обирок (ФОТО)

День 12. Сіверщина: Сосниця, через Десну на човнику і мистецьке еко-поселення

День 11. Кілька фото з Чернігова: Благість і "непошлий дух провінції"

День 10. Пауза на Т.О. та загальний маршрут поки що (+ МАПА і ПІДСУМКИ мандрівки Правим Берегом)

День 9. Рівненщина: "У нас є люди, які не знають, чим пісний борщик заправляти"

День 8. Мертвий райцентр, Зона і понти для приїзжих у мотелі

Дні 6-7. Шевченківський край: алкоголізм, безробіття, чорний гумор і ввічливі трактористи

День 5. "Вас вітає Черкащина": На дорозі - менти і проститутки

День 5. Про крижопільську гостинність і хутір-пасіку дядька Василя (нарешті з ФОТО!)

День 4. Йде дощ і дуже холод-д-дно!!!! Нарешті знайшов село, де хвалять владу

День 3. Вінничина: яри і жодної заправки. Нас сприймають за "дітей депутатів"

День 2. Кам'янець не туристичний та інша буржуазна Європа

День 1. Підсумки з ФОТО

День 1. Коломия-Кам'янець. Багаті хати, румуни, фрі-райд :) уздовж кордону і пробита шина

День 0. Тестовий заїзд довкола Коломиї. Всесвітня асоціація випускників Коломийської гімназії та інші цікаві речі

Вступ. Тестовий заїзд довкола Калуша. Школи "для руських, і німців, і решти"

Про що я питаю людей, яких зустрічаю по дорозі

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!