Щоденники мотоцикліста. День 4. Йде дощ і дуже холод-д-дно!!!! Знайшов село, де хвалять владу

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 3537 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 16/04/2010Дата публікації

18:41 У маленьких містечках, як от Гайсин, де зарплатня по 800-1200 гривень, найкращі робочі місця - з соціальними гарантіями - це те, що недорозвалили з союзу. Тут це газокомпресорна станція (через Гайсин, до речі, проходить магістральний газопровід "Дружба" з Росії на Захід).

Але хочуть перевести на гозпрозрахунок, і відправити людей у відпустку за власним рахунком. Тобто, нищаться рештки соцгарантій. Ми йдемо в неоліберальному напрямку, і це вповільнюється тільки частими виборами.

Характерні цитати з розмов з місцевими: "Заводи закрилися, зате скрізь набудували ресторани." "Молоді мало що світить тут", "Зате ті, хто розкрутився, дуже задоволені".

16:23 У селі Кунка під Гайсином пасуться даішники, сховали машину у кущі. У нас перевірили все, але немає до чого прискіпатися, а так усіх поспіль ловлять на "Візир". Запитали обидва (кожен окремо), чи нам не холодно.

Але, на щастя, у батьків нашого друга дуже тепло. Вчора 244 км, нині тільки 140, досить! Так цінуєш поняття ДІМ, приїхавши мокрий і змерзлий:)

Батьки друга відігріли зеленим борщем, дуже гостинні. Так хороше...

13:15 Хотіли стати в Брацлаві, бо колись було Брацлавське воєводство, а зараз це смт Немирівського району, навіть не райцентр.

Поки доїхали до Немирова (не бренд!), вже мокрі наскрізь. Ромашка, бідна, аж труситься і дивиться оченятами, як у віслючка Іа.

В забігайлівці при заправці таксисти фліртують з офіціантаками :)

Памятаю, що колись тут мені були найгарніші місця України: пагорби, верби, ставки. Але зараз ця мжичка, холодно і мокро.

12.00 У Високому і дітей багато і в шкільній формі, "а в сусідніх селах ні ферми ні роботи". Схоже, що місцеве самоврядування значить більше за центральну владу.

11:40 Доїжджаємо до Тульчина (не бренд!), дорога мокра, мжичка, середня швидкість 40 км. год, дуже холод-д-дно!!!!!

10:20 У селі Високе під Вапняркою. Тут великий колодязь-журавель, білий. А навпроти - літак від розформованого "воєнного городка". Є школа, дитсадок.

Бабуся дуже хвалить молодого голову сільради: "Не знаю коли він і спить", кутається у хустку і скаржиться:"Коли вже те тепло?". Нас, як завжди, спершу сприймають, як брата і сестру, студентів.

8:30 Переночували у сторожці дядька Василя тут, під Крижополем. Нагодував, обігрів і при цьому - як я це не раз зустрічав: "вибачте, що отак, чим багаті тим і раді".

А потім сусід по лісу (і таке є!) сторож Микола, поводив нас по ще порожньому піонер табору. Сюр. Написи на гаражі "Дітям вхід заборонено", мозаїка з комсомольцями ти "e=mc2", а на стіні сторожки поруч вимпел з Леніном, та іконка Богоматері.

Обовязково треба написати про цих гостинних людей побільше, як буде час і нет. А зараз іде дощ і страшно виїжджати.

Читайте також:

Опис проекту "Щоденники мотоцикліста: у пошуках України"

День 3. Вінничина: яри і жодної заправки. Нас сприймають за "дітей депутатів"

День 2. Кам'янець не туристичний та інша буржуазна Європа

День 1. Підсумки з ФОТО

День 1. Коломия-Кам'янець. Багаті хати, румуни, фрі-райд :) уздовж кордону і пробита шина

День 0. Тестовий заїзд довкола Коломиї. Всесвітня асоціація випускників Коломийської гімназії та інші цікаві речі

Вступ. Тестовий заїзд довкола Калуша. Школи "для руських, і німці, і решти"

Про що я питаю людей, яких зустрічаю по дорозі

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!