Щоденники мотоцикліста (тестовий виїзд довкола Калуша). ДОДАНО ФОТО 20:55

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 4978 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 08/04/2010Дата публікації

Зараз тестуємо зв'язок в рамках авторського проекту учасника спільноти ZaUAorg Артема Чапая "Подорож із Мамайотою в пошуках України".

Чапай на своєму залізному конику їде на північний захід від Калуша і під час дороги надсилатиме есемески з враженням.

Всю інфу про проект ви можете подивитися за тегом "щоденники мотоцикліста".
------------------------------------------------------------
20:40 (це вже не СМС) Українці афігенні, - висновок дня. Але афігенні дивно: коли ти з ними спілкуєшся. Переважно люди дуже дружні – але, знову ж, коли ти вже хоч трохи свій.

А своїм стати можна буквально за хвилину: досить обмінятися кількома жартами. Тобі розкажуть про родину, розпитають про твою, поділяться, звичайно, поглядами на політику – та головне, що зразу виникає щось особистісне.

До речі, про політику. Тут, на Західній Україні для багатьох – скажу так, поки що для більшості, із ким я говорив по селах, найважливіше: «Україна не українська». Але звичайні дядьки тут же додають: що «най собі жиют, хто хоче, най роблят свої школи і руські, і німці»… Їх лише обходить, що при владі ті, хто навіть не вважає за потрібне розмовляти українською. (Підозрюю, на сході говоритимуть про насадження української – от і думай: а може, все більш-менш збалансовано? )

А тим часом у містах знаходиться хтось, у кого це виражається менш толерантно, більш різко.

На щастя, символічність певних символів відома тут не всім :)


Чудове кафе, де зависають усі: не знають-же, що символіка як у гей-клубу :)

І ще одне спостереження. Першими до мене заговорюють тільки чоловіки – тому, щоб мати ще й жіночі історії, треба заговорювати з жінками самому. Я сам із жінкою, тож, думаю, боятися не будуть :)


Міський пейзаж у центрі Калуша

Так. "Українці афігенні", - думаю собі я, повертаючись до хати Ромашкиних батьків у Калуші. Заходжу в ліфт - а там насцяно. Виходжу: думаю, піду-но сходами на сьомий поверх.

Так на сходовій клітці теж у трьох місцях насцяно! Здається, це була спланована диверсія. "Вішати дітей неетично. Але ж треба щось із ними робити", - чи як там писав Хармс.

17:05 Коло Львівщиною та Франківщиною завершено. 160 км. Люди в нас прикольні і люблять розповідати про батьківщину і себе :) але от що робиться на дорогах...

Увечері, як дістанусь інету, вивішу пару фоток, і, може, згадаю ще пару цікавих деталей. Такий собі підсумок дня.


Карта проїханоготого маршруту

16:20 У Моршині відпочивають наші - бо під час розмови перейшли з російської на українську. Тим часом я проїхав Болехів і Долину. По дорозі розговорився з дядьком, який сходу розповів, і як служив у Прибалтиці, і що донька в США, а він сам їздить на заробітки в Київ, бо "державної роботи нема, кругом по селах тільки бізнесмени, повідкривали магазини" і торгують один з одним, а гроші ж покупцям "таки треба заробити".

15:10 ДАІ мотоциклістів ігнорує :) Наздив 80 км Львівською областю, вертаюсь на Івано-Франківщину. Тут гори, красивіші, але дороги одразу ж стають погані...


Вид на Болехів

14:50 Проїхав крізь Стрий, заблукав у Моршині. Стало більше стресу в трафіку, добре не роздивився.

На моршинському курорті, виявляється, вже є "отдихающі" - напоровся, як питав дорогу.

13:40 Жидачівський район. "Ви навіть у найближчих селах не зупиняйтесь на каву: до 5-ої нема світла".

Три дружні чувака розпитують, чи у мене не "нова Ява". Зрештою вони характеризують Мамайоту як "маленький, але заї*ись".

Коли розпитую в них про Україну, то найстарший дядько скаржиться не на рівень життя, а "шо то не Україна, коли в Раді говорять по-руски". Але він ЗА школи для "руских, і німців, і решти". Аби лише влада розмовляла державною.

Похвалив, що я отак їзджу. "От аби лише таких більше було", тоді "був би толк".

12:50 Доїхав до Львівської області, усе цього разу тьху-тьху-тьху. Середня швидкість аж 40 км/г, більше не дають роздовбані дороги.

Тут п'яні дорожні працівники матюкаються і обзивають один одного "Ти, жиду!" Боюсь підходити, раптом і я здамся їм якимось не таким )

12:05 Ура! Нарешті будній день, і я зміг відремонтувати колесо. Вирушаю з Калуша на північний захід, випробую мотоцикл і заодно систему смс-репортажу.

Учасники проекту:

Чапай і Мамайота


Ромашка і Мамайота

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!