Щоденники мотоцикліста. День 8: Виїхав із Києва на Полісся. Мертвий райцентр та інші принади Зони

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 3120 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 23/04/2010Дата публікації

20:47 Спостерігаю місцеві понти у виконанні чуваків із вусами "Фреді Меркурі" (не плутати з шевченківськими). Приїхали в баню з чужими, як самі кажуть, жінками: "А наші дома".

На публіку розмовляють російською, між собою - українською. Жінка-адміністратор, поки вони вийшли: "А то ж я не знаю, де вони живуть. Тоже мені видєлуються: "Ми єдім с Маскви!".

У кампанії ієрархія, як у зграї. Трохи пізніше: "Та цей кабак на моїй території стоїть, жінко довгоноса!" - "Яка я тобі довгоноса?" - "Значить, довгоп'ята!"

18:59 Менти: "Нас не нада фотографірувать". Жінка з ними: "Іди ондо туди нах*й і там фотографіруй!"

І продовжують жваво обговорювати якийсь метал, із матюками. Зупинився у мотелі "Транзит" на перехресті - за 60 грн за койку в тримісному номері. Сподіваюся, ще когось підселять поговорити.

Завтра спробую з'їхати з траси на малу дорогу рівненського Полісся, бо на трасі мало бачив.

Сьогодні 306 км, зараз на межі Житомирської і Рівненської областей.

17:17 Олевський район. Таке враження, що скрізь дві основні цінності, кого не питай - здоров'я і діти. Тут люди працюють у "частників" на пилорамах або на сезон їздять будувати у Київ.

Лагідні якісь усі трапляються, усміхнені. Розмовляють українською, трохи з білоруським "прононсом", як на мене.

17:17 Виїхав на Ковельську трасу і пиляю нею, навіть не знаю, де я - тут навіть сіл нема, автобан, блін - і мої 90 км/г на цій трасі є черепашим темпом.

Не уявляю, де ночувати - скрізь навколо болота.

16:12 Ігнатполь, за Овручем. Поговорив із місцевими щодо роботи: кажуть, кам'яний кар'єр переважно простоює, а в лісництві платять мало. Раніше було непогано на залізниці, але тепер і тут скорочення.

"Однокласник просився на роботу до мене - не п'є, хороший, але куди ж я його візьму, як ми і своїх скорочуємо" - бригадир.

15:08 Зона тривала 10 км - і вас вітає Житомирщина, край партизанської слави! Зразу вийшло сонце.

Господи, яка краса: порожня дорога посеред глухого лісу, одразу ж за дорогою в лісі стоїть вода довкола дерев. Людина на болоті :)

Обожнюю ліс, тут так затишно. Завжди мріяв побувати тут, під Овручем - і бачу, мав рацію!

14:45 Солодько прислав sms: "За сайтом ОДА, адміністративний центр Поліського району перенесено у Красятичі. Поліське - мертве".

14:38 Так, берези на дахах - це стрьомно. Смт Поліське: не бачив по трасі жодної жилої хати, а звернути з траси МНСники не дали. Воно взагалі є, це Поліське? Бо на карті позначено інакше, ніж села - але в цьому "селищі міського типу" я не побачив жодного мешканця.

Мертва будівля РДА у Поліському

Коли їхав у Прип'ять, знав, чого чекати. А тут від несподіванки всього трусить.

14:20 А район то розформували (якщо розформували) тому, що я їду ЗАРАЗ по Зоні. На КПП підняли шлагбаум без проблем, бо я транзитом.

Бував у Чорнобилі, але все одно вражають порожні хати. Фоткаю, а ручки-то трусяться - я ж не знав, що тут так.

13:56 Всупереч Лесі Українці, краса України, на мою скромну думку - Полісся, а не Поділля (може, я так вважаю тому, що дівоче прізвище моєї мами - Поліщук :) )

Прекрасна дорога, і порожньо, кілька разів сонячний дощик, ліси... Бентежить тільки усвідомлення, що весь час по праву руку - Зона відчуження. Може, тому між Іванковим і Поліським - лише кілька сіл.

Вказівний знак "ПОЛІСЬКИЙ Р-Н" є, хоча цей район нібито ліквідували. І виглядає не так уже вбого, як я очікував. На Черкащині - гірше. Може, тут просто якісь дотації для чорнобильців є?

13:04 Поспілкувався з кількома людьми. Кажуть, головне - мир і здоров'я, діти принципово говорять українською, а "Янукович нас обратно до Леніна вже не перетягне".

Вдягнув під куртку ще й вітровку, бо прохолодно.

"Після 40 років життя - саме воно, ще здоровий і вже розумний", - запевнила одна жінка. Сказав їй, що чекатиму цього віку. Посміялися.

12:43 Аж за Димером закінчується потік із Києва і починається явне Полісся - сосни, ялини, зненацька багато беріз. В Іванкові дядьки на ЗІЛі на заправці сперечаються за бензин.

Їздить навіть чимало запорожців. В однієї жінки класний білий скутер, але вона зразу сміється: "Нє, не продається!"

11:04 Київський трафік - свято Сатани. Намотував круги, об'їздив пробки дворами, навіть зрізав - провівши моцик руками по пішохідній зоні. Уфф, треба покурити.

10:32 Аж нарешті виїжджаю з Києва на північ. Нарешті сонце і можна продовжувати мандрівку. Поки на набережній Дніпра в'ючив Йобрика бесагами і вдягав екіпіровку, за кожним моїм рухом стежив трирічний малюк, усі півгодини.

Планую за кілька днів зробити коло Поліссям і повернутися до Києва десь із боку Житомира. Потім - на Чернігівщину і Сіверщину. Потім - на схід.

Читайте також:

Опис проекту "Щоденники мотоцикліста: у пошуках України"

Дні 6-7. Шевченківський край: алкоголізм, безробіття, чорний гумор і ввічливі трактористи

День 5. "Вас вітає Черкащина": На дорозі - менти і проститутки

День 5. Про крижопільську гостинність і хутір-пасіку дядька Василя (нарешті з ФОТО!)

День 4. Йде дощ і дуже холод-д-дно!!!! Нарешті знайшов село, де хвалять владу

День 3. Вінничина: яри і жодної заправки. Нас сприймають за "дітей депутатів"

День 2. Кам'янець не туристичний та інша буржуазна Європа

День 1. Підсумки з ФОТО

День 1. Коломия-Кам'янець. Багаті хати, румуни, фрі-райд :) уздовж кордону і пробита шина

День 0. Тестовий заїзд довкола Коломиї. Всесвітня асоціація випускників Коломийської гімназії та інші цікаві речі

Вступ. Тестовий заїзд довкола Калуша. Школи "для руських, і німці, і решти"

Про що я питаю людей, яких зустрічаю по дорозі

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!